Воспитательные часы 1-4 класс

ХХІ столітті МЕТА: уточнити та розширити уявлення дітей про активну життєву позицію у новому

ХХІ столітті, від якого залежатиме власне життя та майбутнє нашої країни, формувати почуття особистої гідності, впевненості в собі, навички спілкування з ровесниками та дорослими, розвивати у дітей бажання бути свідомими громадянами та патріотами своєї країни, виховувати у дітей патріотизм, працьовитість, інтерес до навчання.

Творчі радості життя та миті Хай живуть в моїм житті, На блакитнім оксамиті, Наче пташки золоті. Сьогодення швидко плине… Покажи та розкажиЩо ж там станеться зі світом На двотисячній межі? (У.Крисольська)

Вчитель.

Любі діти! Неспроста сьогодні ми проводимо таку виховну годину. Нам всім дуже поталанило, що ми стали свідками зміни епох. Уявіть собі лише, ми спостерігаємо за початком не тільки нового століття, а й нового тисячоліття. Мабуть, кожен з вас хоч раз у житті ставив перед собою запитання : «Чого я прагну в житті». У нас з вами ще багато часу і все ще попереду для вдосконалення та для реалізації, пошуку та становлення свого «Я».

Великий знавець людської душі, російський письменник Ф.М. Достоєвський писав : «Людина не живе без будь-якої мети і прагнення до неї. Втративши мету та надію, людина здатна перетворитися на чудовисько».

Послухайте вірш: Пливе човен у вітрилах, Тихая година.

Думка лине в небесах, Що ж таке людина?

Що таке людське життя? Як його прожити? Промайне швиденько час, Мій шановний друже. Швидко висохне вода У старій калюжі.

З часом пізнається світ, Пізнається доля, Пізнається і життя, На те Божа воля.

Будь людиною простою,

221

Май хорошу душу, Бо людина – це є ти, Обійди калюжу.

Якщо є сторонній шлях, Піди по сухому.

Тільки скривдити себе Не давай нікому. Полюби усіх навколо – Це тобі потрібно, Та твоє звання «Людина» Ти відстоюй гідно.

Люди всі повинні бачить, Що добро ти сієш… Пролетять роки, як птахи, З часом не зупиниш.

Дорогі діти! Хоч у вас за плечима зовсім небагато життєвого досвіду, та кожен пройдешній день ви повинні проживати у добрі, у пізнанні цього неповторного світу. А зараз своїми роздумами щодо цього поділяться з нами дівчатка.

1-а дівчинка.

Як мало я на світі прожила, Літала мало в мріях за далекий обрій, Так мало ще зробити я змогла,

Щоб на добро, на щастя людям добрим. Дзвеніло іще мало, мов струна, Дитяче моє серце чисте.

Ще десь попереду стежина вирина, Й дороги ще попереду тернисті.

2-а дівчинка.

Так мало ще я сіяла зерно, Духміні квіти мало ще плекала, Криниці не вдивлялась в ясне дно, Цвіт папороті в лісі не шукала.

Я мовила ще мало гарних слів, І світу ще не встигла пригорнути,

Не надивилась кольорових снів, не встигла в таємниці зазирнути.

3-я дівчинка.

Ще мало бід повз мене перейшло,

Імало моя свічечка горіла.

Інебагато щастя в мене ще було, Не багатьох моя душа зігріла.

Та я жар-птаха ще знайду перо, багато ще пізнаю в білім світі.

Ідля людей творитиму добро –

Цього лиш треба дуже захотіти.

Вчитель.

Дійсно, діти, всього в житті можна досягти, лише треба захотіти. І не зважати на свій юний вік. Зараз про це у вірші :

222

Десять років, десять років, А ще більше днів.

Десять років, десять років, Радісно мені.

Десять років, десять років, Так багато днів.

Десять років, десять років, Радісно мені.

Амене вже все цікавить: Зорі, небо та моря… Та найперше хочу знати, Чому крутиться Земля?

Амені вже десять років… Скільки ж то ночей і днів? Ой багато, ой багато – Всі вони мої!

Амені вже десять років. Це вже цілий вік життя. Вже позаду стільки років. Попереду – майбуття.

Амені вже десять років. Я ходжу в четвертий клас. Ой мороки, ой мороки . Вистачає в нас.

Вчитель.

Ваші перші кроки у новому столітті пов’язані з навчанням. Освіта повинна відігравати велику роль у житті людини. Адже саме освіта є основою розвитку і особистості і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини, розвиток її талантів та здібностей.

З давніх давен в Україні надавали великого значення освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: «Коли щось умієте, то не забувайте, а чого не вмієте – того учіться.

А наш славетний Кобзар, Т.Шевченко, закликав : «Учіться, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…»

В наш час, з розвитком науки, техніки, освіта набула ще важливішого значення. Поки що ваш головний обов’язок – вчитися. Ще декілька років ви навчатиметеся в школі. Тому хотілося б почути від вас, якою ви уявляєте нашу школу у ХХІ столітті. А допоможе вам в цьому «Чарівна квітка бажань». Кожен з вас буде відривати одну пелюстку і висловлювати одне побажання щодо того, якою б ви хотіли бачити нашу школу у майбутньому.

1-й учень.

Будемо брати активну участь у житті класу, школи. Адже так приємно відчувати свою причетність до шкільного життя та до життя країни.

Освіта – світло! Це запам’ятай!

У школі добре вчись І різні труднощі долай!

223

Лети до світла!

2-й учень.

Аще треба добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю та приносити користь нашій державі:

Як будеш ти активним в школі, друже, То з легкістю підеш в своє життя.

За все берися і старайся дуже, То цікавішим буде майбуття.

3-й учень.

Аще в ХХІ столітті наше завдання – бути справжніми громадянами України, вивчати стару та творити нову історію рідного краю.

Я – твій громадянин, я прагну підростати, Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла. Моя свята і рідна Україно – мати, Я все зроблю, щоб ти цвіла!

Я хочу знать, яким було життя, За що боролись та вмирали люди. Бо без минулого немає майбуття,

Амайбуття… Яким воно в нас буде?

Вчитель.

Діти! Я думаю, що майбуття у вас буде прекрасним і щасливим. Бо в кожного з вас добре та чуйне серце, ви – вольові, працьовиті. І лише люди, які по-справжньому люблять, захищають, відстоюють інтереси своєї країни приносять їй користь – справжні герої, патріоти своєї держави.

У ХХ столітті були і є люди: яскраві особистості, які теж залишили помітний слід в історії ХХ століття. Це такі як В.І.Вернадський.. Його названо «Людиною ХХ століття».Чим же він завоював таке визнання? Тим, що жив і мислив неординарно. Це вчений і організатор Академії Наук, першої наукової бібліотеки , системи вищої науки. Він – нащадок запорозьких козаків. В його родині завжди дотримувалися національних традицій. І хоча вчений жив у Москві, все його життя було пов’язане з Україною.

А ще була прекрасна українська художниця Катерина Білокур.

Ніна Матвієнко – це пісенна епоха, унікальне явище в українській культурі. Непересічна жіноча доля. Ніну знає та любить великий світ. Ніна Матвієнко – то сотні чудових пісень, тисячі концертів і жодного власного компакт-диска. Небайдужа, щира, вродлива, мудра, закохана у пісню Ніна Матвієнко сьогодні в праці, піснях, роздумах.

Україна у ХХ столітті подарувала світові багатьох видатних людей. І я вірю, що ваші кроки в житті будуть помітними так само, як і кроки цих видатних людей. Кожен з вас вивчиться та вибере собі професію, яка буде близькою та улюбленою для вас і корисною для всього суспільства.

224

ВИХОВНА ГОДИНА

Тема. Хліб – усьому голова.

Мета. Розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу. Довести до відома дітей, що хліб результат праці людей багатьох професій. Збагатити знання про народні звичаї, що пов’язані з ним. Виховувати повагу до праці хлібороба, прищеплювати дбайливе ставлення до хліба.

Обладнання: паляниця на вишитому рушнику, вироби з тіста, колоски з пшениці, плакати з висловами про хліб, виставка книг, малюнки.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

-Сьогодні ми з вами поговоримо. Пор що піде наша розмова, ви дізнаєтесь, відгадавши загадку.

Хоч не солодкий, Та дуже смачний, Хоч сам маленький, Проте дорогий,

Сядем обідати, - Він на столі.

Люблять його І дорослі, й малі.

(Хліб.)

Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя. А про що саме, спробуйте дізнатися, відгадавши загадку.

В народі кажуть: важка праця хліборобська, але люди раділи за свою працю. Ще з пелюшок дитину привчали любити і шанувати хліб. Замість сучасних сосок дітям-малюкам давали обгорнуту тканину м’якушку-смоктунця. Старі люди казали дітям: „Їжте на здоров’я та сил набирайтеся”.

Прищеплювати любов до праці хлібороба.

*/*/*/*/

1. Розповідь вчителя з елементами бесіди.

-З давніх часів і до наших днів в усіх народів вважалося найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Український народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, честь – то людська гордість.

Будь-яке свято не обходиться без паляниці, хліб і сіллю зустрічають дорогих гостей, з хлібом проваджають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого (на здоров’я і достаток), виряджаючи сина в далеку дорогу, мати загортала в рушник житній окраєць. В останню дорогу виряджають людей, теж з хлібом. Наше життя нерозривно пов’язане з хлібом. Він з нами в повсякденному житті; в горі і в радості.

-Діти, ви коли-небудь нюхали, як пахне хліб?

2.Читання віршів про хліб.

1.Ви знєте, як пахне хліб?

Диханням сівача, вогнем безсонних діб. Трудом і творчістю, людським потом гарячим Він пахне так, як пахнуть медом соти.

2.Він пахне степом, сонцем у жнива, Коли, мов князь, сповзе з лопати, Вже хліб печуть і дух життя багатий. Поволі завойовує права.

3.Ось він – хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачний Ось він теплий, мов налитий Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожний дім Завітав, з’явився він.

225

3. Відстеження шляху хліба від зернини до столу.

-Сьогодні ми пройдемо той шлях, яким проходить хліб з поля до столу.

-З чого починається хліб?

(Виходить учень із колосками)

-Я виріс із зернятка, яке восени посіяли у землю. Взимку спочивав під пухким шаром снігу.

Весною проріс маленьким росточком. Ріс, ріс, набирався сил і став прекрасним колоском. У жнива мене скосили, обмолотили і відвезли на елеватор, посушили.

-У млені змололи і я перетворився на біле борошно.

На хлібопекарні з мене спекли духмяний хліб.

4.Читання віршів учнів.

1.На весні посію Зерна в полі чистім,

Хай над ними світить Сонце променисте.

2.Жито дозріває На горі за гаєм, Зерна обважніли На міцнім стеблі.

Колоски схилились Це вони вклонились За тепло і соки Матері – землі.

3.На веселім вітрі Зашумить колосся, Стане долотою Урожайна осінь.

4.І зерно в комори Річкою поллється, А люди помелють –

Борошном назветься.

5.На заводі пекар Хліб спече з любов’ю, Скаже: „Любі діти, Їжте на здоров’я”.

5.Виконання пісні „як діждемо літа та нажнемо жита”.

6.Розповідь про вирощування хліба в давнину.

-У давнину хліб вирощували у тяжкій праці. Землю орали сохою (дерев’яний плуг) зерно висівали вручну. А коли зазеленіють хліба, то за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай. Жали також серпом, в’язали у снопи, снопи складали у копички. А перший вижатий сніп приносили додому, ставили на покутті. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах.

У наш час роблять все машини.

7.Декламування віршів.

1.За 5-6 тисяч літ до нас Вже пахло в світі хлібом І перший древній хлібодар Ним снідав і обідав.

2.З тих незапам’ятних часів Хліб на столі – це свято. Скажіть, святіме щось за хліб Чи будемо ми мати.

3.Чого ж так часто хліб святий Кидаємо під ноги?

226

Лежить він скривджений такий На всіх шляхах-дорогах.

4.Лежить, буває, під столом, Під партою, під килимом, Здобутий нелегким трудом, Политий щедро потом.

5.Чому ж кидаємо його Безжалісно, бездушно? А десь голодне дитинча Чекає хліб насущний.

6.А десь в молитві день і ніч Про хліб нужденні мріють І руки вмілих трударів Зерно у землю сіють.

7.Зростає колос золотий, Налитий сонцем й небом, Щоб ми вклонилися йому І багатіли хлібом.

8.І кожен день, і кожну мить Дай, Боже, Хліб насущний, Щоб ми могли у мирі жить, Щоб не були бездушні.

9.Хліб – усьому голова, Хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, Хліб – це справжня радість.

10.Молись до хліба, не кидай, Хай хліб спасінням буде, Бо не черствіє хліб святий, Черствіють тільки люди.

8. Спогади про голодомор.

_ Діти, хто з вас і вашої родини приймали участь в акції „Засвіти свічку”?

24 листопада відбулася всеукраїнська акція „Засвіти свічку”. Вона проводилася на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору.

Великий голдод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. невинних людей. Це Були страшні часи в Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб людям тільки снився. Це був страшний рік, коли такі хлопчики і дівчатка, як ви не бачили хліба в очі. Вмирали від голоду малі й старі, вмирали сім’ями, вмирали селами. А радянська влада вивозила зерно за кордон.

Про ті страшні часи пишуться книги, створюються кінофільми. І сьогодні давайте запалимо свічечку в пам’ять про тих, хто помер від голоду в той далекий 1933 рік. Підведіться, схилимо голови, пом’янемо тих, кого забрав із життя голод.

9. Складання правил поводження з хлібом.

ПАМ’ЯТКА

1.Пам’ятаю, що хліб – святий.

2.Бережу хліб, не викидаю.

3.Пильную, що не падав додолу.

4.Як упаде хліб, підніму його, перепрошу, поцілую і з’їм.

5.Недоїденим хлібом пригощаю пташок.

6.Беру хліба стільки, скільки подужаю з’їсти.

7.Шаную працю людей, які виростили хліб.

10.Читання віршів про хліборобів.

1.Честь і слава хліборобам Хлібороби хліб нам роблять,-

227

Знаєм ми про це усі.

2.Слава, слава хліборобам! Як їсте ви паляницю, Калачі смачні їсте,- Не забудьте уклониться Хліборобові за те!

(Пісня.)

3.Хліб – багатство найцінніше, Гість жаданий в хаті, З тих часів, коли навчились Його виробляти.

4.Імен багато має хліб, Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг І паска й паляниці.

5.Ще – бакалійник і калач, Перепічка і Ніцца, І завиванець, і погач,

Галушки, коржик і лаваш.

6.І колобок, і легуміна, І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки, Хрусти, сухарики і пишки.

7.Пахучий хліб, духм’яний хліб, У будень і на свято Учіться, діти, весь свій вік Святий хліб шанувати.

8.Хлібе, святий наш , хлібе! Перед тобою голову схилю. Вустами прихилюсь до тебе І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно й щиро Клянусь навіки шанувать тебе!

11.Робота над загадками та прислів’ями

12.Виставка книжок про хліб.

13.Заключна частина.

Вчитель. А на цьому слова: бувайте здорові! Бажаємо щастя, здоров’я на довгі літа!

Дай, Боже, здоров’я Вам і родині вашій Світлого хліба, мирного неба, чистої води.

Щоб ви завжди здорові були, І врожай був багатий.

Щоб раділа кожна хата, Дай нам, Боже, у полі роду.

Уполі роду, у хаті згоду. Дай нам, Боже, широкі ниви. А на тих нивах рясні ячмені –

Пером - перисті, зерном – зернисті. Дай у зерно зернистості,

Уколос колосистості.

(Пісня „Поле, моє поле”.)

228

Година спілкування

Те, що знаєш, і те, що вмієш, за плечима не носити.

Мета: розвивати у дітей допитливість, бажання збагачувати свій розум знаннями, виховувати інтерес до науууки та праці.

Хід заняття

Учитель Учитись, мріяти, любить,

Щоб все на світі знати, вміти,

Йдобро на цій землі творить. Для цього дітям змалку треба Старанно вчитись, труд любить І прагнути вершини, неба, Щоб славно в цьому світі жить. Чимало треба сил, терпіння, Зусиль, щоб досягти мети, Бажання і душі горіння, І крок за кроком далі йти.

Щоб знати все і все уміти,

Йне йти по світу навмання. Вмінь за плечима не носити… Найлегша ноша – то знання.

Ужитті людині доводиться вчитися і працювати, щоб чогось досягти, бо без цього нічого доброго не вийде. Адже життя ніхто не може передбачити і знати наперед, що треба вміти, а що ні. Тому треба знати і вміти багато. Чим більше знаєш і чим більше вмієш, тим легше життя в цьому світі. Маючи знання і вміння та навички в роботі, людина може вийти з будь-якого становища, вона не пропаде в цьому світі, а дасть собі раду. Народна мудрість каже: «За одного вченого двох невчених дають». І це правильно. Розумну людину, яка все вміє і багато знає, поважають, бажають мати з нею справу. Адже вона все вміє робити, може й інших навчити допомогти. А як вона стала такою: знаючою і вмілою?

Так, вона багато вчилася, старанно працювала, удосконалювала свої вміння і навички, щоб досягти майстерності. А як ви, діти, гадаєте, чи легко людині вчитися і себе примушувати до роботи, коли цього зовсім не хочеться робити?

Це важкий труд, труд до сьомого поту. І що не кажи, а себе змусити щось зробити

– найважче. Недаремно ж кажуть, що «найбільша перемога – це перемога над собою». Але треба навчитися себе перемагати, тобто виховувати силу волі. Це в житті дуже важливо для кожного. І це треба робити з самого дитинства, як і все інше: читати, писати, рахувати, вчитись вчитися, виконувати домашню роботу і роботу з самообслуговування. Адже. Коли цього не навчишся в дитинстві, то потім уже не навчишся ніколи. Не виробиться в людини хороша звичка прибирати за собою, прати, щодня митися, щодня здобувати знання, читати тощо. І хто з такої дитини виросте?

Так, виросте нікчемна і ледача людина, яка не принесе користі ані собі, ані суспільству. Тому лінь треба проганяти від себе якнайдалі. Від ліні одні неприємності людям. Але, коли ви все ж змусили себе працювати, писати, читати чи шити, то не робіть це абияк, старайтесь не втрачати часу даремно, а все ж одержати якісь знання, уміння і навички, щоб потім було легше. От згадайте, як важко вам було спочатку

229

читати, писати обчислювати приклади, тримати тонесеньку голочку в руках… Пригадуєте? А тепер здається смішно, що цього ви не вміли, чи не так? Тепер ви берете книжку в руки і читаєте, що завгодно, розумієте написане в книжці і не раз, мабуть, думаєте, як це здорово: вміти читати! А це й справді здорово! Ви вмієте писати і ведети власні щоденники, записуєте свої враження, спостереження, пишете друзям листи і думаєте, що це дуже приємно – вміти писати, бо як же без цього можна жити? Ось так і все. Навчився хлопчик майструвати стілець чи обробляти дерево – і він цього вже не забуде, навчилася дівчинка плести чи вишивати серветки – і це з нею залишиться на все життя. Або навчилася людина їздити на велосипеді в дитинстві, то хай вона і десять років не сідала на велосипед. А в потрібний момент довелося – вона сіла і поїхала, не забула. І так все.

Але всі ці знання людина повинна одержати малою, доки її розум може сприймати такі знання, тобто до 15 років , як стверджують вчені. А потім мозок вже не всилі засвоїти таку кількість знань, якщо його не тренувати з дитинства. От і виходить так, як каже народна мудрість: «Куй залізо, доки гаряче». А вчисяя доки малий, бо «чого не навчився Івась, того Іван не буде знати». От який мудрий наш народ. Учені довели це тільки недавно, а народ знав про це з сивої давнини. Бо люди бачили це щодня на прикладах з життя й розуміли, що тільки наполеглива праця – всьому основа. А тому дуже зневажали лінивих, нероб. З них сміялися і їх не поважали. Бо ж добре розуміли, що «мудрим ніхто не вродився, а навчився». А тому завжди радили своїм діткам: «Не кажи не вмію, а кажи - навчуся». І тим самим виробляли впевненість у собі і силу волі.

230