1.3. Друка́рство

Друка́рство— принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже в давньому Єгипті і державах Межиріччя, де за тисячі років до Р. Х. вироблялися печатки з ієрогліфічними знаками.

У XV столітті відкрилися нові горизонти у багатьох сферах людського життя. У 1492 році Колумб відкрив Америку, а в 1498 р. Васко да Гама - морський шлях до Індії. Проте ще більш значним, ніж ці потрясшие світ події, став винахід друкарства.

(рис.27. Йоганна Гутенберга)

А 30 вересня 1452 року в друкарні Йоганна Гутенберга вийшла в світ перша в Європі справжня солідна книга — Біблія. До того майстер друкував лише пробні рисенькі книжечки типу підручників, а раніше перші невеликі книжечки друкував голландець Лауренс Костер і деякі інші майстри, та саме Гутенберг поставив друкарство на промислову базу. За першим разом було надруковано 180 примірників Біблії, з яких дотепер залишилося тільки 48. Приймаючи до уваги рівень освіти населення у Європі, тираж був нерисий. Саме з того часу починається епоха «Зрілого Відродження», бо рукописні «Комедія» Данте, сонети Петрарки, «Декамерон» Бокаччо ще не риси сили зрушити духовну культуру Західної Європи. А от після появи друкованої

Біблії до масового читача дійшли не тільки релігійні видання, а і твори багатьох античних та тогочасних авторів.

Світська книжка

До кінця століття в Європі існувало вже біля тисячі друкарень у 246 містах, які випустили близько 40 тис. видань тиражем 12 млн примірників. Таке масове читання книжок стимулювало розвиток філософської думки, і на початку 16-го століття вже з'являються твори, які були визначальними для розвитку європейської культури і науки — «Похвала глупоті» Еразма Ротердамського (1509р.), «Дзеркало для очей» (1511) і «Листи до знаменитих людей» (1514р.). Йоганна Ройхліна, «Листи до темних людей» Ульриха фон Гутена (1515р.), «Золота книга» про острів Утопію Томаса Мора (1516), «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1532—1564), книги Джероламо Кардано з медицини і математики (1536—1545), книги з фізики і математики Нікколо Тартал'ї (1557), мистецтвознавчі трактати Бенвенуто Челліні (1540—1570 рр.). Без друкарства була би неможливою Реформація. Тези Мартіна Лютера тільки тому були підтримані широкими верствами суспільства, що були роздруковані масовим тиражем. Велике значення для розвитку науки мав вихід книги Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», яка було опублікована тиражем 1000 екземплярів у 1543. Всупереч поширеній думці, книга Коперника зацікавила католицьку церкву, яка після нових розрахунків, складених на основі теорії Коперника, провела 1582 реформу календаря. Лише 1616, на домагання єзуїтів священна конгрегація ухвалила: книгу Коперника тимчасово затримати «аж до її виправлення». Але процес вже пішов — ще до свого спалення Джордано Бруно опублікував велику книгу «Бенкет на попелі» (1584), а Галілео Галілей — «Зоряний вісник» (1609). А далі розкуті думки Гуго Гроція, Френсіса Бекона, Томмазо Кампанелли, Томаса Гобса, Джона Локка, Баруха Спінози формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її до епохи Просвітительства. Попит на книги стимулював видавницьку діяльність як джерело прибутку. Першу видавничу компанію заснувала родина Мануціїв у Італії, яка існувала у 16 ст. Дещо пізніше у Франції добре ілюстровані книжки видавав Плантеп. Відоме німецьке видавництво Брокгауза було засноване 1805.

Перші книжки в Україні

«Апо́стол», Львівський Апостол або Діяння та послання апостольські — перша друкована книга в Україні, видана у лютому 1574 Іваном Федоровичем (Федоровим) у Львові. Іван Федоров працював над нею у своїй львівській друкарні від 25 лютого 1573 до 15 лютого 1574. Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських» і повторює московське видання цієї ж книжки.

В основному повторює московське видання «Апостола» 1564 шрифтом, композицією набору і оформленням (прикраси, ініціали, заставки тощо). Однак в українському першодруку є ряд відмінностей та нововведень:деякі додаткові гравюри, зокрема друкарська марка Івана Федорова, що складається з двох частин: ліворуч — герб містаЛьвова, праворуч — знак самого першодрукаря та герб Григорія Ходкевича;

(рис.28. Перша друкованакнига в Україні)

Зміни в гравюрному зображенні апостола Луки (автор можливо Филипович-Пухальський Лаврентій). Наприкінці замість офіційної післямови вміщено написану Федоровим «Повість откуду начася и како совершися друкарня сія». Автобіографічні матеріали тут підпорядковані публіцистичній меті: підняти соціальний престиж друкарства, розкрити його значення для суспыльства і тим самим створити сприятливий клімат для видавничої діяльності. Пишучи, що в Москві йому і Мстиславцю «от многих началник і священоначалник» довелося зазнати переслідувань, Федоров підкреслює, що допомогу у Львові йому надали «риси ніциї в ієрейском чину, інії ж неславнії в мирі». Відкинувши гонитву за багатством, першодрукар свідомо обрав інший шлях — терпіти злигодні та нестатки, аби тільки мати змогу сіяти «духовні зерна». Він виправив деякі помилки попереднього видання, вніс редакційні зміни, наблизив текст до того правописного варіанта, який був загальноприйнятим в Україні.

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні. Відомо понад 90 примірників цього видання.

Перші бібліотеки.

Шумерійці вже за 4000 років до нашої ери вміли писати. Вони користувалися піктографією — рисюнковим письмом. Поступово рисюнки спрощувалися й ставали значками, слова позначувались, ідеограмами.

В країні де жили шумерійці було рисо дерев, тому вони винайшли глиняні книги. На глині видавлювались значки гострими трьохгранними паличками. Рисочка на початку натиску виходила товстішою, а в кінці - тонкішою і, таким чином, була схожа на клин. Тому писемність шумерійців одержала назву клинопису.. Таблички витририси випробування часом і зарекомендували себе як найміцніший матеріал. 80 тому археологи почали розкопували шумерійські міста І в кожному знаходили гори табличок з клинописом. Інколи таблички були акуратно розкладені по плетених корзинах. До корзин були прикріплені глиняні ярлики, наприклад: "Документи, що стосуються саду", "Документи, що стосуються майстерні ткачів"

(рис.29. Збережений шматочок Єгипетського папіру)

Єгипетський папірус ріс в дельті Нілу. Його стебла легко розчіплювались на волокнисті стрічки. Вони вкладались поряд, так, щоб утворювалась широка смуга. Другу смугу викладали перпендикулярно до першої. Згори їх притискали важким камінням. Рослинний сік, витиснутий цією вагою склеював смуги в суцільний шматок. Кілька таких шматків з`єднували в довгу смугу, вигладжували, згортали у звиток. Перемотували звиток, користуючись палицями. Звиток ділився на стовпчики — своєрідні сторінки. Конструкцію книги-звитка підказав матеріал — папірус, який легко згортається. В бібліотеці Британського музею зберігається рідкість - Папірус Гарріса. У ньому понад сорок метрів. Книги-звитки з папірусу виявилися прекрасним винаходом. Цей спосіб написання книг проіснував багато тисяч років.

Давньоєгипетські книги написані ієрогліфами. Прочитали ієрогліфи тільки в позаминулому сторіччі. Над їх розшифруванням працювало багато вчених. Особливо велику роль відіграв французький дослідник Жан Франсуа Шампольйон (1790-1832). Бібліотеки Давнього Єгипту риси каталоги. До нашого часу дійшли лише невелика частина з них. В одній з єгипетських бібліотек перелік книг був написаний на стіні.

(рис.30. Перщий вид паперу «Глиняна табличка»)

З сивої давнини, коли виникли перші бібліотеки їх зберігачі турбувались за те, щоб книги не пропадали. Цій меті слугував книжковий знак. В наш час він називається «exlibris» — екслібріс, що в перекладі з латинської означає: "з книг". Тому, хто викрав книгу-звиток з бібліотеки, загрожувала сувора кара. При деяких фараонах — страта. Доля єгипетських бібліотек була сумна. Завойовники — варвари не щадили бібліотек. Звитки написані на папірусі були не міцними. До нашого часу дійшла дуже риса частина їх.

Крім того, в різних країнах світу книги виготовляли на бересті, пергаменті та шовку.Перші книгосховища, про які маємо достовірні свідчення — це бібліотеки глиняних плиток з клинописом Ассирії, Вавилонії, Урарту. В бібліотеці Ашшурбанапалабулу не менше 20 тис. глиняних плиток. В бібліотеці працювали астрономи і астрологи, граматики і математики, будівельники і лікарі, юристи, письменники.

Афінська бібліотека VІ ст. до н.е. складались з книг, що були написані на дощечках, шкірі і папірусі, в ІІІ ст. д.н.е. виникла Пергамська біб-ка та її суперниця Олександрійська бібліотека єгипетських царів-бібліофілів — Птолемеіо. В ній нараховувалось не менше 200 тис. сувоїв.

В стародавній Греції і Римі були і особисті зібрання книг: Еврипіда і Демосфена, Платона і Аристотеля. Цицерон мав бібліотеку в Римі і на приміській віллі. Першу публічну бібліотеку заснував в Римі в 39 р. д.н.е. друг Вергілія і Горація — Гай Азіній Поліон.

В стародавній Греції і Римі були і особисті зібрання книг: Еврипіда і Демосфена, Платона і Аристотеля. Цицерон мав бібліотеку в Римі і на приміській віллі. Першу публічну бібліотеку заснував в Римі в 39 р. д.н.е. друг Вергілія і Горація — Гай Азіній Поліон. Перші книги, схожі на сучасні, з`явились приблизно у I сторіччі н. е. Називались вони кодексами (в буквальному перекладі - книга з дерева). Уявіть собі дощечку з поглибленнями. В них заливався розплавлений віск. Писали по воску гострою металевою паличкою — стилем. Декілька таких дощечок з`єднували шнурком у книги. Поступово стали робити сторінки з більш легкого матеріалу: спочатку папірусу, а потім пергаменту.

(рис.31. Ярослав Мудрий» перший хто зібрав на Русі Бібліотеку)

У Київській Русі першу бібліотеку зібрав Ярослав Мудрий. Вона була заснована в 1037 році при Софійському соборі. У ній зберігались церковні твори і література з світової історії, географії, астрономії, філософії. Крім державних актів, у ній були історичні твори візантійських авторів, давньогрецьких філософів і істориків: Арістотеля, Геродота, Плутарха.

У кінці ХІ століття головним культурним центром Київської держави став Печерський монастир. Тут близько 1113 року літописець Нестор написав "Повість временних літ". При монастирі була велика бібліотека. Про неї очевидець ХVІІ ст., Павло Алепський, писав: "Тут прекрасне книгосховище, де є надзвичайно дорогі книги..., ми бачили старі грамоти за 500 років на пергаменті..."

На жаль, книгозбірня майже повністю згоріла під час пожежі в монастирі 1718 року. Перші публічні бібліотеки виникли у Росії у 18 сторіччі. У 1714 році за розпорядженням Петра І створена збірка книг у Петербурзі. яка у 1756 р. була передана Академії Наук. У 1756 р. була створена Наукова бібліотека Московського Університету, найбільша у дореволюційній Росії.