Тема 3. Концепція tqm
Сутність концепції TQM
Історія розвитку концепції TQM
Принципи TQM
Ключові поняття:концепція загального менеджменту якості TQM, індивідуальний контроль якості QC, управління якістю з використанням статистичних методів SQC, загальне управління якістю TQC, принципи Е.Демінга, цикл Демінга, "тріада якості" Д. Джурана, система "нуль дефектів"ZD, загальний контроль якості, принципи TQM.
1. Сутність концепції tqm
У другій половині ХХ сторіччя сформувалася й набула поширення самостійна наукова галузь - наука про управління якістю, в якій було розроблено концепцію загального менеджменту якості (Total Quality Management - TQM).
Термін TQM було запропоновано для опису підходу до управління організацією, відповідно до якого якість ставиться на перше місце в її діяльності. Відповідно вся робота підприємства, його структура, управління їм будується виходячи з необхідності забезпечення якості.
TQM– це підхід до управління організацією, націлений на якість, заснований на участі всіх її членів і спрямований на досягнення довгострокового успіху шляхом задоволення споживача й вигоди для всіх членів організації й суспільства.
Концепція TQM ґрунтується на таких основних елементах:
У процесі створення якості бере участь кожний член компанії. Ніхто не може бути усунутий від цього процесу. Успіх компанії залежить від дій кожного працівника.
Для компанії дуже важливо задовольнити потреби не тільки зовнішнього споживача, але й внутрішнього. В ролі внутрішнього споживача виступають підрозділи компанії. Вся компанія розглядається як система взаємовідносин постачальника і споживача.
Успіх компанії значною мірою залежить від визнання й оцінки її заслуг суспільством.
Ідеологія TQM ґрунтується на принципі: процесу поліпшення немає меж. Стосовно якості це відображається в прагненні підприємства до нульових дефектів, поставо точно в строк тощо.
2. Історія розвитку концепції tqm
В історії управління якістю виділяють такі історичні етапи розвитку систем управління якістю продукції: QC → SQC →TQC→ TQM.
QC (Quality Control) – індивідуальний контроль якості (70-ті роки ХІХ ст.) є першим історичним етапом формування системи управління якістю. Нововведення полягало в тому, що якість перевірялась не на вході виробничого процесу, а на виході процесу, який йому передує за технологічним ланцюгом. Етап характеризувався перевіркою відповідності деталей встановленим стандартам за допомогою калібрів та відбракуванням невідповідних. Контроль і відбракування проводили спеціально навчені контролери.
SQC (Statistical Quality Control) – управління якістю з використанням статистичних методів (20-ті роки ХХ ст.). Основоположником є Уолтер Шухарт, який запропонував статистичне пояснення поведінки виробничого процесу в часі, що пізніше було названо контрольними картами. Контрольні карти У. Шухарта базувалися на методах статистичного дослідження та дозволили концентруватися не на виявленні браку, а на підвищенні виходу якісних виробів. У цей час набула розвитку система аудиту якості, в межах якої за допомогою контролю вибіркової партії продукції визначається рівень роботи системи забезпечення якості. На цій фазі не вдалося досягти підвищення ефективності діяльності, тому що підвищення якості супроводжувалося збільшенням витрат через впровадження заходів для попередження дефектів.
TQC (Total Quality Control) – загальне управління якістю (50-60-ті роки ХХ ст.). У ці роки спостерігається стрімкий розвиток теорії менеджменту якості завдяки науковим працям Е. Демінга, Дж. Джурана, Ф. Кросбі, Г. Тагучи, К. Ісікави, А. Фейгенбаума.
Е. Демінг запропонував 14 принципів якості:
1. Зробити постійною метою поліпшення якості продукції й послуг.
2. Прийняти нову філософію - постійно поліпшувати якість всіх систем, процесів, діяльності компанії.
3. Припинити залежність від інспекції.
4. Припинити практику укладання контрактів на основі низьких цін.
5. Постійно покращувати систему.
6. Навчати на робочому місці.
7. Заснувати "лідерство".
8. Викорінити страх.
9. Усунути бар'єри між відділами й групами персоналу.
10. Уникати порожніх гасел.
11. Виключити довільно встановлені норми.
12. Дати можливість пишатися належністю до компанії.
13. Заохочувати самовдосконалення.
14. Залучити кожного в роботу з перетворення компанії.
Контроль якості за Е.Демінгом полягає в тому, щоб виявити відхилення досягнутих показників якості від запланованих. У випадку виявлення відхилення слід знайти причину його появи. Після коректування слід перевірити відповідність скоректованих показників якості запланованим. За таким циклом, т.зв. «циклом Демінга», здійснюється управління якістю (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Цикл Демінга
Д. Джуран в цей час розробив принцип „тріад якості", що складалися з трьох процесів: планування, контроль, вдосконалення якості. Їмрозроблена «спіраль якості» - позачасова просторова модель, що визначила основні стадії робіт з управління якістю, а саме: дослідження ринку, розробка проектного завдання, НДКР, визначення технічних умов; технологічна підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виготовлення інструмента, виробництво, контроль виробничого процесу, контроль продукції, випробування продукції, збут, технічне обслуговування, дослідження ринку.
Ф. Кросбі є ідеологом системи ZD («нуль дефектів»). Вивчаючі питання вартісної оцінки якості, Кросбі довів, що саме підвищення якості не вимагає великих витрат, виробнику доводиться платити не за якість, а за її відсутність.
К. Ісікава впровадив методи статистичного контролю якості тарозробив діаграму „риб'ячий скелет", що відображала причинно-наслідкові зв'язки явищ в управлінні якістю. Він є автором японського варіанта комплексного управління якістю.
Таічі Охно створив систему виробництва й концепцію just in time (точно у строк), що забезпечує скорочення на складі як запасів, необхідних для виробництва сировини й вихідних матеріалів, так і готової продукції.
А. Фейгенбаумрозробив принципи загального управління якістю, поставив питання взаємозумовленості рівня якості продукції та її вартості. Одним з головних його досягнень була економічна орієнтація управління якістю. А.Фейгенбаум визначив сутність поняття загального контролю якості, як системи, що дозволяє вирішувати проблему якості продукції і її цін залежно від вигоди споживачів, виробників і дистрибьютеров.