2.2. План статистичного спостереження

Статистичне спостереження завжди проводять за раніше розробленим планом. Усі питання, які вирішуються в плані спостереження розбивають на дві групи:

• програмно-методологічні;

• організаційні.

Програмно-методологічні питання включають: визначення мети спостереження, об’єкта та одиниці спостереження, розробку програми спостереження.

Організаційні питання плану статистичного спостереження складаються з визначення суб’єктів спостереження, місця та часу, форми та способу спостереження.

Суб’єктом спостереження є ті структурні підрозділи (зацікавлені особи), які будуть здійснювати статистичне спостереження. Наприклад, органи статистики, спеціалісти в тих чи інших сферах діяльності, населення.

Місце спостереження ― пункт, де безпосередньо реєструються факти спостереження і заповнюється формуляр спостереження. Наприклад, місцезнаходження підприємства, установи, місце проживання людини.

Час спостереження включає:

а) строк спостереження ― проміжок часу, за який буде проводитись спостереження. Наприклад, перепис населення в 1989 році ― з 12 січня по 19 січня включно;

9

б) об’єктивний час спостереження (критичний момент) ― час, до якого відносять реєстровані відомості. Наприклад, 24 години з 5 грудня на 6 грудня 2001 р.

Контрольні запитання

1. Що розуміють під статистичним спостереженням?

2. На які види ділиться спостереження за часом реєстрації?

3. Види спостереження за ступенем обхвату одиниць сукупності?

4. Види спостереження за джерелами збору даних?

5. У яких формах здійснюється спостереження?

6. Способи проведення спостереження?

7. Що є об’єктом та одиницею спостереження?

8. Які питання входять до плану статистичного спостереження?

Тема 3. Зведення та групування статистичних даних

3.1. Суть статистичного зведення та групування

Статистичне зведення ― етап статистичного дослідження, який полягає в систематизації, обробці та підрахунку групових і загальних підсумків, що характеризують явище, що вивчається.

Задача зведення ― за допомогою системи показників дати характеристику явища, що вивчається, виявити та виміряти його суттєві риси і особливості.

Статистичне зведення проводять за певною програмою, що має перелік груп, на які треба розділити сукупність, їх межі за встановленими ознаками групування; систему показників, що характеризують сукупність і методику їх розрахунку; систему таблиць.

Поряд з програмою зведення організація передбачає план проведення зведення.

За організацією робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення.

3.2. Статистичні групування. Види групувань

При обробці статистичних матеріалів виникає потреба виділити однорідні групи, типи, а вже потім їх описати певними кількісними характеристиками.

Центральним моментом будь-якого зведення є групування.

Групування― це розподіл сукупності на групи за істотними для них ознаками.

Як самостійний метод дослідження, групування дозволяє розв’язати такі завдання:

• виділити в сукупності явищ, що вивчаються, соціально-економічні типи;

• вивчити структуру суспільних явищ;

• виявити суттєві зв’язки і залежність поміж ознаками явища, що вивчається.

10

Відповідно до розглянутих задач виділяють такі види групувань:

• типологічні;

• структурні;

• аналітичні.

Ознака, яка знаходиться в основі групування, являється групувальною.

У залежності від міри складності явища, що вивчається, і завдань аналізу групування можуть проводитись за однією або декількома ознаками: за однією ознакою ― прості, за декількома ― комбінаційні.

Приклад простих групувань: розподіл населення за віковими групами; розподіл промислових підприємств за мірою виконання плану.

Приклад комбінаційних групувань: розподіл родин за їх розміром та належністю членів до суспільних груп.

Групувальні ознаки можуть мати різний характер. Одні ознаки мають кількісне вираження (вік, кількість дітей у родині, врожайність сільськогосподарських культур) і являються кількісними; інші ― відображають певні якості одиницю сукупності (сімейний стан, національність) і являються якісними.

У статистиці типологічнігрупування ― це розподіл сукупності, що вивчається, на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи одиниць відповідно до правил наукових групувань. Наприклад, групування населення за статтею, підприємств ― за формою власності, продукції ― за економічним призначенням.

Складна проблема для цих групувань ― вибір їх основи.

Кількісні значення ознаки, на основі яких іде розподіл явищ за групами в статистиці являються інтервалами. Кількість інтервалів при типологічних групуваннях повинна відповідати кількості попередніх часних сукупностей. Всередині груп одиниці повинні бути однорідними як якісно, так і кількісно, але групи повинні суттєво відрізнятися одна від одної.

Структурнимиявляються групування, які характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Наприклад, склад населення за віком, рівнем освіти; склад підприємств за рівнем рентабельності, мірою механізації і автоматизації виробничих процесів.

При структурних групуваннях за кількісною ознакою виникає потреба визначення кількості груп та їх меж.

Коли групувальна ознака змінюється безперервно, групи будуються у вигляді інтервалу ― “від” і “до”.

Інтервали можуть бути однакові і неоднакові.

Розмір однакових інтервалів визначається за формулою:

, (3.1)

де х_max, х_min― максимальне та мінімальне значення групувальної ознаки;

n― кількість груп.

11

Інтервали можуть бути закритими, коли відома нижня і верхня межі ознаки, та відкритими ― коли відома лише одна з меж.

Відкриті інтервали використовують лише для початкової або останньої групи.

При вивченні взаємозв’язків розглядається щонайменше дві ознаки. Одна з них відображає причину (факторна), друга ― наслідок (результативна).

Аналітичнігрупування проводяться за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки. Наприклад, залежність середньої заробітної плати від стажу роботи; коефіцієнту народжуваності від віку; рівня продуктивності праці робітника від його кваліфікації.

Безпосереднє групування статистичного спостереження відображає первиннегрупування. Перегрупування раніше згрупованих показників являєтьсявторинним.

Необхідність в перегрупуванні показників виникає тоді, коли первинне групування містить в собі більше (менше) груп, ніж це необхідно для характеристики типових відносин та зв’язків і коли з метою порівняння треба отримати зіставлені показники кількох групувань.

Розглядають два способи утворення нових груп:

• зміна розміру інтервалу;

• перегрупування часток.

У економічній практиці проведення статистичних досліджень перевага віддається першому способу.