40. Причини появи педагогічно-занедбаних дітей

Педагогічно занедбані діти – це такі діти, які успішно не навчаються, а то й зовсім не відвідують школу, недисципліновані, невиховані, не дотримуються норм і правил суспільно-соціального буття. Причин такого явища багато. Але чи не вирішальна з них - це недоліки сімейного виховання(Сім'я багатодітна, Сім'я з низьким рівнем матеріального забезпечення, Сім'я неповна, сім'я з порушеними стосунками, підвищеною конфліктністю між членами сім'ї).

Роботу з сім'ями педагогічно занедбаних дітей необхідно здійснювати диференційовано. З урахуванням особливостей сім'ї необхідно здійснювати педагогічний всеобуч батьків (диференційовано, по групах), індивідуальні і групові зустрічі з батьками, вплив батьківської громадськості. Принципово важливою є позиція класного керівника, яку він повинен зайняти в усіх контактах з батьками педагогічно занедбаних дітей: він повинен стати не звинувачувачем батьків і їхньої безпорадності, а співучасником у подоланні спільних труднощів.

Білет №22.

47. Колектив, динаміка та етапи його розвитку. А.С. Макаренко про колектив. Особливості формування спортивного колективу.

У своїх працях великий педагог визначив принципи розвитку колективу: 1) відповідальної залежності; 2) гласності; 3) перспективних ліній; 4) паралельної дії. Сформував основний закон його життя: рух - форма життя колективу, зупинка - форма смерті. Розроблена ним технологія формування колективу охоплює чотири стадії. Перша стадія включає: організаційне оформлення, яке передбачає формування органів самоврядування; висунення перед вихованцями системи педагогічних вимог; засвоєння та закріплення їх у різноманітних формах заохочення та змагання; Друга стадія пов'язана з: підтримкою частиною вихованців вимог наставника; постановкою активом вимог до себе і до своїх товаришів; поступовим перетворенням активу в помічника педагога; висуненням перспективи діяльності колективу; поступовим залученням до громадського життя пасивних учнів; засвоєння класним колективом загальношкільних традицій; Третя стадія націлена на: згуртування вихованців у єдиній діяльності та висунення колективом на цій основі вимог до кожного свого члена; надання прав колективу самостійно розв'язувати питання, пов'язані з плануванням своєї роботи, заохоченнями і стягненнями; перетворення колективу в інструмент індивідуального розвитку кожного його члена; Четверта стадія передбачає: появу складніших вимог, які колектив у процесі формування висуває до кожного свого члена; розширення прав та обов'язків активу; розгортання процесів самовиховання як вищої стадії виховання; переростання вимог дотримання моральних норм у потребу; проведення консультацій педагогом з метою рекомендації засобів, методів та форм самовиховання.

48. Форма організації навчання вчителем фізичної культури в сучасній школі.

Форма організації навчання – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюються у встановленому порядку і в певному режимі.

Урок – основна форма навчання. Урок – це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі регламентований об’ємом навчального матеріалу. Основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання поставлених навчально-виховних завдань.

Вимоги до уроку:

1) дидактичні (чітке визначення освітніх завдань, змісту уроку, вибір найраціональніших методів, предметів, форм навчання, дійсн. принципів навчання, між предметних зв’язків,

2) виховні (визначення виховних завдань уроку, формування світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, забезпечення пізнавальної активності учнів, поєднання вимог до учнів з педагогічним тактом вчителя;

3) психологічні (врахування психологічних особливостей учнів, формування позитивних мотивів учнів, вміння вчителем управляти своїм психічним станом, процесом спілкування, створення сприятливого емоційного клімату;

4) організаційні (наявність плану, організаційна чіткість проведення уроку, поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм, підготовка і раціональне використання засобів);

5) гігієнічні (дотримання температурного режиму, норм освітленості, чистоти повітря і підлоги, попередження перевтомлення учнів)

Урок фізичної культури в школі є досить складним навчально-виховним процесом, який має безліч різних компонентів, свою специфічну структуру та зміст.

Він також є основною формою організації занять з фізичного освіти, виховання та розвитку дітей з першого по одинадцятий класи.

Урок різнобічно вплив на організм і особистість учнів, формує в них різні мотиви до занять фізичними вправами, які в деякій мірі впливають на проведення уроку в цілому.

49. Педагогічна техніка як форма організації поведінки вчителя фізичної культури. Складові педагогічної техніки вчителя педагогічну техніку визначають як систему вмінь учителя, що дає змогу використовувати власний психофізичний апарат для досягнення ефективних педагогічних результатів.

Поняття «педагогічна техніка» мітить дві групи складників: 1гр. пов’язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом ( міміка, пантомімікою); керуванням емоціями, настроєм для знаття психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування умінням соціальної перцепції ( техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення ( керування диханням, дикцією, гучністю, темпом мовлення) 2гр. Повязана з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, техніка навіювання.

До основних компонентів педагогічної техніки належать такі уміння:· спілкуватися вербально (культура і техніка мовлення);· спілкуватися невербально (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд);· керувати своїм психофізичним станом (дихання, напруження м'язів, емоції, увага, уява, спостережливість). Педагогічна техніка — це вміння вчителя використовувати власний психофізичний апарат як інструмент педагогічного впливу, уміння емоційної саморегуляції, спілкування, культура і техніка мовлення.