- •Міністерство аграрної політики та продовольства України двнз «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра землеробства
- •М. Херсон – 2014 рік зміст курсової роботи
- •Розділ 1 характеристика народногосподарське значення турмаліну та цікаві відомості про нього
- •Розділ 2 Морфологічна будова і характеристика основних властивостей підзолистого-буроземного кислого поверхнево глейового грунту на делювіальних суглинках
- •2.2. Будова ґрунтового профілю і характеристика морфологічних ознак
- •2.3 Гранулометричний склад грунту
- •Класифікація грунтів за механічним складом (за м.О. Качинським)
- •2.4. Агрегатний склад грунту
- •2.5. Фізичні властивості
- •Оцінка щільності суглинкових та глинистих ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •Оцінка шпаруватості ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •2.6. Фізико-механічні властивості
- •2.7. Водні властивості
- •Межі швидкості водопроникності ( за м.О. Качинським )
- •2.8. Теплові і повітряні властивості
- •2.9. Агрохімічні властивості
- •2.9.1. Вміст поживних елементів у грунті
- •2.9.2. Гумус
- •Вміст і склад гумусу у верхньому горизонті зональних типів ґрунтів (за м.М. Кононовою)
- •Груповий і фракційний склад гумусу
- •Вміст гумусу (за Тюріним), %
- •2.9.3. Ґрунтовий розчин і його властивості
- •2.10. Класифікація заданого типу грунту
- •2.11. Сільськогосподарське використання
- •2.12. Агромеліоративні заходи по збереженню і підвищенню родючості
- •Водноерозійні і водоакумулятивні форми рельефу
- •Розділ 4 розрахункова частина курсовї роботи Завдання 4.1. Морфологія грунту
- •Завдання 4.2 загальні фізичні властивості ґрунту
- •Визначення щільності складення ґрунту не порушеної будови
- •Визначення щільності твердої фази ґрунту
- •Завдання 4.3. Вміст в ґрунті гумусу
- •Основні показники гумусного стану грунту
- •Вміст водотривких агрегатів ґрунту, %
- •Завдання 4.5. Гранулометричний склад ґрунту
- •Розрахунок гранулометричного складу ґрунту
- •Розрахунок ґрунтово-гідрологічних констант
- •Вміст елементів живлення у заданому ґрунті
- •Фізико-хімічні властивості ґрунту
- •Склад водної витяжки, сума токсичних солей і розрахунок поливної норми
- •Визначення типу та ступені засолення ґрунту
- •Завдання 4.10. Рішення тестових завдань
- •Список використаних джерел
2.8. Теплові і повітряні властивості
Повітря є складовою частиною ґрунту. Ґрунтове повітря використовується для дихання коренів і мікроорганізмів, які в ньому живуть. Всі пори ґрунту, не зайняті водою, — заповнені повітрям. Майже постійно повітря перебуває в некапілярних порах, оскільки вони, як правило, не зайняті водою. Об’єм некапілярних пор, виражений у відсотках від загального об’єму ґрунтових пор, які містять повітря, при вологості ґрунту рівній найменшій вологоємкості, прийнято називати повітроємкістю грунту. Повна повітроємкість насправді відповідає загальній пористості грунту, тобто сумі некапілярної і капілярної пористості. Повітря в фунті перебуває також у вигляді розчину в ґрунтовій воді. Розчинність кисню і особливо С02 підвищується при зниженні температури.
Здатність грунту пропускати повітря називається повітропроникністю. Вона вища у структурних грунтах з нещільним складанням.
Зміни вмісту повітря в грунті та його складу визначають повітряний режим грунту. Він залежить від надходження повітря в грунт, переміщення його в грунті і зміни складу повітря. До складу ґрунтового повітря входять ті самі гази, що й до атмосферного, але, на відміну від атмосферного, ґрунтове повітря має менш постійний склад. Так, в атмосферному повітрі 78% азоту, 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, а в ґрунтовому повітрі відповідно 78—80%, 5—20% і 0,1—15%. Пояснюється це поглинанням або виділенням окремих газів в біохімічних процесах, які відбуваються в грунті, під час обміну газами між грунтами і атмосферою та між ґрунтовим повітрям і твердою та рідкою фазами грунту.
При нестачі в ґрунтовому повітрі кисню (якщо його вміст менше 5%) погано росте коренева система рослин, не проростає насіння, пригнічується діяльність аеробних мікроорганізмів. У грунті відбуваються відповідні процеси з утворенням шкідливих сполук сірки (сірководень), а також метилу і водню. При нестачі кисню погіршується живлення рослин залізом, що спричиняє хлороз (знебарвлення) листків. Гранична межа вмісту кисню в ґрунтовому повітрі для переходу від атмосферних до аеробних процесів на дерново-підзолистих грунтах становить 5%, чорноземах — 2,5%.
Ґрунтове повітря містить, як уже зазначалося, більше С02, ніж атмосферне. Вуглекислий газ утворюється в грунті при диханні коренів та розкладанні органічних речовин мікроорганізмами і виділяється в атмосферу. При надмірному зволоженні та ущільненні грунту вміст С02 може збільшуватись до 3-7%
Газообмін у ґрунті залежить від таких факторів:
- температури, яка зумовлює розширення і стискання ґрунтового повітря;
- вітру, який підсилює дифузію;
- коливань атмосферного тиску;
- опадів і випаровування.
Інтенсивність газообміну залежить від структури ґрунту. У структурних ґрунтах обмін ґрунтового і атмосферного повітря здійснюється швидко, а в безструктурних ґрунтах дифузія повітря повільніша. Знижує газообмін, також, кірка, яка утворюється на поверхні ґрунту. Газообмін залежить від щільності ґрунту, чим пухкіший ґрунт, тим більше в ньому повітря і тим швидше здійснюється аерація. Для створення сприятливого повітряного режиму здійснюють глибоку оранку, боронування, культивацію. У період вегетації рослин повітряний режим покращують, знищуючи кірку просапуванням. У заболочених ґрунтах повітряний режим покращують осушенн