1.2 Характеристика адаптивних систем

У сучасному менеджменті розглядається безліч самих різних організацій, які представляють собою «сукупність» людей, груп, об'єднаних для досягнення якої-небудь мети, рішення якої-небудь задачі на основі принципів поділу праці та розподілу обов'язків. Це можуть бути державні установи, громадські об'єднання, науково-виробничі об'єднання, приватні підприємства.

Організації створюються для задоволення різноманітних потреб людей в продукції або послуги і тому мають саме різне призначення, розміри, будова і інші параметри.

Така різноманітність має велике значення при розгляді організації як об'єкта управління. Безліч цілей і завдань, що стоять перед організаціями різного класу складності і різної галузевої приналежності призводить до того, що для управління ними потрібні спеціальні знання і мистецтво, методи і прийоми, що забезпечують ефективну спільну діяльність працівників усіх структурних підрозділів [6].

Метою прогностичного регулювання є визначення невикористаних резервів та включення відповідних вимог до кваліметричних моделей Адаптивне управління - це сукупність методів теорії управління, що дозволяють синтезувати системи управління, які мають можливість змінювати параметри регулятора або структуру регулятора в залежності від зміни параметрів об'єкта управління або зовнішніх збурень, що діють на об'єкт управління [5]. Подібні системи управління називаються адаптивними. Адаптивне управління широко використовується в багатьох книгах теорії управління.

Проведений аналіз дозволив провести класифікацію адаптивних систем.

• За характером змін в керуючій підсистемі адаптивні системи ділять на дві великі групи:

• самоналагоджувальні (змінюються тільки значення параметрів регулятора);

• самоорганізуючі (змінюється структура самого регулятора).

• За способом вивчення об'єкта системи діляться на

• пошукові;

• безпошукові.

У першій групі особливо відомі екстремальні системи, метою управління яких є підтримка системи в точці екстремуму статичних характеристик об'єкта. У таких системах для визначення керуючих впливів, що забезпечують рух до екстремуму, до керуючого сигналу додається пошуковий сигнал. Безпошукові адаптивні системи управління за способом отримання інформації для підстроювання параметрів регулятора діляться на:

• системи з еталонною моделлю (ЕМ);

• системи з ідентифікатором, в літературі інколи називають, як системи з настроюваної моделлю (НМ).

Адаптивні системи з ЕМ містять динамічну модель системи, що володіє необхідною якістю. Адаптивні системи з ідентифікатором діляться за способом управління на:

• прямий;

• непрямий (зовнішній).

При непрямому адаптивному управлінні спочатку робиться оцінка параметрів об'єкта, після чого на підставі отриманих оцінок визначаються необхідні значення параметрів регулятора і проводиться їх підстроювання. При прямому адаптивному управлінні завдяки врахуванню взаємозв'язку параметрів об'єкту і регулятора проводиться безпосередня оцінка і підстроювання параметрів регулятора, ніж виключається етап ідентифікації параметрів об'єкта. За способом досягнення ефекту самонастройки системи з моделлю діляться на:

• системи з сигнальною (пасивною) адаптацією;

• системи з параметричної (активної) адаптацією.

В системах з сигнальної адаптацією ефект самонастройки досягається без зміни параметрів керуючого пристрою за допомогою компенсуючих сигналів. Системи, що поєднують в собі обидва види адаптації називають комбінованими.

Адаптивної моделлю системи управління об'єктом будемо називати таку модель, в якій в результаті зміни характеристики внутрішніх і зовнішніх властивостей об'єкта відбувається відповідна зміна структури і параметрів регулятора управління й корпоративної культури підприємства з метою забезпечення стабільності функціонування і зростання конкурентоспроможності об'єкта [2].

Ефективність управління реальними об'єктами, як показує практика, зазвичай має пряму залежність від ступеня використання адаптивного механізму в процесі управління незалежно від природи керованого об'єкта.

Адаптацію в широкому сенсі розуміють як пристосування системи до зміни умов. Конкретизація визначення адаптації пов'язана з цілями дослідження і конструювання.

Адаптивною вважають систему, яка може пристосовуватися до змін внутрішніх та зовнішніх умов. Поряд з поняттям «адаптивної системи» існує поняття «управління адаптацією» (адаптивне управління), тобто управління в системі з неповною апріорною інформацією про керований процес, яке змінюється в міру накопичення інформації і застосовується з метою поліпшення якості роботи системи. Таке значення терміна "адаптація" склалося в теорії управління під впливом технічних додатків. В літературі існують також, крім зазначених, інші визначення адаптації та споріднених їй понять. Сутність їх полягає в наступному. Наші знання про об'єкт і середовищі, в якому він функціонує, невизначені. Відома лише приналежність їх до заданого класу. Крім того, задана мета управління, від якої залежить бажане поведінка об'єкта. Необхідно знайти алгоритм управління (адаптивний регулятор), що забезпечує досягнення мети за кінцевий час для будь-якого об'єкта та умов його функціонування, що належать заданому класу.

Адаптивні системи функціонують відповідно до визначених принципів.

1. Принцип необхідної різноманітності. Він стверджує, що різноманітність керуючої системи має бути не менше різноманітності об'єкта управління. На відміну від адаптивних, інші ("неадаптивні") системи управління мають для підтримки здатності управління об'єктом включати невелике число об'єктів. Адаптивні системи розуміють відсутність певного стаціонарного закону управління для елементів заданого класу. В процесі функціонування системи, чим більше проявляється її розмаїтість, тим більшою мірою повинні відбуватися зміна її параметрів і структури.

2. Принцип дуального управління. Керуючі впливи носять двоїстий характер. З одного боку, вони покликані управляти об'єктом, з іншого служать для вивчення її властивостей і закономірностей для наступних управляючих впливів. Тобто, структура управляючих впливів повинна змінюватися відповідно до змін параметрів системи об'єкта управління.

3. Принцип зворотного зв'язку. За допомогою зворотного зв'язку відбувається вимір характеристик керованого об'єкта, і виробляються реакції, що виражаються в керуючих впливах.

Адаптивність структури управління визначається її здатністю ефективно виконувати задані функції в певному діапазоні зміни умов. Чим щодо ширший цей діапазон, тим більше адаптивної вважається структура. Даний показник можна уявити як рівень, при якому організація реагує на зміни її внутрішнього і зовнішнього середовища. Адаптивність розглядається тут як проміжний критерій, більш абстрактний, ніж рівень виробництва, продуктивність або задоволення [4].

Цей критерій відноситься до здатності керівника сприймати зміни як зовнішньої, так і внутрішнього середовища організації. Низька ефективність організації, що виявляється в досягненні недостатнього рівня виробництва, продуктивності і задоволення, сигналізує про необхідність внести зміни в практику і стратегію управління. Зовнішне середовище може зажадати випуску іншої продукції або надати інші ресурси, тим самим, викликавши необхідність змін. Низький рівень адаптивності, при якому організація не може або не хоче пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, означає загрозу її виживання. На відміну від короткострокових критеріїв ефективності не існує спеціальних і конкретних показників виміру адаптивності.

Організація адаптивного управління може сприяти проведенню політики, яка підтримує готовність до змін; існує також певна практика управління, яка в разі застосування забезпечує необхідний рівень адаптивності.