- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
Принципи навчання (дадакт-ні принципи) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.
Правила навч-я – залежать від принципу, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Призначені для окремих випадків вказівки що реалізації принципів навч-я.
Принцип науковості передбачає, що учень у процесі навчання засвоює усталені науково знання. Пр-п наук-ті реалізується у програмах, підручниках, посібниках, які розробляються на основі найновіших досягнень певної галузі знань і спрямовані на формування світогляду учня.
Принцип систематичності і послідовності у навч-і необхідний. Систематичність означає послідовне, побудоване на логіці науки і зумовлене завданнями освіти та віковими можливостями учнів розгортання змісту знань в навчальних програмах, підручниках з певних предметів. Систематичність також означає плановий порядок навчання, про яку Ушинський писав, що тільки система дає нам повну владу над нашими знаннями. Сист-ть необхідна і плановому опануванні знань, в сам-й роботі учнів. ПС у навч-ні вимагає послідовності, безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і учіння. Послідовності потребує зміст навчаня, методи навчання. Прикладом недотримання такої послідовності може бути навчання у початк-х класах і в наступних 5-11 кл., особливо відчувається у 5 кл., коли хар-р мет-в навч-я часто не стимулює, а гальмує процес навчвання. Принцип послідовності – зумовлює Принцип доступності- який передбачає відповідність змісту, харак-ру і обсягу матеріалу віковим особливостям і рівню підготовки учнів, та дотриманню правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного. Доступність, переконливість, емоційність залежить від легкості викладу і мови вчителя, тому при пояснення нового матеріалу необхідно чітко, просто, й образно пояснювати.
Зв’язок теорії з практикою - означає поєднувати навчання з різними видами праці, коли розум і руки дають нам нові цінності, роблять знання практично необхідними. Необхідно розкривати учням практичне значення теоретичного матеріалу, пояснювати, для розв’язання яких конкретно життєвих проблем застосовуються ті чи інші знання; при пояснення матер-лу спиратися на життєвий досвід учнів; застосовувати досліди, експериментальні методи; проводити екскурсії на природу, виробництво; виконувати вправи, задачі.
15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
Принципи навчання (дадакт-ні принципи) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.
Правила навч-я – залежать від принципу, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Призначені для окремих випадків вказівки що реалізації принципів навч-я.
Принцип наочності: обґрунтований у 17 ст. Я.А.Коменським – «Золоте правило дидактики»: «все що тільки можна подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприй-тя зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – дотиком. Якщо якісь предмети можна одразу сприйняти кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями…».
Види наочності:
натуральна (рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хім..речовини);
зображувальна (натуральні картини, репродукції худож-х полотен, макети, муляжі);
схематична (географічні, історичні карти, схеми, діаграми, графіки, малюнки).
Вимоги щодо використання наочності:
Не перевантажувати процес навчання наочністю – це знижує самостійність і активність учнів в осмисленні нав-го мат-лу.
чітка мета використання наочних засобів у структурі уроку (коли ввести, з якою метою, який висновок буде зроблено).
Вивішувати усю наочність одразу не потрібно, це дезорганізує сприймання учнів, розсіює їх увагу.
наочний об’єкт не повинен містити нічого зайвого, щоб на викликати побічних асоціацій.
Враховувати вік школярів.
Свідомості та активності учнів у навчанні:
Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз’яснення мети і завдань нав-го предмету, значення його для перспектив учня; використання мислитель них оперецій у процесі нав-я (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; належний контроль і самоконтроль.
Активізації пізнав-ї дія-ті сприяють:
позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу;
Позитивні емоції, викликані нав-ю дія-тю;
Тісний зв'язок навчання з життям;
Єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів;
Взаєморозуміння між учителем і учнями;
Використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок.
Забезпечення міцності знань, умінь та навичок – передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь та навичок.
Прийоми реалізації в процесі повторення, закріплення і застосування:
повторення нав.матер-лу за розділами і структурними смисловими частинами;
Запам’ятовування нового навч.мат-лу з поєднання з пройденим;
Активізація пам’яті, мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення);
Використання вправ, методик, форм і підходів, сам.роб.