Груповий і фракційний склад гумусу

Показник	Генетичний горизонт
	Hd(е)	Hе/gl	Hе/gl	Pmiglhn	Pmigin
Загальний вміст гумусу	8,36	1,60	0,48	1,03	Не визн.
С органічний в початковому грунті	4,85	0,92	0,28	0,60	Не визн.
Гумінові кислоти
1	13,8	10,9	17,9	Не визн.	Не визн.
2	Не виз.	2,2	Не виз.	Не визн.	Не визн.
3	10,3	7,6	7,1	Не визн.	Не визн.
Сума	24,1	20,7	25,0	Не визн.	Не визн.
Фульвокислоти
1а	7,2	10,9	17,9	Не визн.	Не визн.
1	37,1	58,7	32,1	Не визн.	Не визн.
2	Не зн.	Не зн.	Не зн.	Не визн.	Не визн.
3	8,1	8,7	7,1	Не визн.	Не визн.
Сума	52,4	78,3	57,1	Не визн.	Не визн.
С залишку	23,5	1,0	17,9	Не визн.	Не визн.
ГК/ФК	0,46	0,26	0,17	Не визн.	Не визн.

Таблиця 2.12

Вміст гумусу (за Тюріним), %

Показник	Генетичний горизонт
	Нd(e)	He/gl	He/gl	Pmiglhn
Гумус, %	8.36	1.60	0.48	Не визн.

.

2.9.3. Ґрунтовий розчин і його властивості

Ґрунтовий розчин (ГВ) - це краплино рідка волога з розчиненими в ній мінеральними, органічними речовинами і газами шо циркулює в генетичних горизонтах ґрунту

рН - 4,2-6,5. Грунти кіслі, малонасічені основами, бідні на поживні речовини, багаті на рухомий алюміній, їх повітряний режим несприятливим для рослин. Землі з цими грунтами потребуються дренування, внесення органічніх добрив, вапнування, фосфорних и азотних добрив, багаторічних трав у сівозмінах.

2.10. Класифікація заданого типу грунту

Тип -

Підтип -

Рід -

Вид -

Підвід -

Різновидність -

Розряд -

2.11. Сільськогосподарське використання

Багато гірських грунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури – виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, коричневі та дерново-чорноземні грунти при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.

2.12. Агромеліоративні заходи по збереженню і підвищенню родючості

Підзолісто - буроземні поверхнево - оглеєні грунти сформувалbся в передгір'ях Вулканічного хребта , гірськіх річкових долинах , вододільніх поверхнях Передкарпатської височини на вилугуваних лісів суглинках , що залягають на червоноколірній корі вівітрювання , піщано - галькових відкладах під дубовими и буковими лісамі в теплих и помірно теплих кліматичних умовах. Завдяк надмірній кількості опадів , Малій водопронікності ілювіального горизонту ці грунти періодічно перезволожуються , у них розвиваються глейові процеси. Верхня частина грунтового профілем бурувато - палева , нещільна . Вміст гумусу незначний - 2,6 % , рН - 4,2-6,5 . Грунти кіслі , малонасичені основами , бідні на поживні речовини , багаті на рухомий алюміній , їх повітряний режим несприятливим для рослин . Землі з цими грунтами потребують дренування , внесення органічніх добрив , вапнування , фосфорних и азотних добрив , багаторічних трав у сівозмінах

РОЗДІЛ 3

ВОДОЕРОЗІЙНІ І ВОДОАКУМУЛЯТИВНІ (ФЛЮВІАЛЬНІ) ФОРМИ

РЕЛЬЕФУ

Водна ерозія ґрунтів — це руйнування їх під дією поверхневих водних потоків. Вона відбувається внаслідок розмивання поверхні ґрунтів, переходу зміщених частинок у завислий стан і перенесення їх на інші ділянки. У місцях, де швидкість потоку знижується, мінеральні частинки осідають, утворюючи перевідкладені пролювіальні й делювіальні наноси та намиті ґрунти. Інтенсивність відриву поверхневим стоком ґрунтових частинок і агрегатів залежить від текстури і гранулометричного складу ґрунтів та ґрунтотворних порід і від того, наскільки донні швидкості поверхневого стоку перевищують критичні (нерозмивні) значення для даного ґрунту. Також на інтенсивність відриву частинок від ґрунту значною мірою впливає турбулентність потоку, пов'язана з нерівностями поверхні ґрунтів. У турбулентному потоці частинки, які відірвалися, інтенсивніше піднімаються до поверхні потоку і переносяться далі. Види ерозії ґрунтів спеціалісти розглядають з двох позицій: за характером впливу на ґрунт, тобто за формою прояву, і за походженням води, що надходить на ґрунт. За формою прояву розрізняють ерозію:

- поверхневу (площинну), або змив ґрунту;

- струменеву;

- яружну ерозію.

Результати прояву цих форм ерозії можна бачити на окремих масивах земель, проте вони часто спостерігаються і сумісно. Поверхнева (площинна) ерозія спостерігається на вирівняних схилах, що характеризуються рівномірним розподілом стоку. Вона призводить до рівномірного по території змиву ґрунту. Внаслідок площинної ерозії відбувається «зрізання» верхніх родючих шарів і вкорочення профілю ґрунтів. Явище змивання ґрунтів пов'язане з відривом від поверхневого шару окремих частинок і цілих агрегатів. 

(Рис 3.1) барранкоси двадцятиметрової глибини

Струменева ерозія завдає великих збитків сільськогосподарському виробництву, оскільки не тільки призводить до змиву родючого гумусового горизонту, а й руйнує поверхню ріллі, що утруднює проведення механічного обробітку ґрунту. Якщо не проводити захисту, ця форма ерозії переростає в яружну. Яружна ерозія — це форма лінійної ерозії, за якої промоїни досягають глибини понад 1 м і за їх наявності поля неможливо обробляти механізмами. На відміну від струменевої ерозії, яри мають свій поздовжній профіль що відрізняється від профілю поверхні, на якому вони утворилися. Ця ерозія завдає землеробству дуже великих збитків. Яри особливо шкідливі тим, що руйнують поверхню ландшафту і виводять із сільськогосподарського користування землі не тільки на місці самих ярів, а й на територіях, які до них прилягають. У світі щорічні втрати ґрунтів від утворення ярів становлять 3 млн га.