Варіант 5

1. Я для неї зірву Оріон золотий, я – поет робітничої рані (Сос.); Вечір упав на коліна, руки спокійно простяглись на лавці (Тют.); Нили ноги і руки, була великою голова (Харч.); Виставу закінчено, глядачі аплодують, завіса знову піднімається (Газ.); Цінує розум вигуки прогресу, Душа скарби прадавні стереже (Кост.).

2. Смутний грудень, як прийде студень (Нар. тв.); Немає пісні в порохна, зате стрімку провину чути (Кочерга); Чоловік забіг кудись на край світу, і вона його щодня проклинає (Дім.); Якщо узявсь іти – кінця ти доходжай (Тич.).

3. Десь оддалік дере деркач, б'є перепел, потім усе затихає (Вишня); Не бачу вже нічого більш, лиш знаю: юрбу схвилюєш ти шаленим герцем (Антонич); Зійшов у березні сніжок – берись за плужок (Нар. тв.).

Самостійна робота № 10

Тема: Структурно-семантичні особливості складних синтаксичних конструкцій

Завдання 1

На основі простого речення побудуйте складну син­таксичну конструкцію з сурядністю і підрядністю. Визначте у кожній предикативній частині предикативну основу і схарактеризуйте її.

Завдання 2

Елементарні складносурядні речення розгорніть у складні синтаксичні конструкції: а) з сурядним і безсполучниковим зв'язком; б) сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком.

Завдання 3

У складних синтаксичних конструкціях поставте потрібні розділові знаки. Обґрунтуйте їх вживання. Визначте різновид складної синтаксичної конструкції, кіль­кість предикативних частин, засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між ними.

Завдання 4

Побудуйте графічну та лінійну схеми складних синтаксичних конструкцій. Схарактеризуйте їх за: а) структурним різновидом; б) семантико-синтаксичними відношеннями; в) засобами зв'язку. Вкажіть на співвіднесеність кожної предикативної частини з: а) двоскладним/односклад­ним; б) поширеним/непоширеним; в) повним/неповним; г) ускладненим/­неускладненим реченням.

Завдання 5

Побудуйте складні синтаксичні конструкції за схемами. Назвіть засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.

Варіант 1

1. Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за припорошені снігом гілки сосон, полетіла мені назустріч, залишаючи за собою хвіст снігової пилюки (Колом.).

2. По вулицях стікали каламутні струмки, а вузькі і горбаті тротуари блищали від болота (Панч).

3. Прорвіться крізь її веселість Вас подивом ошпарить суть Вона це дерево на скелі Яке вітрами не зігнуть (Кост.).

4. Коли вже люди обляглися спати, Коли вже місяць вилузнувся з хмар, Коли спартанка Києва, не Спарти, Лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп'ялась вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. Вона була б і вмерла вже не раз, та все питає і на смертнім ложі, – а де ж те Слово, що його Тарас коло людей поставив на сторожі (Л. Костенко).

5. а) [ ], і [ ], (що), (що).

б) [, (коли), ]; [ ], [ ]! [ ].

Варіант 2

1. М'яке зелене світло ласкаво лягає на важке тіло, на білу бороду й на благородний старечий профіль (Коцюб.)-

2. Сонце скотилося за байрак, і в хаті од заходу зробилося червоно й прохолодніше (Тют.).

3. Не знаю Чи віднайду загублену тебе Чи догукаю мрію з того краю Куди мене щоночі хтось веде і звідки я щоранку не вертаю (Федор.).

4.1 в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Я в людей не проситиму сили, я нікого в житті не просила, як не просять гранітні схили, щоб у спеку дощі їх зросили (Л. Костенко).

5. а) [ ], і [ ], (якщо).

б) [, (хто), ]; (хто), [ ]! [ ].