Варіант 2

1. Ніщо прикре до вечора його не спіткало. Відібрав чимало картин для імперської власності і мав приємну несподіванку (Харч.); Незабаром у птахів вивелося п'ятеро малят. Вони жадібно розкривали дзьобики і просили їсти (Газ.).

2. Володимир озирнувся навдокіл, але не побачив нікого, хіба що лагідне обличчя Марії Яківни (Шевчук); Серпневий день згорів над Києвом, і зорі висіяла ніч (Дрозд); То засвітить фари і б'є світлом по мокрих деревах при дорозі, то погасить їх і виє у пітьмі (Тют.); Була вона з хліборобського роду, і тому знала ціну навіть найменшому шматочку (Гонч.); Або ми підемо і ціною життя здобудемо волю, або ми вік залишимось жити на колінах (Загреб.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає (Коцюб.).

3. Здригається обрій од шквалу й грози, А поле – погожого тижня чекає (Копил.); Життя одвічно вище смерті, а це його одвічна суть (Онещ.); Антось впрігся у шлею і тягнув з-під шопи воза, а Мокрина краєм ока дивилася з вікна (Харч.); Без гучних прожив він декларацій, А в душі поезія цвіла (Рил.); Старша навчала сестру меншу, а їх підслухало ще кілька дівчаток з вулиці (Шевчук); Навколо білів сніг, а в саду ще й досі лютувала стрілянина (Збан.).

4. Багряні смуги на обрії тугішали, звужуючись, і були схожі на лаз у той задушливий день (Гуц.); Олександр Довженко не тільки в розмовах, не тільки в прилюдних виступах, але й всією своєю творчістю завжди сміливо вторгався в саме життя (Рил.); То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму (Л. Укр.); Вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій (Ткач).

5. а)[ ], і[ ]; то[ ], то[ ].

б) [ ] і [ ], та [ ].

Варіант 3

1. Її обличчя, відбившись, стояло перед ним, дивилося із самого дна потоку, ясне й чисте, як сонце. Маленькі хвилі промивали його, промивали їй голову, стрічки в косах (Харч.); Чергова сестра Одарка Калинівна роздавала хворим ліки. Вона уважно схилялася до кожного та казала ласкаві, розрадливі слова (Підмог.).

2. Галя не могла оформити цю думку в слова, зате вона відчувала її всім серцем (Шевчук); Ота зустріч просто-напросто приверзлася, або вона йому наснилась в страхітливім сні (Дім.); І будеш ти у кожнім диханні, І будеш ти навіки при мені Гасить зірки очима на світанні, Палить мене в безмежному вогні (Сим.); Твій сміх – то сміх мінливої зорі, Та лиш у снах він явиться мені (Черкас.); Чи то війнув снігами небосхил, Чи то так сумно розкричалась галич (Світл.); Не тільки Ліна Іванівна, але й Орест дуже полюбив голуба (Шевчук).

3. Того року трави і пшениці стояли, як Дунай, а косарі були в ціні (Стельм.); Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже (Шевч.); А козаки тим часом сідали на байдаки, перепливали Дніпро, а отаман, хоч як йому було важко, гнув бога до землі (Харч.); Слова одні нам тішать зір і слух, А інші нас відштовхують раптово. В одних – огонь і істина жива, А є й мертвотні, крижані слова (Рил.); По легенькому вітрі на сніг лягав гній-сипець, а під цим покривом все поволі тануло (Сенч.); Ці пришельці не підіймаються знизу і не просять напитися води, а з'являються вони бозна-звідки (Шевчук).

4. 3 неба спливала хмара, і десь глибоко внизу відсвічувався зірками Дніпро (Ваш); Ми часто робимо дурниці Думками, вчинками, пером, То перебільшуєм дрібниці, То плутаємо зло з добром (Дрозд); Мільйони уст, очей, садів, будов, пейзажів, тонів, запахів і ліній, але одна у світі є любов, єдине сонце у небесній сині (Рил.); Нема в нього ні оселі, ні саду, ні ставу (Шевч.).

5. а) То [ ], то [ ], а то [ ] і [ ].

б) [ ] – і [ ], і [ ], і [ ].