2. Збір даних та облік витрат на якість в умовах tqm

Збір даних про витрати на якість може здійснюватися відповідно до рекомендацій, розроблених Британським інститутом стандартизації й Американською спілкою контролю якості, а саме:

• стандарту ВS6 "Визначення й використання відповідних витрат на якість”, що дає традиційну класифікацію різних витрат на якість, порядок їх збору й обробки.

• посібнику для підприємців "Витрати на якість - що і як”, підготовленому і випущеному Американською спілкою контролю якості.

Обидва ці документа не є обов'язковими. Кожний виробник повинен сам для себе вирішити, які методи збору й класифікації витрат для нього прийнятні.

Для здійснення збору даних про витрати на якість рекомендується:

• Визначити масштаб і цілі дослідження.

• Використовувати існуючу систему збору й управління витратами як основне джерело інформації.

• Забезпечити постійну увагу керівництва до питань якості за рахунок включення витрат на якість у регулярні фінансові звіти.

• Не намагатися відразу ж охопити всі витрати на якість. Первісна оцінка загальних витрат не вимагає їхньої ретельної деталізації.

• Бути готовим до того, щоб інформація про витрати на якість була ініціалізована.

• Розпочати слід з витрат на брак, незалежно від того, який об'єкт обрано.

• Проводити періодично відстеження загальних витрат, для обраного об'єкта поліпшення відстеження повинне проводитися частіше.

• Сфокусувати увагу всіх учасників на зміні рівня витрат на невідповідність, пов'язаних з персональною діяльністю працюючих.

Потенційними джерелами витрат на якість можуть бути: аналіз окладів і заробітків, рапорти підрозділів про витрати, бюджет підрозділів, аналіз накладних витрат, дані про вартість продукту, рапорти про утилізацію матеріалів і продуктів, рапорти про утилізацію встаткування, рапорти про відмови й дефекти, аналіз переробки продукту (сервісу), аналіз повернутих товарів, записи реєстрації низькоякісного й продукту, що відмовив, рапорти про порушення часу роботи співробітників, рапорти про використання матеріалів, інспекційні рапорти, книга скарг і пропозицій споживача, записи й акти з ремонту.

Тема 7. Система якості в стандартах iso серії 9000

1. Історія розвитку стандартів якості

2. Структура стандартів ISO серії 9000

3. Процес сертифікації за стандартами ISO серії 9000

Ключові слова:стандарти якості, управління якістю, система менеджменту якості, сертифікація системи якості, внутрішнє та зовнішнє забезпечення якості, правило довіри, правило недовіри

1. Історія розвитку стандартів якості

Поширення індустріалізації на початку ХХ століття призвело до розробки й впровадження національних промислових стандартів, що грали роль технічного й технологічного контролю якості в найбільш розвинених країнах Європи й Америці.

В 1946 р. було створено Міжнародну Організацію з Стандартизації, що спочатку займається тільки уніфікацією продукції, аналізуючи й уніфікуючи національні стандарти на продукцію.

Намагаючись внести певну стандартизацію в технічні умови з забезпечення якості в основних галузях промисловості, Британський інститут стандартів опублікував у листопаді 1972 р. "Посібник із забезпечення якості" BS4891. Усвідомлення важливості якості основними галузями промисловості призвело до виникнення вимог зі складання стандарту з більш жорсткими вказівками, що призвело до кількаразової модифікації стандарту BS. В 1979 році було створено нову версію цього стандарту BS5750, що діяла у всій Великобританії. Його прийняли всі великі фірми.

Цей стандарт став основою для створення міжнародного стандарту якості ISO серії 9000, що був розроблений в 1987 р. Міжнародною організацією стандартів ISO.

У процесі впровадження цієї серії стандартів виявилося недостатнє відбиття в них (версія 1987 р.) вимог до виробництва цілого ряду специфічних видів продукції, і в першу чергу програмного забезпечення й послуг. В 1994 р. технічний комітет ISO на основі аналізу пропозицій національних організацій, досвіду застосування стандартів серії 9000 версії 1987 р. у різних країнах світу й сферах діяльності завершив перший перегляд стандартів. До складу серії стандартів ISO серії 9000 версії 1994 р. увійшло 16 стандартів. Остання версія цього стандарту вийшла в 2000 р.

На початку ХХ в. з'явилися стандарти якості на готову продукцію, а перед Другою світовою війною - стандарти забезпечення якості. Характерною рисою всіх стандартів якості є те, що вони встановлюють вимоги з якості, тобто вказують, що повинно бути, але ніколи не відповідають на запитання, як це можна досягти. Така особливість стандарту ISO серії 9000 дозволяє застосовувати його до різних продуктів.

Гармонізація стандартів здійснюють у європейському масштабі три наступні організації:

- Європейський комітет зі стандартизації;

- Європейський комітет зі стандартизації в галузі електротехніки;

- Європейський інститут стандартів в галузі телекомунікацій.

Успіх стандартів якості пояснюють декілька причин:

• актуальність TQM;

• наявність світового схвалення;

• мультиплікативна схема розповсюдження.

Стандарти систем якості ISO 9000 визнані в багатьох країнах. У цей же час сертифікація по ISO 9000 не є обов'язковою вимогою для виробників. Стандарти якості ISO серії 9000 на сьогоднішній день є засобами для просування TQM. Вони здійснюють на компанії тиск знизу, тобто змушують їх відповідати певним мінімальним вимогам.