- •27 Правило мінімізації витрат фірми
- •28 Виробнича функція з двома перемінними факторами виробництва
- •29 Ізокванта та її види. Гранична норма технічного заміщення. Ізокоста
- •31 Ефект масштабу виробництва та його види
- •32 Загальна характеристика економічних витрат фірми. Зовнішні та внутрішні витрати
- •33 Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •37 Економічний та бухгалтерський прибуток.
- •40 Досконала та недосконала конкуренція: сутність, види ринків
- •1. За причиною виникнення монополії поділяють на три основні види:
- •46 Умови максимізації прибутку при монополії і визначення монопольної ціни в короткостроковому і довгостроковому періодах
- •47 Цінова дискримінація: її сутність і види
- •48 Соціальна ціна монополії. Необхідність державного регулювання монополії
- •49 Монопсонія та подвійна монополія
- •50 Природна монополія та її регулювання
- •51 Державна політика захисту конкуренції
- •52 Основні ознаки олігополістичного ринку
- •53 Дуополія. Модель Курно.
- •54 Некооперативна поведінка олігополістів: сутність, форми. Цінові війни
- •55 Дилема в’язня. Ламана крива попиту на ринку олігополії
- •56 Кооперативна поведінка олігополістів: сутність, форми
- •57 Картельні союзи.
- •58 Таємна змова. Модель цінового лідерства. Ціноутворення за принципом „витрати плюс”.
- •59 Ефективність і соціально-економічні наслідки олігополії
- •60 Модель ринку монополістичної конкуренції, її характеристика.
- •61 Умови досягнення рівноваги на ринку монополістичної конкуренції в короткостроковому і довгостроковому періодах
- •62 Нецінова конкуренція, її види і наслідки для виробників і споживачів
- •63 Попит на ресурси та фактори, що його визначають
- •74 Земля як економічний ресурс. Ринок землі, його особливості і структура
- •75 Пропозиція землі і попит на землю
- •76 Земельна рента: сутність, види. Ціна землі
- •77 Функції підприємництва як економічного ресурсу
- •78 Часткова і загальна рівновага. Ефект зворотного зв'язку.
- •79 Ефективність обміну. Діаграма Еджуорта. Крива контрактів.
59 Ефективність і соціально-економічні наслідки олігополії
Олігополія — це ринок, на якому панує кілька великих фірм. Існує чотири основні моделі олігополії: модель ламаної кривої попиту; олігополія, основана на таємній змові; лідерство в цінах і ціноутворення за принципом "витрати плюс". Модель ламаної кривої показує, що ціни олігополії негнучкі, або "жорсткі". Невизначеність, властива ціноутворенню, сприяє таємній змові. Лідерство у ціноутворенні являє собою форму неприхованої змови, коли підприємство-лідер встановлює ціну, а інші підприємства його наслідують. При ціноутворенні за принципом "витрати плюс" олігополісти, щоб визначити ціну, вираховують свої витрати на одиницю продукції за певного планового рівня і додають "накидку" у розмірі певного відсотка. Нецінова конкуренція — основна риса олігополії. На олігопольних ринках не можна досягти ні розподільної, ні виробничої ефективності.
Існує дві точки зору на економічні наслідки олігополії. Традиційна точка зору виходить з того, що олігополія за структурою близька до монополії, а тому вона менш ефективна порівняно із чисто конкурентним ринком. Згідно з поглядом Шумпетера-Гелбрейта, тільки великі олігопольні фірми здатні фінансувати наукові дослідження і науково-конструкторські розробки.
Оскільки олігополія за структурою близька до монополії, то вона діятиме аналогічним чином. Згідно з цією точкою зору, можна сподіватися, що олігополія, якій притаманні бар'єри для вступу, веде до обмеження випуску обсягу продукції та встановлення ринкової ціни, яка приносить значні, якщо не максимальні, економічні прибутки. Неофіційні таємні угоди між олігополістами можуть дати в результаті ціни й обсяги виробництва, подібні до тих, до яких веде чиста монополія, хоча при цьому зберігається зовнішня видимість конкуренції декількох незалежних підприємств.
соціально-економічні наслідки олігополії: Традиційній точці зору суперечить точка зору Шумпетера-Гелбрейта, згідно з якою великі олігопольні фірми, що мають ринкову владу, необхідні -- для пришвидшення темпів науково-технічного прогресу. Сучасна науково-дослідна діяльність, розробка нових товарів і виробничих технологій — надзвичайно дорогі, тому тільки великі олігопольні фірми здатні фінансувати наукові дослідження і пошуково-конструкторські розробки. Існування бар'єрів для вступу також дає олігополістові впевненість у тому, що він отримуватиме прибутки, певна частина яких може вкладатися в науково-дослідні та конструкторські роботи. Отже, олігополія, сприяючи науково-технічному прогресу, має можливість виготовляти кращу продукцію, реалізувати її за нижчими цінами і забезпечувати вищий рівень виробництва і зайнятості, ніж тоді, коли галузь мала б більш конкурентний характер.
Жорстка нецінова конкуренція олігополістів веде до того, що:
ціна на їхні товари та послуги оптимальна як для самих олігополістів, так і для споживачів;
ціна на їхні товари та послуги рідко змінюється, бо ініціативне зниження цін будь-яким олігополістом буде повторено його конкурентами (інакше вони втратять свої частки ринку), а будь-яке підвищення не буде повторено конкурентами, і його ініціатор втратить свою частку ринку. Тобто кожен олігополіст має так звану ламану криву попиту на свою продукцію, причому точка перелому цієї кривої відповідає поточній ринковій ціні в галузі. Відповідно до форми кривої попиту, олігополіст матиме і ламану криву граничної виручки від продажу своєї продукції.
Фірми-олігополісти концентруються на вдосконаленні виробництва та постачання з метою зниження собівартості продукції, а також забезпечують якнайширше представлення товару в роздрібній мережі з метою збільшення обсягів продажу. Це більш зручно для споживачів.