Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MIKROEKON_1.docx
Скачиваний:
132
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
1.16 Mб
Скачать

40 Досконала та недосконала конкуренція: сутність, види ринків

По суті, конкуренція - процес боротьби фірм за платоспроможний попит, тому що, не дивлячись на різноманіття форм прояву, суть галузевого взаємодії фірм зводиться до одного - зміцнення свого положення шляхом розширення контрольованої частки ринку. Однак, зміст самого процесу конкуренції залежить від факторів, що обумовлюють тип ринкової структуриі характер взаємодії фірм галузі. Головні критерії розмежування типів конкуренції пов'язані з об'єктно конкурентних дій (продукт, ціна, обсяг продажів) і принципами взаємодії продавців (враховують або не враховують поведінку один одного). Виходячи з цього, розрізняютьдосконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію.

Досконала конкуренція - тип конкуренції, при якому фірми не мають ринковою владою та конкурують за ціною. Характерною її особливістю є те, що продавці не можуть збільшити свої прибутки за рахунок підвищення ціни і єдиним доступним для них способом отримання економічного прибутку є зниження витрат виробництва, а досконала конкуренція стає умовою забезпечення максимальної ефективності функціонування економіки. Досконала конкуренція є скоріше теоретичну модель, ніж тип реального суперництва фірм. По-перше, самі умови абсолютно конкурентного ринку на практиці мало здійсненні, оскільки зазвичай ринки не є атомізовані, а продукція фірм найчастіше диференційована. Фірми використають різні технології, а капіталомісткість виробництва така, що сильно ускладнює міжгалузевий перелив капіталу. По-друге, посилка про пасивному пристосуванні фірм до ринковими умовами і цінами не відповідає реальному характеру їх діяльності, пов'язаній з активним впливом на навколишнє ринкове середовище. По-третє, неповна доступності інформації, а саме її асиметрія є рушійним мотивом конкуренції. Нарешті, якщо ми десь і зустрінемо умови, що відповідають вимогам досконалої конкуренції, то вони будуть усього лише відображати результат процесу конкуренції, нічого не кажучи про сам спосіб конкуренції.

Недосконала конкуренція - тип конкуренції, при якому фірми мають ринковою владою та конкурують за обсяг продажів. Даний тип конкуренції представляє спосіб конкуренції фірм, що мають різні розміри і витрати, відмінні характеристики продукту і різні цілі, а також застосовують різні конкурентні стратегії. Економічний зміст цієї тит конкуренції полягає в тому, що ринкове взаємодія фірм являє собою постійно модифікується процес протидії пануванню на ринку окремих фірм. А його відмінною особливістю є використання переважно нецінових факторів конкуренції. Найбільш поширені форми недосконалої конкуренції - це монополістична конкуренція, що представляє суперництво між фірмами, ринкова владаяких обумовлена унікальними особливостями їх товару, іолігополістична конкуренція, що представляє суперництво між фірмами, ринкова влада яких обумовлена їх ринковою часткою.

41

Ознаки й умови існування ринку досконалої конкуренції. Ринковий попит на продукцію фірми в умовах досконалої конкуренції.

Історичні межі досконалої конкуренції простягаються з XVI ст. до початку XX ст., тобто вони збігаються з епохою вільного капіталізму та існуванням ринку чистої конкуренції. Досконала конкуренція, або ринок чистої конкуренції, виникає, якщо виконуються такі умови:

1) велика кількість малих за розміром фірм, жодна з яких не має значної частки на ринку. Обсяг виробництва чи реалізації не може істотно впливати на весь ринок (на пропозицію товару, на зміни ціни та ін.). Продавці діють незалежно один від одного. Кожен має можливість вибрати необхідний обсяг виробництва. Ніхто не може впливати на його вибір. Таке становище на ринку не дає змоги продавцям контролювати ціни, діє принцип "слідуй за ціною", чи "бери існуючу ціну". Велика кількість продавців не дає їм можливості вступати у зговір між собою щодо цін;

2) вироблюваний та продажний товар є однорідним, тобто не має істотної диференціації;

3) вхід та вихід з даної галузі виробництва здійснюється повільно, без будь-яких законодавчих, технологічних та фінансових перешкод. Це дозволяє підприємцю вибрати найефективнішу галузь виробництва, а також здійснювати своєрідний "конкурентний тиск" в обраній галузі;

4) покупці та продавці мають потрібну інформацію про різні сторони підприємницької діяльності (виробничі ресурси, витрати, необхідна технологія виробництва, джерела фінансування, ціпи та ін.).

Прагнення підприємця до максимального прибутку обмежено двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, чим вища диференціація продукту, тим менша еластичність попиту, тим більше змоги збільшувати ціни над середніми витратами та одержати більший прибуток. Але, з другого боку, на ринку панує велика кількість конкурентів, які стримують зростання цін та зводять прибуток до нормального рівня.

42

Поведінка абсолютно конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Правило максимізації прибутку і мінімізації збитків.

Сукупна виручка абсолютно конкурентної фірми в короткостроковому періоді зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а середня, гранична виручка та ціна товару в умовах конкурентного ринку будуть рівними між собою.

У мікроекономіці є два методи побудови моделі поведінки виручка абсолютно конкурентної фірми в короткостроковому періоді:

1. Сукупний аналіз -- підприсмство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюватимуть постійним витратам. Тому якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то такс виробництво потрібно продовжувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати. Виробляти потрібно такий обсяг продукції, який максимізує прибутки або мінімізує витрати. Економічний прибуток чи збиток фірми повинен дорівнювати різниці між сукупною виручкою і сукупними витратами.

2. Граничний аналіз (порівняння граничної виручки і граничних витрат). Доцільно виробляти будь-яку одиницю продукції, гранична виручка від продажу якої перевищує граничні витрати на її виробництво (МЯ > МС). Аналогічно, якщо гранична виручка менше граничних витрат (МЯ < МС), то виробництво доцільно зменшувати.

Рівновага виробництва досягається тоді, коли гранична виручка зрівняється з граничними витратами (МЯ = МС), а підприємець отримає найбільший прибуток чи найменший збиток.

Для максимізації прибутку підприємства необхідно забезпечити такий обсяг виробництва продукції, за якого маржинальні продукти від використання певних ресурсів дорівнювали б цінам даних ресурсів. При цьому слід підкреслити, що дане правило може бути використане саме для довгострокового періоду, адже і праця, і капітал тут виступають як змінні чинники. Загальне правило максимізації прибутку -- необхідно виробляти такий обсяг продукції, за якого маржинальний дохід дорівнював б маржинальним витратам (МД = МВ), правило максимізації прибутку при використанні праці й капіталу можна записати у формалізованому вигляді.

Правило мінімізації збитків: обсяг виробництва продукції має відповідати умовам, де маржинальні витрати дорівнюють ціні продукції. Однак цією умовою правило мінімізації збитків не вичерпується. Адже в короткостроковому періоді підприємству вигідно працювати навіть тоді, коли воно отримує збитки, за умови, що ці збитки не перевищують сумарних постійних витрат або ціна за продукцію є вищою за мінімальні питомі змінні витрати. Пояснюється дане правило тим, що за таких умов функціонування підприємства воно покриває свої змінні витрати, тобто виплачується заробітна плата працівникам, відшкодовуються витрати на паливно-мастильні матеріали, сировину, поточний ремонт тощо. Отже, в короткостроковому періоді підприємству вигідно здійснювати виробничий процес до того моменту, поки збитки дорівнюють або нижчі за сумарні питомі витрати.

43

Пропозиція абсолютно конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Ринкова рівновага

Абсолютно конкурентна фірма -- -- це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Мета діяльності абсолютно конкурентної фірми -- максимізація прибутку. Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму, що приймає ціну як задану (price-taker). Абсолютно конкурентна фірма -- це фірма, що приймає ціну.

Фірма, що приймає ціну, -- це продавець такого обсягу товарів чи послуг, який є занадто малим відносно їх загальної кількості на ринку, щоб вплинути на ринкову ціну. Конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає, по ринковій ціні P1 тому граничний доход конкурентної фірми буде дорівнювати ціні.

МR=Р,

МR -- граничний дохід;

P -- ціна.

Пропозиція – це кількість товарів, яку фірми згодні продати за певним рівнем цін протягом певного періоду часу.

Рис.2.3 Крива пропозиції абсолютно конкурентної фірми

1.Закон пропозиції: із зростанням ціни на товар фірми згодні продати його в більшій кількості і навпаки – із зниженням ціни кількість товаріу, яку пропонують для продажу зменшується.

2. Закон пропозиції: виробники бажають продати більшу кількість продукції по більш високим цінам, ніж по низьким.

Нецінові фактори пропозиції:

  1. зміна цін на сировину (ресурси)

  2. кількість продавців на певному ринку

  3. зміна рівня технології виробництва

  4. державне вручання (податки, дотації)

  5. ціни на інші товари

  6. очікування (ефекти очікувань)

Модель пропозиції абсолютно конкурентної фірми в короткостроковому періоді виходить з припущення заданості її економічної поведінки (раціональної поведінки виробника) на максимізацію прибутку.

Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток.

Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.

Крива пропозиції конкурентної фірми -- це частина кривої її граничних витрат МС (Marginal Costs), що розташована вище за АVС.

Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім сукупним витратам (АТС), визначається точка самоокупності (точка В).

Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім змінним витратам (АVС), визначається точка припинення операцій (точка А), при будь-якій ціні, що нижча за Р0, фірма припиняє виробництво (коли збитки більші за постійні витрати).

Для визначення обсягу випуску при будь-якій ціні (Р1,Р2), вищій за мінімальні середні змінні витрати (АVС), проводиться горизонтальна лінія до кривої граничних витрат (МС). Якщо із точки її перетину з кривою граничних витрат (МС) провести вертикальну лінію до осі абсцис, отримаємо точку, яка визначить той обсяг випуску продукції (q1, q2), який фірма по відповідній ціні пропонує до продажу.

Індивідуальна крива пропозиції S в короткостроковому періоді абсолютно конкурентної фірми - графічна форма функції пропозиції в системі координат "обсяг випуску - ціна". В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС (рис.2.3). За цінами Р < АУС, обсяг пропозиції буде дорівнювати нулю, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок ОРo на рисунку 2.3 (нижня частина). Крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню вироблену одиницю продукції.

Ринкова рівновагацетакий стан ринку, коли попит на товар дорівнює його пропозиції, тобто, продавці і покупці товару дійшли до компромісного рішення щодо ціни товару(згодні з нею).

Р – ціна, гр., од. Q – кількість товару, од. тов.. т. О – точка ринкової рівноваги т.P0 – ринкова рівноважна ціна Q0 – рівноважна кількість продажу.

  Рівноважна ціна – ціна, при якій попит і пропозиція співпадають. Це єдина стійка ціна на даному ринку, хоча вона може змінюватися під впливом ріноманітних нецінових чинників.

44

Поведінка абсолютно конкурентної фірми в довгостроковому періоді. Переваги та недоліки досконалої конкуренції

Абсолютно конкурентна фірма -- це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Мета діяльності конкурентної фірми максимізація прибутку. Абсолютно конкурентна фірма в довгостоковому періоді -- це фірма, що приймає ціну.

Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки в довгостоковому періоді.

Поведінка сукупної абсолютно конкурентної фірми у довгостроковому періоді найбільше відповідає класичним уявленням про взаємозв'язок між загальним обсягом виробництва і цінами. Реальні величини в економіці визначаються лише реальними змінними. Незалежність реальних змінних від номінальних відома в теорії як класична дихотомія. В довгостроковому періоді вона проявляється в нейтральності грошей. Збільшення або зменшення пропозиції грошей змінює сукупний попит, але в кінцевому рахунку впливає лише на рівень цін, заробітної плати і процентних ставок. Обсяг сукупного випуску визначається реальними факторами і за інших рівних умов залишається незмінним.

Скільки триває довгостроковий період? Найчастіше в макроекономічних дослідженнях довгостроковим періодом вважається проміжок часу тривалістю 10 років і більше. Але насправді довгостроковий період ї є хронологічним визначенням. Довгостроковий період -- це проміжок часу, протягом якого величина сукупної пропозиції відновлюється на рівні потенційного випуску, а рівноважний рівень цін змінюється на потрібну для цього величину. Довгостроковий період триває стільки часу, скільки потрібно цінам, заробітній платі і процентним ставкам для відновлення довгострокової рівноваги.

Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції абсолютно конкурентної фірми в довгостроковому періоді, її раціональної економічної поведінки.

В умовах конкуренції в довгостоковому періоді ні одна з фірм не може впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу. Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму, що приймає ціну як задану (price-taker).

Довгостроковий період – це тимчасової обрій, протягом якого всі витрати виробника є перемінними. Вона може як збільшити, і скоротити виробництво, більше, у галузь цей період можуть ввійти нові фірми залишити вже існуючі. Критерієм доцільності виробництва, у довгостроковому періоді буде наявність прибутку: справді, навряд чи якийсь виробник погодиться на випуск товарів, якщо відкрите їм залежить від в довгостроковій перспективі приноситиме лише збитки.

Схожа, проте вже у напрямку ситуація складається, коли, внаслідок падіння від попиту й відповідно ціни на всі продукцію, фірми у галузі зазнають збитків. Вільний вихід з ринку дозволить багатьох легко і швидко перекинути свої фінансові ресурси до інших прибутковіші галузі й залишити цю. Скорочення кількості фірм у галузі призведе до поступового скорочення пропозиції та зростання ринкової ціни. Натомість, ці процеси, безсумнівно, приведуть до відновлення беззбитковості, та інформаційний процес виходу фірм зі сфери припиниться у точці глобального мінімуму середніх валових витрат.

Конкуренція являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. В умовах ринкової економіки існують ще такі види конкуренції: чиста, монополістична і олігополістична. При цьому тільки чисту конкуренцію вважають досконалою.

Недоліки досконалої конкуренції:

  1. адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купують. Фірма не стане виробляти громадські товари, за які не має можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці доповнюється державним регулюванням;

  2. орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто призводить до конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).

Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалої конкуренції є найефективнішою моделлю ринку.

Переваги досконалої конкуренції: найбільш помітні позитивні зрушення спостерігаються в тих галузях, де конкуренція особливо висока – роздрібна торгівля, автотранспорт, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість тощо. Конкуренція вимагає від учасників (фірм):

1) покращення якості товарів та послуг,

2) збільшення кількості, асортименту та різновиду товарів та послуг,

3) оптимізацію цін, прийнятних як для продавців (постачальників послуг), так і для покупців,

4) виникнення нових видів товарів та послуг,

5) максимальне приближення постачань товарів та послуг до споживачів за вподобаннями останніх

6) та інше.

45

Модель чистої монополії і її характеристики. Основні види монополії

Модель чистої монополії -- характеристики ринку (чистої монополії);

І. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Тому для чистого монополіста еквівалентні (однакові) поняття "ринкова пропозиція" та "пропозиція окремої фірми", а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників. Це твердження дещо абстрактне, але для спрощення ситуації будемо вважати, що у споживача є лише два варіанти: або взагалі відмовитись від споживання певного товару, або придбати його в монополіста.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам. Для монополіста попит збігається з ринковим і його можна розглядати як заданий, тому він встановлює ціну, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Заблокований вступ у дану галузь для інших виробників. Бар'єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) масштаби виробництва (монополія — це велике підприємство, і для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти);

б) легальні бар'єри (патент — виключне право на виробництво якогось продукту чи використання технології, ліцензія — право на заняття певним видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, й у них немає близького замінника);

г) недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т. д.).

Монополізація ринку може досягатися:

1. Розширенням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах. Форми монополістичних об'єднань:

а) картель — це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності;

б) синдикат — це створення учасниками, що зберігають виробничу самостійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об'єднання;

в) трест — це об'єднання підприємств однієї галузі, що втрачають і комерційну і виробничу самостійність.

Монопо́лія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі. Види монополій, які класифікуються за такими ознаками:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]