Завдання 4.10. Рішення тестових завдань

1)

2)

3)

ВИСНОВКИ

Ґрунтотворний процес відноситься до категорії біофізико-хімічних. Агентами ґрунтоутворення є живі організми та продукти їх життєдіяльності, вода, кисень, повітря, вуглекислота. Найбільш важливі складові ґрунтотворного процесу:

1) перетворення (трансформація) мінералів гірської породи, з якої утворюється ґрунт;

2) накопичення в гірській породі органічних залишків;

3) взаємодія мінеральних та органічних речовин з утворенням складних органо-мінеральних сполук;

4) накопичення у верхній частині біофільних елементів, і, перш за все, елементів живлення;

5) переміщення продуктів ґрунтоутворення стоком вологи в профіль ґрунту.

Внаслідок біологічного кругообігу речовин, процесу синтезу та руйнування органічної речовини ґрунтотворна порода безперервно взаємодіє з рослинами та тваринами, з продуктами їх життєдіяльності, а також продуктами розпаду органічних залишків. Всі ці процеси приводять до поступового формування ґрунту і є основою ґрунтотворного процесу.

Початок ґрунтоутворення співпадає з початком функціонування наземних систем (біогеоценозів) в умовах одночасної взаємодії п'яти факторів ґрунтоутворення.

Вже на початковій стадії функціонування екосистем формується біологічний кругообіг речовин, але він є надзвичайно обмеженим через те, що учасники цієї стадії мають низьку біологічну продуктивність (гриби, бактерії, водорослі, лишайники). Одночасно з біологічним кругообігом речовин на первинній стадії відбуваються процеси небіологічного напрямку: фізичні, фізико-хімічні. Ці процеси не є специфічними Для ґрунту, вони можуть проходити і в інших природних тілах. Причому вони проходять незалежно один від одного і не зв'язані в одну; систему. Характерною рисою початкової стадії ґрунтоутворення є наявність специфічних для ґрунтів процесів трансформації та переносу речовин. Це є нібито підготовча стадія утворення ґрунту.

Першою стадією утворення ґрунту можна вважати стадію, коли формується резервний фонд поживних речовин, доступних для організмів. На цій стадії розвивається ґрунт, в якому формуються вже запаси мінеральних та органо-мінеральних речовин відносно доступних для рослин.

Сукупність всіх процесів, які проходять на первинній стадії формування ґрунту, приведе до істотного перетворення фізичного стану, зложення ґрунту. В ґрунті з'являються певні агрегати твердої фази. Ця перша попередня стадія розвитку ґрунту переходить в нові дві стадії, які є більш складними. На таких стадіях з'являється процес опідзолення, гумусоутворення, лєсіваж, торфоутворення, агрегатоутворення. Тобто формується специфічний речовинний склад грунту та фізичні властивості його.

Власне ґрунтотворні процеси приводять до формування не окре­мих ознак ґрунту, які вже були сформовані на первинних стадіях розвитку, а формуються вже цілі типи ґрунтів з властивими для них системами генетичних горизонтів: чорноземи, підзолисті і т.д. Ці процеси проходять внаслідок поєднання первинних двох процесів в специфічних умовах біогеохімічного кругообігу речовин. Причиною формування різноманітних горизонтів є просторове роз'єднання по вертикалі міграції та акумуляції речовин, розчинення та осаджування, окисно-відновні процеси, гумусоутворення, мінералізація органічної речовини і т.д. На цьому, майже завершальному етапі формування типу ґрунту особливе місце належить біологічному кругообігу речовин, де він відіграє більш важливу роль, ніж на перших стадіях формування ґрунту. Таким чином будь-які рослини здійснюють перекачування головних біофільних елементів з різноманітних горизонтів на поверхню ґрунту. Це дуже яскраво видно в ґрунтах лісів.

Важливе місце в загальній схемі формування ґрунту належить швидкості розвитку ґрунту.

Якщо ґрунт в результаті свого розвитку досяг стану, при якому досягнуті рівноважні показники: вміст гумусу, фонди лабільних речовин, потужність горизонту, то вважають, що він (ґрунт) перейшов в наступну стадію розвитку – зрілу стадію, або клімаксну. Слід пам'ятати, що термін встановлення рівноваги в різних частинах ґрунту різний. Так, в верхніх горизонтах рівновага ознак наступає за декілька десятків років, в той час як процес руйнування силікатів в тій ж самій частині ґрунту проходить протягом сотні і більше років.

Стадія формування ґрунту може тривати сотні, тисячі і більше років. За цей час може змінитися один з факторів ґрунтоутворення, наприклад клімат. В цьому випадку може виникнути така ситуація, коли ґрунт, який досяг клімаксного стану за окремими ознаками, знову перейде в нерівновагу за цими ознаками і почнеться нова фаза його розвитку зі зміненими умовами. І так може повторюватися безперервно.

Таким чином, довготривала і складна стадія розвитку ґрунту протікає безконечно може бути перервана лише з припиненням життя на Землі. Однак в умовах довготривалої стабілізації зовнішніх умов ґрунти можуть досягти стану, близького до рівноваги з навколишнім середовищем та його факторами, що викличе стабілізацію їх властивостей і процесів. В такому випадку можна вважати, що ґрунт перейшов у наступну фазу життя – функціонування в зрілому стані