Межі швидкості водопроникності ( за м.О. Качинським )

H мм/год	Оцінка
Більше 1000	Провальна
1000–500	Дуже висока
500–100	Дуже добра
100–70	Добра
70–30	Задовільна
Менше 30	Незадовільна

Випарна здатність - частина води, яка потрапляє у ґрунт, випаровується. Швидкість випаровування залежить від механічного і структурного складу ґрунту. Глинисті і суглинисті ґрунти з великою капілярністю випаровують більше води, ніж легкі ґрунти, наприклад піщані. Структурні ґрунти, в порівнянні з безструктурними, втрачають менше вологи. Випаровування вологи ґрунтом підсилює вітер. Крім того, чим сухіше повітря і вища його температура, тим більша втрата води при випаровуванні. Величина випаровування, також, залежить від експозиції схилу. Наприклад, ґрунти на південних схилах втрачають більше води, ніж на північних. Рослинність зменшує випаровування вологи.

Гігроскопічність - це здатність ґрунту поглинати з повітря водяну пару. Гігроскопічність залежить від механічного складу ґрунту і вмісту гумусу. Чим більше в ґрунті глинистих частинок і гумусу, тим більша гігроскопічність. Величина гігроскопічності ґрунту не постійна. На неї впливає температура і вологість повітря. Чим більша вологість повітря, тим більша гігроскопічність. При повному насиченні повітря водяною парою гігроскопічність досягає верхньої межі, це максимальна гігроскопічність. Для ґрунтів з середнім вмістом гумусу максимальна гігроскопічність становить - для піщаних - 0,5-1,5%, супіщаних - 1,5-3%, легко суглинистих 3-5%, середньо суглинистих 5-6%, важко суглинистих - 6-8%, глинистих 8-12% і більше.

Водний режим ґрунту. В залежності від ґрунтових і кліматичних умов водний режим ґрунтів складається по різному. В залежності від коефіцієнту зволоження виділяють такі типи водного режиму:

-промивний - характерний для ґрунтів тайгової зони, де опадів випадає більше, ніж випаровується з ґрунту і щорічно весь ґрунт змочується до ґрунтових вод;

-періодично промивний, характерний лісостеповим ґрунтам, де промивання до ґрунтових вод відбувається лише в роки, коли сума опадів перевищує випаровування;

-непромивний, характерний для чорноземів і каштанових ґрунтів, де відсутнє повне промочування ґрунтового шару;

-випітний, виникає в областях, де випаровування значно перевищує річну норму опадів. Він пов’язаний з капілярним підняттям води, випаровуванням і накопиченням солей. Чим вище залягають ґрунтові води, тим більше випаровування і накопичення водорозчинних солей у ґрунті.

-водозастійний, властивий ділянкам, де рівень ґрунтових вод наближається до поверхні.

Створення сприятливого водного режиму здійснюється різноманітними агротехнічними засобами. Надлишкову вологу виділяють осушенням, у посушливих районах накопичення води достягають снігозатриманням, створенням лісосмуг, водойм, зрошенням.

Підзолистий-буроземно кислий поверхнево глейовий грунт на делювіальних суглинках має промивний тип водного режиму. Без відповідної меліорації та спеціальних прийомів обробітку Ґрунту, внесення підвищених норм органічних добрив, а також вапнування ці ґрунти є малопродуктивними.