53. Порівняльний аналіз президентських та парламентських республік: проблема реалізації політичної реформи в Україні.

Можна виділити наступні відмітні особливості даних форм правління.

Парламентарна форма державного устрою існує у двох варіантах - парламентська монархія і парламентська республіка.

При парламентської монархії: - Уряд формується з представників певної партії (чи партій) отримали більшість голосів на виборах до парламенту; - Лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає главою держави; - У законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично відсутня, вона є символічною; - Законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом; - Уряд відповідно до конституції несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом.

При парламентській республіці: - Глава держави обирається парламентом або спеціально утвореною парламентською колегією; - Глава держави в парламентарній республіці має повноваження: обнародує закони, видає декрети, призначає главу уряду, є верховним головнокомандуючим збройними силами і т.д.; - Голова уряду (прем'єр-міністр, голова ради міністрів, канцлер) призначається президентом; - Головною функцією парламенту є законодавча діяльність і контроль за виконавчою владою, основні питання зовнішньої, у тому числі оборонної політики.

Президентська форма державного устрою має тільки один різновид - президентська республіка.

При президентській республіці: - Позапарламентський метод обрання президента і формування уряду; - Відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом; - Ширші, ніж у парламентській республіці, повноваження глави держави.

Політична реформа задає новий формат владним відносинам. Вона безпосередньо впливає на всі складові процесу державного управління та суспільно-політичної системи в цілому.Конституційна реформа у тому вигляді, в якому вона є зараз, має досить суттєві недоліки і це ще не є політичною реформою, яка має бути підкріплена пакетом необхідних законів, в тому числі й тих, що стосуються реформування місцевого самоврядування, надання йому більшої самостійності у процесі прийняття рішень. Реалізація політичної реформи передбачає законодавче підкріплення конституційних змін.

54. Використання проблемного методу навчання при викладанні вузівського курсу “Політологія”.

При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо. Студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також за допомогою запитань-підказок.

Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для викладання політології. В зв'язку з цим прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницього виду.

Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Проблемний виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ. Названий метод навчання застосовується у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, законів чи теорій, а не на повідомлення фактичної інформації; коли зміст не є принципово новим, а логічно продовжує раніше вивчене, і учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових елементів знань. Водночас використання проблемного методу вимагає великих витрат часу, не розв’язує завдань формування практичних умінь і навичок. Частково-пошуковий метод навчання вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності й активності. Назва методу відображає рівень пошукової діяльності вчителя й учнів на різних етапах навчального процесу: окремі елементи знань повідомляє педагог, а частину – учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв’язуючи проблемні завдання.