Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kursova_robota.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
255.94 Кб
Скачать

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

на тему:“Інвестиційна діяльність підприємства та її удосконалення”

(за матеріалами ВАТ “Дрогобицький долотний завод”)

Студента 331 групи

Напр.підгот. «Економіка підприємства»

Горіна Тараса Євстахійовича

Науковий керівник:

доц. Блонська Валентина Іванівна

Львів 2012

План курсової роботи на тему:

“Інвестиційна діяльність підприємства та її удосконалення”

Вступ

  1. Сутність і класифікація інвестицій.

  1. Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

  1. Аналіз і оцінка ефективності інвестиційної діяльності Ват “Дрогобицького долотного заводу” за 2008-2010 роки.

  1. Шляхи та напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності

ВАТ “Дрогобицького долотного заводу”.

Висновки і пропозиції

Зміст

Вступ

  1. Сутність і класифікація інвестицій………………………………………..6

  1. Джерела фінансування інвестиційної діяльності……………………….17

  1. Аналіз і оцінка ефективності інвестиційної діяльності Ват “Дрогобицького долотного заводу” за 2008-2010 роки………………...24

  1. Шляхи та напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності

Ват “Дрогобицького долотного заводу”………………………………35

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Необхідною умовою розвитку підприємств України є цілеспрямована інвестиційна діяльність. При цьому активна економічна діяльність підприємств певною мірою залежить від обсягу та форм інвестицій, тому що останні формують їх виробничий потенціал на новій науково-технічній базі, а також визначають конкурентні позиції країни на світових ринках. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова цивілізованого суспільства. Не розкриваючи всі чинники кризових явищ в економіці України, які склалися за останні 20 років, можна стверджувати, що відсутність дієвого механізму інвестування спричинила руйнівні процеси в економіці. Від обсягів, якості інвестицій та ефективності інвестиційного процесу значною мірою залежить доля вітчизняної економіки, яке потребує значних коштів на структурну перебудову і підвищення ефективності усіх форм господарювання.

Економічний розвиток - це постійне нарощування обсягів виробництва та споживання, і закономірна зміна цілей, факторів ресурсних обмежень, механізмів функціонування, типів добробуту, нерозривно пов'язаний з інвестиціями. Інвестиційна діяльність не має змісту, якщо заплановані інвестиції не можуть бути профінансовані.

Актуальними завданнями на сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності підприємств,спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій, для отримання дивідендів та прибутку від інвестицій.

Разом із тим, річні обсяги інвестицій підприємств поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань , а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни.

Мета курсової роботи полягає у визначені шляхів і напрямів підвищення інвестиційної діяльності даного підприємства та можливості їх покращення.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає ВАТ “Дрогобицький долотний завод”.

Предметом даної курсової роботи виступають проблеми які повязані з інвестиційною діяльністю підприємства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що інвестиції та інвестиційна діяльність підприємства в цілому характеризує підприємство як суб’єкт привабливий для інвестиційної діяльності. Тому доцільно розглядати та розраховувати основні показники інвестицій, які б показували кількість залучених інвестицій в наше підприємство, та перспективи інвестиційної діяльністі в інші підприємства. При даному досліджені був використаний комп’ютерний метод обробки економічної інформації.

1. Сутність і класифікація інвестицій

Термін “інвестиція” походить від лат. Invest, що означає “вкладати”. Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

У сучасній зарубіжній літературі термін “ інвестування ” часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном “ капітальні вкладення ”. Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладення у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватися на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу- хау ).

Окремі автори, визначаючи термін “ інвестиції ”, вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь – якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі,води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

До початку 90 –х років в Україні категорії “інвестування” не знаходилось місця як у теорії, так і на практиці. Уперше – це поняття у вітчизняній економічній літературі почало зустрічатися, коли піднімалось поняття “ капітальні вкладання ”. Інвестиції розглядались, як правило, в якості найважливішого економічного інструменту, який характеризував діяльність будівельного комплексу. В цьому випадку капітальні вкладання (іноді -інвестиції) аналізувались у двох аспектах: як економічна категорія та як процес, пов’язаний з рухом грошових коштів (ресурсів).

Поступово,із формуванням в Україні основ ринкових відносин починають змінюватись науковий світогляд сутністі інвестицій (капітальних вкладень), виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та прогнозуванню форм, методів та принципів здійснення інвестиційної діяльності.

На відміну від бухгалтерського обліку історія якого нараховує не одне тисячоліття, інвестування як самостійна наука сформувалась відносно не давно. Окремі її розробки велись ще до другої світової війни. Проте вважається, що початком цього процесу була перша половина 50 –х років, коли М. Марковіц у своїх роботах заклав основи сучасної теорії інвестиційного портфеля [59, с.21]. Таким чином, по суті, була вкладена методологія прийняття рішень в області інвестування, а також був запровадженний відповідний науковий інструментарій.

У другій половині 50-х років починають проводитися інтенсивні дослідження по теорії структури капіталу та ціни джерел фінансування,а також по виробу інвестиційної політики. Є загальновизначеним, що основний внесок із цих проблем зробили: Ф.Модільяні та М.Міллер в 1958 році, які дослідили проблеми витрат фінансового ринку в цілому,а також поставили під сумнів точку зору про те,що борг є дешевшим власного капіталу [60, с.12 ],а також Віллям Шарп, який уперше в 1964 році формулював модель оцінки капітальних активів(МОКА) [61,63].

Важність цих розробок для розвитку сучасної теорії економіки, фінансів та інвестування підкреслює Нобелівська премія по економіці, якою були удостоєні М.Марковіц, Ф.Модільяні, М.Міллер та Вільям Шарп.

Варто зауважити, що формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінанси. Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дисципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена методології та техніці управління інвестиціями компанії та, яка включає три взаємопов’язаних напрямки, які складають серцевину процесу управління інвестиціями компанії:

  • інвестиційна політика (тобто дії, пов’язані з розміщенням інвестиційних ресурсів);

  • управління джерелами коштів (тобто звідки брати кошти і якою повинна бути оптимальна структура джерел фінансування);

  • дивідендна політика ( у яких обсягах та в якому вигляді вплачувати дивіденди ).

У свою чергу на Україні значний імпульс для розвитку теорії інвестицій був даний становленням системи приватного підприємництва та конкуренції. Піком досліджень можна назвати 90-ті роки, коли проблемами теоретичного осмислення категорії “інвестиції” та пов’язаних із цим поняттям процесами приділялось особливо багато уваги.

Наприклад, автори посібника “Теорії інвестицій” Татаренко Н.О. та Поручник А.М. розкривають процес еволюції теорії інвестиційної діяльності – від звичайної констатації фактів до сучасного розуміння процесів інвестування як основи моделі економічного прогресу [43, с.10]; Губський Б.В. у монографії “Інвестиційні процеси в глобальному середовищі” висвітлює найсуттєвіші характеристики процесів інвестування у національні економічній системі, проводить дослідження шляхів і форм інвестиційної взаємодії на міжнародному та глобальному рівнях [26, с.17]; Пересада А.А. у монографії “Управління інвестиційним процесом”, спираючись на світовий досвід інвестування ринкової економіки, глибоко аналізує теоретичні засади прискорення інвестиційних процесів в Україні, удоконалює відповідно до сучасного стану економіки України методологічну базу прийняття інвестиційних рішень щодо проектів, які принесуть найбільшу віддачу [34].

Так, інвестиції є однією з найголовніших складових теорії Дж. Кейнса. Він уперше розробив модель стимулювання ін­вестиційних процесів через механізм грошово-кредитної та бюджетної політики. Споживчий попит Кейнс розглядає як важливий фактор інвестиційної діяльності. Механізм інвестиційного мультиплікатора відіграє значну роль у макроекономічній моделі вченого. Він виступає показником зростання попиту та відповідно і доходів зі збільшенням ін­вестицій. Дж. Кейнс сформулював правило, яке говорить проте, що «будь-який новий приріст інвестицій автоматич­но забезпечує приріст сукупних доходів, що в них частка заощаджень зростає переважаючими темпами стосовно частки, котра споживається, а отже забезпечується основа майбутніх інвестицій». Під інвестиціями видатний англійсь­кий економіст розумів «...поточний приріст цінності капі­тального майна внаслідок виробничої діяльності за певний період. Це - та частина прибутку за певний період, яка ще „не була використана для споживання» [19, с. 116-117].

Представник неокейнсіанства Е. Хансен, побудував влас­ну інвестиційну модель економічної динаміки, доповнюючи теорію Кейнса «правилом акселератора», яке демонструє відношення приросту інвестицій до приросту доходів. Хансен розмежував поняття капіталовкладень на автономні та по­хідні, розуміючи під похідними інвестиціями інвестиції, які пов'язані з розширенням споживання внаслідок зростання національного доходу, а під автономними - капіталовкла­дення, причиною яких є дія автономних чинників.

Дана концепція двох типів інвестицій допомагає зрозумі­ти сутність та природу розвитку виробництва засобів ви­робництва незалежного від руху платоспроможного попиту [49, с. 376].

Засновник кембриджської школи А. Маршал розглядав інвестиції в контексті співвідношення ціни й корисності. Се­редня ціна товару визначає попит на інвестиційні товари, а отже їхню ціну і ставку процента. Маршал стверджував, що на ціну інвестиційних товарів впливає чинник споживчого надлишку [неспожиті доходи), що перетворюються на зао­щадження, які, в свою чергу, визначають пропозицію інве­стицій і знижують їхню ціну, якщо простір для їхнього за­стосування обмежений, або обмеженими є запаси інвести­ційних товарі, або бракує попиту на них [43, с. 67].

Ряд американських вчених, таких як С. Фішер, Р. Дорн- буш, Р. Шмалензі, стверджували, що інвестиції - «це ви­трати на створення нових потужностей з виробництва ма­шин, фінансування житлового, промислового або сільсько­господарського будівництва, а також запасів» [47, с. 549].

Французький економіст П. Массе під інвестиціями розу­мів таке: «інвестування є актом обміну капіталу на задово­лення в майбутньому інвестиційними благами» [26, с. 27].

Дослідник У. Шарп зазначив, що «у найширшому розу­мінні термін «інвестувати» означає розставатися з гроши­ма сьогодні з тим, щоб отримати більшу їх суму в майбут­ньому» [52, с. 1]. Подібне трактування інвестицій наводять у своїй роботі американські вчені Л. Гітман та М. Джонк, стверджуючи, що «інвестиції - це спосіб розміщення капі­талу, який має забезпечити збереження або зростання су­ми капіталу» [10, с. 10].

Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що наве­дені вище трактування поняття «інвестиції» є неоднознач­ними та не можуть охопити всі сфери застосування даної категорії.

Тлумачення поняття вітчизняними дослідниками теж є не однобічним. Так, класик світової і української економічної науки М.І. Туган—Барановський під інвестиціями розумів «розміщення капіталу», підкреслюючи дві сторони інвести­цій: акумуляцію ресурсів і нагромадження доходу, з одного боку, та використання ресурсів із метою приросту капіталь­ного майна - з іншого.

Економісти А. Бланк, А. Пересада, Б. Губський визнача­ють інвестиції як вкладання капіталу у різні галузі і сфери економіки, соціальні програми, інфраструктуру, охорону навколишнього середовища як в країні, так і за її межами з метою розвитку виробництва, підприємництва, соціальної сфери, одержання прибутку [5, с. 248].

Вчені-економісти В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Балас- трик під інвестиціями розуміють «економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспіль­ства, тобто на розширення і модернізацію виробничого по­тенціалу з метою збільшення виробництва та отримання прибутку» [2, с. 801].

Вчені Д. Черваньов та Л. Нейкова сутність поняття сфор­мулювали таким чином: «інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов'язані з довгостроковим аван­суванням грошових, майнових та інтелектуальних цінно­стей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в їх основні та оборотні фонди, а також у науково-технічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції від моменту аван­сування до реального відшкодування і одержання прибутку або соціального ефекту» [51, с. 13О].

Економісти В. Бочаров, П. Рогожин та В. Шевчук розгля­дали інвестиції як сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в галузі націо­нальної економіки, тобто інвестиції ототожнюються з по­няттям «капітальні вкладення» [54, с. 208].

Відомі російські вчені А. Селіщєв, І. Комаров, М. Сичьов трактують інвестиції як частину ВВП, яка заощаджується і може дати приріст капіталу в майбутньому, розуміючи під ними ще й «грошові кошти, цінні папери, інше майно, що має грошову оцінку, які вкладаються в об'єкти підприєм­ницької і [або] іншої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту» [17, с. 3].

Світова економічна наука визначає інвестиції як спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити його збере­ження або зростання [41, с. 5].

У макроекономіці інвестиції - це частина ВВП, яка не споживається у поточному періоді та забезпечує приріст капіталу в економіці. Мікроекономіка тлумачить інвестиції як процес створення нового капіталу включаючи як засо­би виробництва, так і людський капітал) [25, с. 3].

Поняття інвестицій також розглядається з фінансового та економічного аспектів, із точки зору фінансів інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання прибутку [41, с. 6]. Економіч­не визначення категорії можна сформулювати таким чином: «інвестиції - це видатки на створення, розширення, рекон­струкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також не пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскіль­ки зміни у товарно—матеріальних запасах здебільшого зал­ежать від руху видатків на основний капітал» [41, с. 6].

Юристи трактують інвестиції з боку права власності. Так, Г. Шварценбергер розглядає категорії «інвестиції» та «власність» як синоніми [63, с. 17]. Учений-юрист Д. Фе- дорчук трактує поняття таким чином: «інвестиції - це мате­ріальні та нематеріальні цінності, майно, права інтелекту­альної власності, що вкладаються в об'єкти підприємниць­кої діяльності з метою отримання прибутку або досягнення іншого економічного ефекту» [46, с.8].

В українському законодавстві, а саме Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року, поняття «інвестиції» визначено таким чином: «інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або до­сягається соціальний ефект» [15, с. 14].

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій до­речно розглянути їхню класифікацію.

В Україні законодавчо визначені такі види інвестицій: фі­нансові, капітальні та реінвестиції [15, с. 16].

Під фінансовою інвестицією розуміють отримання корпора­тивних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Капітальна інвестиція - це господарська операція, яка передбачає купівлю будівель, споруд, інших об'єктів неру­хомої власності, фондів і нематеріальних активів, які підля­гають амортизації.

Під поняттям «реінвестиції» розуміють операцію, що пе­редбачає здійснення капітальних і фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

А. Пересада пропонує іншу класифікацію інвестицій, роз­глядаючи форми інвестицій як реальні, фінансові, інтелекту­альні де інноваційні. Під реальними інвестиціями економіст розуміє вкладання коштів у реальні активи - як матеріальні, так, і нематеріальні (іноді вкладання коштів у нематеріальні активи, пов'язані з НТП, характеризуються як інноваційні ін­вестиції). Фінансові інвестиції - це вкладання коштів у різні фінансові інструменти і фондові (інвестиційні) цінні папери, цільові банківські вклади, паї, депозити та ін. Інноваційні інве­стиції - це вкладання у нематеріальні активи, які забезпечу­ють розвиток НТП та успішну протидію конкурентам на то­варних ринках. Інтелектуальні інвестиції трактуються як вкла­дення у творчий потенціал суспільства [34, с. 307).

Учені С. Шмідт та Г. Бірман згрупували інвестиції таким чином:

  • за необхідною умовою вкладень капіталу по відношен­ню до розміру початкових капітальних вкладень - малі, се­редні та великі;

  • за видами використовуваних ресурсів - використання вільних площ, вкладення великого капіталу, використання часу основного персоналу інше;

  • за формою отримання доходу - інвестиції можуть гене­рувати більші чи менші грошові потоки, зменшувати ризик, що пов'язаний із неналежними умовами ведення бізнесу, покращувати клімат у трудовому колективі тощо;

  • за функціональною діяльністю, з якою найбільше пов'язані інвестиції, - знаходження та видобуток природних ресурсів, транспортування, маркетинг тощо;

  • за способом впливу інших можливих інвестицій на до­ходи від даного інвестиційного проекту - по одних інвести­ціях можна покращити показники або досягнути успіху ли­ше при умові здійснення додаткових паралельних інвести­цій, інші втратять свою привабливість, якщо будуть прийня­ті до реалізації конкуруючі проекти;

  • за рівнем обов'язковості здійснення - якщо певні інве­стиції та інвестиційні проекти не будуть здійсненими, то вся господарська діяльність може зупинитися;

  • за галузевою класифікацією — роздрібна торгівля, ви­робництво тощо [8, с. 485).

В. Шевчук та П. Рогожин в основу класифікації інвестицій покладають такі параметри: рівень правочинності прийнят­тя рішень про інвестування (центральні або держбюджетні, місцеві, інвестиції підприємств, іноземні інвестиції); харак­тер об'єктів капітальних вкладень (у сферу виробництва, транспорту тощо); матеріально-технічний зміст інвестицій (будівельно-монтажні роботи, придбання та монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи), взаємозв'язки інвестицій (основні, супутні, спільні); вплив на зростання продуктивності та розвиток технологій (збільшення обсягів виробництва, оновлення технологій, покращення якості продукції тощо) [54, с. 118].

Узагальнено класифікація інвестицій може бути предста­влена таким чином:

За об'єктами прикладання інвестиції поділяються на:

  • реальні - кошти, вкладені в матеріальні (споруди, будів­лі, обладнання) та нематеріальні активи (ліцензії, патенти, програмні засоби тощо);

  • фінансові - вкладання коштів у різноманітні фінансові ін­струменти депозити, цінні папери, цільові банківські вклади.

За характером участі інвестора інвестиції бувають:

  • прямі, що передбачають безпосередню участь інвесто­ра у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів, участь у реалізації інвестиційного проекту на всіх стадіях інвести­ційного циклу;

  • непрямі, опосередковані, що здійснюються через фі­нансових посередників - інвестиційні фонди і компанії, які акумулюють фінансові засоби, на свій розсуд інвестують їх та управляють ними;

  • портфельні - інвестиції в цінні папери.

За видами інвестиції можуть розглядатися як:

  • грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та ін- ші цінні папери;

  • рухоме й нерухоме майно;

  • майнові права, що випливають із авторських прав та інших видів охорони інтелектуальних цінностей;

  • сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін­ших знань, документально зафіксованих, але не запатен­тованих ;

  • права користування землею, водою, ресурсами, будів­лями, спорудами, обладнанням, з також інші майнові права;

  • інші цінності.

У регіональному аспекті інвестиції поділяються на:

  • внутрішні - вкладення вітчизняних інвесторів на тери­торії даної країни;

  • іноземні - інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядо­вих організацій;

  • зарубіжні - вкладення коштів вітчизняними інвестора­ми на території іншої держави;

За термінами інвестування інвестиції бувають:

  • короткострокові - тривалістю не більше одного року;

  • довгострокові - терміном більш ніж один рік.

За часом інвестиції можна поділити на:

  • одноразові - разові вкладення капіталу на початку ви­конання інвестиційного проекту;

  • поточні - періодичні витрати впродовж наступних пе­ріодів реалізації інвестиційного проекту.

За формами участі інвестора прийнято виділяти такі інвестиції:

  • власні ресурси інвесторів;

  • позичені ресурси;

  • залучені на правах часткової участі спільно з ресурса­ми інших інвесторів.

За ступенем ризику інвестиції діляться на:

  • безризикові;

  • ризикові - зумовлені впливом дії різних чинників (форс-мажорні обставини, макроекономічна нестабіль­ність, політична нестабільність тощо).

За характером формування виділяють такі види інве­стицій:

  • автономні - що пов'язані з інноваціями, технічним прогре­сом, приростом населення, розширенням зовнішніх ринків;

  • індуційовані - створення нового капіталу внаслідок збільшення рівня споживчих видатків.

За структурою прийнято виділяти такі види інвестицій:

  • галузеві - інвестиції в окремі галузі;

  • територіальні - інвестиції в окремі території і територі- ально-виробничі комплекси;

  • інвестиції в окремі суб'єкти господарювання [44, с. 39].

Наведена структура класифікації інвестицій відображає основні їх характеристики, за необхідністю вона може бути поглиблена та розширена залежна від дослідницьких цілей та мети.

Отже, багатогранність поняття терміна «інвестиції» у су­часній вітчизняній та зарубіжній літературі в значній мірі визначена широтою суттєвих аспектів цієї складної еконо­мічної категорії. В системі відтворення інвестиціям нале­жить найважливіша роль у відновленні і збільшенні вироб­ничих ресурсів, а відповідно й забезпечення відповідних темпів економічного росту.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]