Селище міського типуБи́тків

Би́тків — селище міського типуНадвірнянського районуІвано-Франківської області, за 12 км на захід від залізничної станції Надвірна.

Основні дані
Засноване	1390
Площа	31,71 км²
Населення	4302 (01.01.2011)
Густота	135,7 осіб/км²
Поштовий індекс	78430

В околицях Биткова родовища нафти і природного газу. Газоліновий завод- давно ліквідовано, нафтові промисли.

В селищі є дві загальноосвітні школи I-III ступенів, одна школа I ступеня, міська лікарня зі стаціонарним відділенням і 4 службами: лабораторією, оглядови і фізіотерапічним кабінетами, кабінетом функціональної діагностики, будинок культури, бібліотека. Селище газофіковане, має часткове вуличне освітлення.

На території селища зареєстровані три греко-католицькі церкви: «Успення Пресвятої Діви Марії»,"Великомучениці Варвари" - отець Володимир Чорноокий, та «Святого Йосафата», отець Андрій Будзак.

Селище міського типу Деля́тин

Деля́тин — селище міського типуНадвірнянського районуІвано-Франківської області, на Гуцульщині. На півночі межує з с. Лоєва, на південному заході — з с. Дора, на сході — з с. Заріччя.

Основні дані
Засноване	1400
Площа	10,28 км²
Населення	8184 (01.01.2011)
Густота	796 осіб/км²
Поштовий індекс	78442

Повоєнні роки

Восени 1944 р. відновила роботу середня школа в Делятині, на Горішу і Шевелівці учні відвідували початкову школу. Здебільшого це були переростки через воєнне лихоліття.

Перший випуск в Делятинській школі відбувся в 1949 році. Більшість вчителів були зі Східної і Центральної України, зокрема К. О. Бабенко, Г. К. Береза, О. П. Білик, Є. О. Борщ, А. Ф. Зубенко, А. П. Костюченко, Д. В. Кушнір, П. і М. Микитенко, Н. П. Сіренко та інші. Відразу ж по війні значного поширення набула вечірня, а відтак і заочна форма навчання. В 1960 році відбувся перший випуск школи робітничої молоді. В 1980 році відкрито заочну школу, де навчаються діти не тільки з Делятина, але й з навколишніх сіл. До послуг учнів і населення діють бібліотеки при школах та філіал центральної районної бібліотеки, кімната — музей Марка Черемшини, музей флори і фауни і гуртки при Народному Домі «Просвіта».

В кінці 1944 року на базі лісозаводу утворено Делятинський лісокомбінат з двома лісопунктами. На початку 60-х років на місці Яремчанського промкомбінату створюється деревообробна фабрика. З 1955 року почав працювати Делятинський комбінат. В 1962 році введено в експлуатацію новий будинок харчового комбінату.

Відбудовують залізничні мости на р. Любіжні та р. Перемийська, зруйновані відступаючими угорськими військами в 1944 р. Починається пожвавлений рух поїздів з Станіслава та Коломиї через Делятин на Закарпаття. Станція Делятин стає важливим залізничним вузлом. До сьогодні не має собі рівних за вишуканістю форм архітектури досконалий Делятинський залізничний двірець.

Релігійне життя

Неподалік центру праворуч дороги на Рахів на горбочку височіє римо-католицькийкостелсвятого Франциска. В його закладенні незадовго перед початком Першої світової війни взяв участь імператорФранц Йосиф, сиплячи золоті дукати на кожен кут і тримаючи чотири саджанці, привезені з Відня. З чотирьох тепер залишилося лише одне дерево — величезна кедрова сосна, яка росте біля новішого костелу, збудованого на місці цісарського вже за Польщі. Стиль костелу є вдалою імітацією романо-готичного стилю. В довжину ця висока і вузька споруда має більше, ніж тридцять метрів. Її фасад закінчується височенною вежою-шпилем.

Місцева легенда оповідає, що відступаючи, угорці і німці прикули у вежі кулеметника-смертника.

Після війни, у 1945 р. костел закрили і використовували як воєнний склад. В 70-х р. XX ст. в костелі, який втратив абсолютну більшість своїх прихожан, розмістили один з цехів лісокомбінату, потім він просто нищився, та занепадав. Завдяки вченому М. Клапчуку, який намагався вберегти костел, влаштувавши там музей, храм було визнано пам'яткою архітектури (охоронний №426-ІФ). На початку 80-х XX ст. його вкрили бляхою.

Аж у 90-х костел ожив. В 1992 р. його передали наново зареєстрованій громаді, яка відремонтувала і впорядкувала костел своїми силами. Тепер просторе приміщення вражає чистотою, світлістю, білістю і довершеною стриманістю. Височенні побілені стіни виглядають бездоганно з розвішеними образками-ілюстраціями життя святого Франциска.

Раз в тиждень надвірнянський римо-католицький священик відправляє месу українською мовою.

Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці, хоч і в кілька разів менша від костелу, але є справжньою перлиною гуцульської школи церковної архітектури. Дерев'яна церква збудована у 1620 році. Коли їй було 165 років, делятинські майстри перенесли церкву з урочища Луги на теперішнє місце — в урочище Посіч, а поруч збудували дзвінницю.

В 1894 р. храм був перебудований — розширена і подовжена західна вітка хреста . Вітки хреста перекриті двосхилим дахом з фронтонами і декоративними банями з хрестами. До північного та південного фасадів церкви примикають ризниця і паламарня. До східної вітки хреста прибудоване прямокутне в плані приміщення, до західної ґанок. По всьому периметру стін першого яруса церква має опасання. Первісне ґонтове покриття опасання даху і бань замінено металевим.

В церкві є різьблений дерев'яний іконостас з позолотою по левкасу і два пісти роботи відомого народного майстра В. І. Турчиняка. У вівтарі є запрестольна ікона з позолоченими ризами, яка має художню цінність.

Дзвіниця являє собою двоярусну квадратну в плані споруду з опасанням по всьому периметру стін першого ярусу з арочними віконними отворами другого ярусу. Перекрита дзвіниця чотирьохсхилим дахом і завершена декоративною банею.