3. Аналіз і оцінка ефективності інвестиційної діяльності ват «Дрогобицького долотного заводу»

Невирішеність науково-методичних і прак­тичних питань оптимізації планових балансів підприємства за рахунок оптимізації здійснен­ня інвестиційних проектів, відсутність регу­лювання питань аналізу ефективності прий­няття управлінських рішень в інвестиційній діяльності підприємства, включаючи ефек­тивність його функціональних підрозділів, визначають вибір мети даного дослідження.

Питання формування облікового інформа­ційного забезпечення здійснення аналізу ефективності інвестиційної діяльності здебіль­шого формують необхідність застосування відповідних форм та методів його забезпечен­ня.

У вітчизняній практиці для аналізу ефек­тивності інвестицій широко застосовуються комплекс показників фінансового стану підприємства, що характеризують ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість та показники рентабельності [14, 16, 29, 42]. Проте сукупність даних показників в більшій мірі розкриває стан підприємства для управлінсь­кого персоналу, аніж ефективність інвестицій в дане підприємство для інвесторів в межах певного інвестиційного горизонту. Тому існує потреба у вдосконаленні інвестиційних моде­лей, які б передбачали застосування матема­тичних моделей, за допомогою яких може здійснюватися оцінка ефективності інвестицій по відношенню до запланованої мети і систе­ми цілей, виходячи з певної кількості пара­метрів і функціональних взаємозв'язків [3, с.20].

З метою забезпечення перманентного ефективного аналізу ефективності прийнят­тя інвестиційних рішень, представникам ме­неджменту необхідно налагодити порядок формування необхідних інформаційних по­токів за певними правилами, серед яких мож­на виділити:

• необхідність проведення оцінки альтер­нативних варіантів здійснення інвестиційних проектів як взаємовиключних напрямів інве­стицій;

• всі управлінські рішення повинні ха­рактеризуватися стандартним набором показ­ників, а саме: витрати праці, прибуток, соц­іальний ефект та інше;

• порядок аналізу фінансових показників, зокрема доходів і витрат на кожному з етапів реалізації інвестиційного проекту. Проведен­ня такого аналізу повинно враховувати і дис­контування грошових потоків протягом середньострокового терміну реалізації проекту;

• порядок визначення ризиків від здійснення проекту;

• можливість коригування доходів і вит­рат з врахуванням зон ризику.

На основі визначених правил формуван­ня інформаційних потоків для інвесторів по­трібно в системному поєднанні відповідних елементів здійснювати оцінку ефективності інвестицій (рис.3.1).

Загальна стратегія

Визначеня мети та основних критеріїв інвестиційної діяльності

Розмір інвестиційних ресурсів та джерел їх формування

Маркетингове дослідження вибраногї діяльності

Аналіз субрахунків очікуваної вартості, доходів, реалізаційних цін

Аналіз розрахунків очікуваних витрат, пов’язаних з переліком необхідних основних робіт

прибуток

Аналіз можливості поєднання незначних додатково вигідних інвестиційних вкладень

Аналіз витрат, що забезпечують реалізацію інвестиційної діяльності, аналіз фінансових потоків, коефіцієнт фінансового стану, розрахунок інтегральних показників

Рис. 3.1. Основні елементи аналізу ефективності інвестиційної діяльності[7]

Вивчення ґрунтовності аналізу інвестиц­ійних проектів на основі застосування наве­дених груп показників свідчить про їх недо­статність, оскільки вони не аналізують ефек­тивність здійснення інвестиційних витрат.

Аналізуючи розмір та достатність інвес­тиційних ресурсів, необхідно враховувати весь спектр можливості залучення коштів окремо, на кожному з етапів реалізації інвестиційно­го проекту. При цьому необхідно враховува­ти всі можливі джерела формування ресурсів для реалізації проекту, які наведені на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Джерела фінансування інвестиційної діяльності[7, с. 9]

При визначенні достатності інвестицій­них ресурсів необхідно враховувати май­бутні власні надходження суб'єкта підприє­мництва, в тому числі і очікуваний прибу­ток, що може бути спрямований в якості інвестиційних ресурсів. Для акціонерів інве­стиційний аналіз має базуватися на основі індивідуальних грошових потоків, з враху­ванням простих та привілейованих акцій. При цьому слід пам'ятати, що проектною документацією чітко не встановлюється відсоток, що в майбутніх періодах буде спря­мований на виплату дивідендів, це компе­тенція власників контрольного пакету акцій з розрахунку фактичних фінансово-еконо­мічних показників.

З метою належної оцінки ефективності інвестицій інвестору необхідно мати необхід­ну інформацію щодо варіантів прийняття рішень, з питань розподілу отриманих при­бутків підприємства за наявності різних по­казників фінансових результатів. Це надасть змогу посилити контроль власників щодо ефективності використання їх ресурсів, реал- ізуючи право голосу на загальних зборах ак­ціонерів.

Враховуючи, що, окрім виплати дивідендів, основними напрямами використання при­бутків (між якими є постійна суперечність) є реінвестування, механізм впровадження яко­го повинен базуватися на визначенні таких принципів:

1) необхідність дотримання концепції підтримки власного капіта­лу;

2) розробка і реалізація послідовної дивідендної пол­ітики.

В Україні передбачено використання концепції підтримки величини капіта­лу на основі розрахунку мінімальної вартості чистих активів. Згідно ст. 155 Ци­вільного кодексу України передбачено, що якщо після закінчення другого та кож­ного наступного фінансо­вого року вартість чистих активів акціонерного това­риства виявиться меншою від статутного капіталу, то­вариство зобов'язане оголо­сити про зменшення свого статутного капіталу та за­реєструвати відповідні зміни до статуту (Додаток А) у встанов леному порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального роз­міру статутного капіталу, встановленого за­коном, товариство підлягає ліквідації [50]. Кон­трольні функції виконують Державний комі­тет України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку [21, 28]. На основі вищесказаного слід відмітити лише мінімальну норму формування розміру ста­тутного капіталу, а не оптимальну.

Основним недоліком аналізу інвестицій в Україні є відсутність взаємопоєднання еко­номічних розрахунків маркетингових досліджень як на етапі розробки інве­стиційного проекту, так і в процесі його реалізації з фактичними фінансовими показниками. Управлінсь­кий облік, на сьогодні в Україні не має методично розроблених критеріїв формування економічної інформації на основі мар­кетингових досліджень.

Досліджуючи аналіз інвестиційної діяльності, О.О.Удалих обґрунтовує сутність інвестиційного аналізу як функцію управ­ління інвестиційної діяль­ності, що полягає в процесі дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою ви­явлення резервів їхнього росту [45, с.57].

Музиченко A.C. підкреслює, що ефек­тивність інвестиційної діяльності характери­зується системою показників і може бути оцінена з точки зору інвестора і суспільства. Причому інвестора цікавить передусім еконо­мічна ефективність, суспільство -— як еконо­мічний так і соціальний ефект [30, с.335].

Розглядаючи ефективність інвестицій, Пе­ресада A.A. виділив три основні види оцінки такої ефективності: фінансова, бюджетна і економічна [36, с.145].

Оцінюючи ефективність інвестицій, Ор­ лова О.Р. на початковому етапі такої оцінки зосереджує на необхідності аналізу значимості інвестицій і масштабності інвестиційного про­екту. Чим вища значимість —- тим більше зовнішніх джерел можуть бути залучені до реалізації інвестиційного проекту [31, с. 189].

Аналіз ефективності інвестиційних про­ектів передбачає завдання, що залежать від виду інвестиційного аналізу та етапу життє­вого циклу реалізації інвестиційного проекту. Причому інвестору необхідно оцінювати ефективність інвестицій не тільки на основі життєвого циклу інвестиційного проекту, а і враховувати інвестиційний горизонт. Під інве­стиційним горизонтом (або часовий горизонт інвестицій) розуміють період, протягом яко­го інвестор припускає володіти активами [3, с.20].

Висвітлюючи інвестиційний аналіз, Удалих О.О. виділила такі види інвестиційного аналі­зу за класифікаційними ознаками:

• період проведення: прогнозний, опера­тивний, ретроспективний;

• залежно від суб'єкта аналізу: внутрішній, зовнішній;

• залежно від об'єкта аналізу: повний, тематичний;

• залежно від методу: горизонтальний, вертикальний, порівняльний;

• залежно від періодичності виконання: періодичний і неперіодичний [45, с.59].

Класифікація інвестиційного аналізу за на­веденими ознаками в економічній літературі, не передбачає його застосування як інстру­менту оцінки ефективності прийняття інвес­тиційних рішень. Тому, до наведених ознак доцільно доповнити класифікацію за видами інвестицій — залежно від об'єкта інвестуван­ня: аналіз інвестицій в пайові цінні папери, боргові цінні папери, в необоротні матеріальні і нематеріальні активи, в інвестиційну неру­хомість. Такий підхід дозволить інвестору ана­лізувати види інвестиційних рішень, а завдя­ки надання офіційності розроблених до них методик, співставляти з іншими альтернатив­ними проектами або конкуруючими інвести­ціями.

Аналізуючи наведені в економічні літера­турі різні підходи до аналізу і оцінювання ефективності інвестицій, Я.О.Лудченко виді­лив 15 основних підходів, які показані за до­помогою табл.1 [23, с.43):

Проаналізувавши названі положення і ме­тодики, автор дійшов висновку, що вони не повною мірою враховують особливості еко- номіки України і потребують подальшого вдос~ коналення [23, с. 49].

Відсутність визначеної в нормативних до­кументах оптимізації показників ефективності різного виду інвестицій підтверджує цитату, наведену Польом Декурсельом: "Акціонери — це роззяви, які дивляться, як пливуть від них їх гроші" [9, с.375].

Тому при розробці методики аналізу інве­стицій необхідно враховувати комплексний підхід на основі визначення сукупності необ­хідних показників аналізу інвестицій для мож­ливості надання поглибленої інформації інвесторам.

Для оцінки ефективності інвестиційних витрат необхідно здійснювати комплексну оцінку спроможності суб'єкта підприємницт­ва реалізувати інвестиційний проект.

Отже, розглядаючи інвестиційний аналіз, поряд з ефективністю використання ресурсів необхідною умовою є проведення аналізу якості управління інвестиційним процесом. Такий аналіз повинен передбачати:

• аналіз поточного стану інвестиційного процесу, що включає аналіз інвестиційної при­вабливості, інвестиційній активності;

• аналіз повноти виконання планових показників та їх фактична ефективність (до­ходи, витрати, рентабельність, соціальний ефект);

• аналіз розроблених заходів з метою за­безпечення утримання економічних показ­ників та інвестиційної привабливості суб'єкта підприємництва;

• аналіз якості зміни параметрів соціаль­но-економічної системи за рахунок обсягу і структури інвестування.

У випадку, коли виявляється негативна дія окремих факторів на показники ефективності інвестицій, проводиться більш детальний аналіз такого фактору, що спрямований на встановлення причин виявлених негативних змін.

Визначення сутності фактору ефектив­ності інвестицій наведено в монографії Ков­тун Н.В., який передбачає причину, що обу­мовлює рух інвестиційного процесу, визна­чає його характер, типові риси і закономірності розвитку. Автор обґрунтовує не­обхідність розділяти весь спектр факторів за трьома рівнями:

• фактори макрорівневого порядку;

• фактори мезорівня: регіональні, галу­зеві, ринкові;

• мікрорівневі фактори [18, с.289].

Наведене групування факторів не дає мож­ливості визначити фактори, що впливають на рішення інвесторів залежно від частки інвес­тування, облік яких ведеться за справедли­вою вартістю або за методом участі в капі­талі.

В економічній літературі виділяють однофакторні моделі оцінки ефективності інве­стицій і багатофакторні. Вивчення доходності акцій за допомогою факторної моделі не має цінності у випадку, коли відсутній механізм, який може вказати на спосіб "ви­мірювання" фактора. Зарубіжні економі­сти Боди 3., Кейн А., Маркус А. відзнача­ють досить ймовірний підхід до вирішення вказаної проблеми на основі однофакторної моделі з застосуванням значення доходності будь-якого широкого фондового індек­су, що відображав би дію загального макро- економічного фактора. Таку модель оцінки доходності акцій називають індексною мо­деллю [4, с.323-326]. Для професійних учас­ників фондового ринку використовується універсальний індикатор ринкової поведін­ки — TRIN (також відомий як короткостро­ковий індекс трейдера або індекс Армса) [1, с.204 ]. TRIN може використовуватися для визначення сил, що пов'язані з накопичен­ням (купівлею) і розподілом (продажем) тис­ку на фондовому ринку.

На відміну від індексної моделі, що ґрун­тується на фактичних показниках (індексах), запропонована Уільямом Шарпом модель оці­нки фінансових активів — САРМ (Capital assets pricing model) ба­зується на понятті "рин­кового портфеля" [53, С.258-265, 966]. Теорія, на якій обґрунтовується САРМ, існує на основі умовного визначення ринкового портфеля (market portfolio), в якому частка цінних паперів про­порційно відповідає частці загальної капіталізації рин­ку, що не завжди відповідає дійсності. Відпо­відно до САРМ доходність акцій відображає ризик, що називається коефіцієнтом "бета" (ß), який застосовується для співставлення ризику однієї акції з ризиком всього ринку капіталу на основі коливання цін за попередній період. Досить важливим є те, що підприєм­ство в змозі самостійно змінювати ризи- ковість власних цінних паперів, і, як наслідок, значення ß, за рахунок зміни структури влас­них активів. Російські економісти Басовський Л.Е. та Басовська E.H. підтверджують теорію Шарпа, відносно того, що величина фактич­ної доходності конкретної акції і доходності на ринку акції в середньому за календарний період взаємопов'язані. Така взаємозалежність виражена лінійною регресивною залежністю [3, с. 61]:

де а, — доходність і-тої акції;

, і ,— коефіцієнти рівняння регресії;

— середня доходність на ринку акцій;

— випадкова помилка.

Проте дана модель характеризує поведін­ку акцій на фінансовому ринку для прийнят­тя рішень про інвестування щодо отримання економічної вигоди в майбутньому від опе­рацій з цінними паперами, але не визначає ефективність інвестицій в межах інвестицій­ного горизонту.

Враховуючи часовий період реалізації інве­стиційного проекту, Я.Лудченко пропонує оцінювати ефективність інвестицій з засто­суванням таких методів:

• метод ланцюгового повторення в ме­жах тривалості дії проекту;

• метод нескінченного ланцюгового по­вторення порівнюваних варіантів;

• метод еквівалентного ануїтету.

Навівши сутність методів, автор дійшов висновку, що до їх застосування необхідно підходити усвідомлено за випадків існування великої невизначеності, обмежуючись розра­хунком стандартних критеріїв [23, с.110-111].

В світовій практиці існує так звана "арбі­тражна теорія ціноутворення акцій" (Arbitrage Pricing Theory — АРТ), що розроблена Сте- феном Россом (Stephen Ross, 1976) [4, с.386]. Дана теорія передбачає одночасну купівлю і продаж еквівалентних цінних паперів (як пра­вило, на різних ринках) для отримання ви­годи від коливання їх цін. Можливість зас­тосування теорії АРТ, свідчить про недоско­налість інформаційних потоків, тому отри­мувати доходи на основі теорії арбітражу, можуть лише найбільш проінформовані інве­стори щодо формування цін на ринку капі­талу.

Отже, оцінюючи ефективність інвестицій, необ­хідно враховувати, що підприємство, яке фун­кціонує, є досить унікальним товаром і знач­но відрізняється від самостійно відокремле­них елементів активу балансу. Тому для ана­лізу ефективності інвестицій необхідно вра­ховувати доходність акцій з врахуванням життєвого циклу інвестиційного проекту та інвестиційного горизонту, що визначається інвестором.

Для аналізу інвестиційної діяльності використовують внутріш­ню та зовнішню звітність про реалізацію інвестиційних проектів, документацію інвестиційних проектів, дані обліку фінансових і ре­альних інвестицій тощо.

Аналітичні оцінки інвестиційної діяльності проводять на запит зовнішніх і внутрішніх користувачів. Для зовнішніх користувачів виникає потреба в інформації про інвестиційну привабливість об'єкта, яка насамперед виражається дохідністю та рента­бельністю інвестицій, обсягами та структурою реальних і фінансо­вих інвестицій. Для внутрішніх користувачів головним є вибір інвестиційного проекту з параметрами ефективності, ризиковості, цільової результативності за одиничними чи програмними рішен­нями [мних]. Інформаційною базою для оцінки інвестиційної діяльності підприємства виступає фінансова звітність, а саме Баланс (ряд. 220)(Додаток Б1,Б2,Б3), Звіті про фінансові результати (Додаток В1,В2,Вз), Звіт про рух грошових коштів (Розділ II - Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності)(Додаток Г1,Г2,Г3 ), Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності.

Аналіз структурних змін і динаміки інвестування зазначає пріо­ритети в реалізації тактичних і стратегічних цілей. Ефективність досягнення поставлених завдань інвестування може бути оцінена за рухом грошових потоків від інвестиційної діяльності (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Рух грошових потоків від інвестиційної діяльності долотного заводу, тис. грн.

Показники	За 2008 рік	За 2009 рік	За 2010	Відхилення за 2008-2009	Відхилення за 2009-2010
Надходження
1. Реалізація фінансових інвестицій	-	-	965	-	-
2. Реалізація необоротних активів	-	-	171	-	-
3. Отримані відсотки	34	6	-	-28	-
4. Отримані дивіденди	-	-	-	-	-
5. Інші надходження	11929	1467	-	-10462	-
Всього надходжень	11963	1473	1136	-10490	-337
Видатки
6. Придбання фінансових інвестицій	-	-	-	-	-
7. Придбання необоротних активів	7115	2306	-	-4809	-
8. Сплачені дивіденди	-	-	-	-	-
Всього видатків	-	-	-	-	-
Результат грошового потоку інвестиційної діяльності	4848	-833	1136	-5681	303

З вище наведеної таблиці 3.1 можна зробити такі висновки, що дане підприємство веде неефективну фінансову діяльність, особливий спад грошових потоків від інвестиційної діяльності припадає на 2009 рік, яка склала -5681 тис. грн.., що дуже суттєво. В 2010 році ми спостерігаєм тенденцію до покращення руху грошовоих потоків інвестиційнийної діяльності, що в кінцевому результаті становив 303 тис. грн.. Отже, на нашу думку керівництву потрібно міняти як і інвестиційну діяльність підприємства, так і саму політику та стратегію управління підприємством (виходячи з даних фінансової звітності), бо в кінцевому результаті дана політика підприємства призведе до банкрутства. Отже, з наведеної інформації випливає, що подальший аналіз Дрогобицького долотного заводу недоцільний, оскільки інвестиційна політика підприємства невірна і потребує змін та реформацій.