Білет №2.

4. Урок як основна фрорма організації навчальної роботи школярів.

Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Особливості:

1)Є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певні навчально – виховні завдання.

2)Кожен урок включається в розклад і регламентується в часі за обсягом навчального матеріалу.

3)На відміну від ін. форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь та навичок.

4)Відвідування уроків обов’язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці.

5)Сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості, а також розумовому розвитку учнів.

Класифікація:

1. За способами проведення: уроки – лекції, уроки – бесіди, уроки – диспути, уроки самостійної роботи

2. За етапами навчальної ді-ті: вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.

Типи уроків (Оніщук)

До основних компонентів кожного типу уроку належать:

а) урок засвоєння нових знань(перевірка домашнього )

б) урок формування вмінь і навичок

в) урок застосування знань, умінь та навичок

г) урок узагальнення і систематизації знань

д) урок перевірки і корекції знань, умінь та навичок

е) комбінований урок

Структура:

Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.

5.Поняття про формування особистості. Вікові етапи розвитку ос-ті.

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально – неповторного.

Властиві особистості неповторні риси та особливості виражають її індивідуальність.

Індивідуальність - цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність психічного складу. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього йому необхідно стати особистістю. Це відбувається у процесі розвитку особистості - становлення та формування її під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Формування особистості - становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку. Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання.

Вікова періодизація (класифікація) – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Вікова періодизація за Каменським: дитинство, отроцтво, юність, змужнілість.

У педагогіці вирізняють:

• Молодший (6-7-11-12) – важливий показник – готовність дитини до навчання, яка виявляється у навичках до розумових зусиль, зосередженості у роботі, вмінні слухати вчителя і виконувати його завдання. Пам’ять наочно – образна, мислення розвивається від емоційно 0 образного до образно – логічного.

• Середній або підлітковий(12-15) – бурхливий ріст і розвиток організму. Статеве дозрівання. Поліпшується продуктивність пам’яті. Розпорошеність інтересів. Значну роль у житті відіграє спілкування, посилюється прагнення дружити.

• Старший або юнацький (15-18) – період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, якому сприяє пізнавальна діяльність. Мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал.

6. . Національне виховання як фактор цілісного формування особистості.

Формування особистості – неперервний, дуже складний процес, де функціонує багато факторів, на основі яких розкриваються потреби, інтереси, нахили, здібності, характер, а також здоров'я, працездатність і довговічність. Провідною метою виховання залишається ідеал всебічно розвиненої особистості, що йде з глибин віків. Він орієнтує на широкий індивідуальний підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної і пасивної адаптації молоді в конкретних суспільних умовах.

Основні напрями національного виховання: - Формування національної свідомості й самосвідомості –передбачає усвідомлення вихованцями своєї етнічної спільності, національних цінностей, відчуття своєї національної причетності до розбудови України, патріотизм, що сприяє утвердженню власної гідності, внутрішньої свободи, гордості за Батьківщину.- Патріотичне виховання – основа духовного розвитку особистості. Правове виховання спрямоване на прищеплення вихованцям поваги до Конституції України, її державних символів (герба, прапора, гімну), прав і свобод людини і громадянина. Фізична культура й утвердження здорового способу життя – невід'ємні елементи загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток, зміцнення здоров'я, гармонія тіла і духу вихованця і природи мають лежати в основі фізичного виховання.