Питання №23

♪ Методика розучування пісні. Розучування пісні на слух

☺ Відповідь:

☺ Існує три методи розучування пісні:

а) розучування на слух;

б) розучування за допомогою нотної таблиці – плакату (часткове використання нотного запису);

в) розучування по нотах, сольфеджуючи.

Вибір методу розучування пісні залежить передусім від ступеня музичної підготовки учнів, фактури пісні та мети даного уроку.

Розучування пісні на слух

Цей метод характерний тим, що учні опановують мелодію пісні, повторюючи її після того, як її виконує учитель або програє на музичному інструменті. Він передує «всім іншим методам і майже незамінний для роботи з п'ятикласниками, які ще не мають певних навичок у музиці. Крім усього, цей метод цікавий ще й іншим. По-перше, завдяки йому можна вивчати пісні, ще недоступні для сольфеджування (важка тональність, складний метроритм і т. д.). ☼ Наприклад: «Зимовий вечір» М. Яковлева (важка тональність), грузинська народна пісня «Сонце» (складний метроритм) або норвезька народна пісня «Сутінки» та ін. По-друге, цей метод активно розвиває пам'ять, привчає до умілого сприйняття звуковисотних і ритмічних зв'язків.

Вдаючись до цього методу, не варто забувати про свідоме сприйняття та аналіз мелодії або хорових партій. Якщо учні не запам'ятали або неправильно проспівали свою партію, слід проаналізувати з ними напрямок мелодії: угору, вниз, на одній висоті, стрибок і т.д. Місце, яке важко запам'ятовується, треба відтворити графічно на дошці горизонтальними рисочками, розміщуючи їх вище, або нижче відповідно до напрямку мелодії.

Можна також під час вивчення пісні показувати рукою напрямок руху мелодії. Ритмічний рисунок, якщо він видається важким для виконання, слід відбити пальцями правої руки або олівцем на долоні лівої руки, щоб не відволікати учнів зайвим шумом. Ці прийоми допоможуть свідомому засвоєнню пісні.

☺ Етапи розучування пісні на слух:

1. приготування вчителя до уроку;

2. художній показ пісні;

3. бесіда про пісню:

а) ідейний зміст,

б) словникова робота,

в) аналіз засобів музичної виразності.

4. вивчення або запис тексту;

5. розучування мелодії;

6. робота над виразним співом;

7. закріплення і повторення.

Розглянемо етапи розучування пісні на слух.

☺ Приготування вчителя. Готуючись до уроку, на якому розучуватиметься нова пісня, слід добре вивчити (бажано напам'ять) цю пісню, вміти виразно прочитати текст і художньо, дотримуючись динамічних відтінків і фразировки, виконати її. Слід проаналізувати пісню, пояснити засоби музичної виразності (характер музики, виразні особливості мелодії, ритму, ладотональності, метр, розмір, темп, динамічні відтінки, форма, музичний матеріал вступу і акомпанемента) і вияснити чи не пов'язані вони з основною мелодією.

Слід передбачати важкі для виконання місця і вибрати шлях їх подолання. Треба підібрати вправи для розспівування, які б полегшили роботу над піснею. Учитель мусить продумати фразировку, визначити, де брати дихання, скласти виконавський план. І, нарешті, підібрати потрібні питання для бесіди з учнями про пісню.

☺ Художній показ пісні. Для учнів робота над піснею починається з її сприйняття, тому вчителеві слід дуже виразно, емоційно виконати її. Показ пісні вимагає виконання усіх куплетів, цілковитого ознайомлення як із змістом пісні, так і з її виражальними особливостями. Мета художнього показу – не тільки ознайомити учнів з новою піснею, а й зацікавити їх, викликати бажання самим виконати її якомога краще і виразніше.

Дещо ускладнює справу показ пісні на два голоси. ☺ Учнів слід ознайомити із звучанням обох партій. Насамперед, треба звернути увагу на той голос, у якому проходить мелодія. Виконання партії другого голосу можна перенести на наступний куплет, заздалегідь попередивши про це учнів. Так можна ознайомити їх із звучанням кожного голосу окремо. У гармонійному поєднанні учні можуть прослухати свої партії, якщо вчитель співатиме один голос, а другий програватиме на музичному інструменті. Звичайно, цей метод показу не заступить природнього співу на два голоси, тому слід домагатися показу точного двоголосся. Для цього необхідно заздалегідь підготувати магнітофонний запис. Можна записати виконання вивченої пісні кращими учнями, щоб згодом прослухати її в інших класах. Крім того, вчитель може сам методом накладання проспівати і записати на плівку обидва голоси, або, скориставшись позашкільним часом, вивчити з обдарованими учнями, які мають певні навички в музиці, партію одного голосу і виконати дуетом усю пісню.

Методи показу двоголосся дуже різноманітні. Важливо, щоб для показу пісні на два голоси, вчитель ознайомив учнів з усіма голосовими партіями.

☺ Бесіда про пісню. Бесіди бувають двох видів: бесіда до показу і бесіда після художнього показу пісні. Бесіда до показу має на меті викликати в учнів цікавість до пісні. Вона мусить бути короткою, яскравою, емоційною: у ній можна подавати короткі відомості про авторів пісні, історію її створення, передати ідейно-художній зміст. Ця бесіда повинна активізувати увагу і сприйняття. Перш, ніж виконати пісню, можна дати завдання: ☼ «Зараз я вам проспіваю і програю пісню. Прослухавши її. ви мусите відповісти на такі питання: про що ця пісня? Який характер музики?» Або: «Як і якими засобами музика допомагає відтворити зміст пісні?» Прослухавши пісню, учні відповідають на ці запитання. Розмова про засоби музичної виразності спрямовується у русло розуміння пісні: як, якими засобами зміст пісні відтворено в музиці? Але слід остерігатися, щоб розмова про пісню, про музику не була сухим переказом тексту.

Важливо, щоб після прослухування учні не лише аналізували засоби музичної виразності, а й ділилися своїми враженнями, висловлювали своє ставлення до нової пісні.

☺ Словникова робота проводиться для того, щоб пояснити учням незрозумілі слова і словосполучення. Слід звернути увагу учнів на складність дикції, і домогтися, щоб вони свідомо дотримувалися правил орфоепії та виконували вправи, які допоможуть їм зрозуміти цю складність.

☺ Вивчення або запис тексту. Якщо текст порівняно легкий, то його, переважно, вивчають одночасно із мелодією ☼ (українські народні пісні «Іди, іди, дощику», «А ми просо сіяли», «Ходить гарбуз по городу», «Журавель», грузинська народна пісня «Сонце» та ін.). Це економить час, активізує пам'ять. Якщо текст складніший, то його слід записувати або вивчати з підручника.

Але ні в якому разі не слід диктувати усі слова пісні на одному уроці. По-перше, краще, коли учні перепишуть текст з дошки або плакату; по-друге, на першому уроці їм не слід записувати більше одного куплета, а більше уваги приділити музиці.

Розучуючи пісні на два голоси, записувати текст можна так: під час того, як учитель працює з однією партією, друга записує текст (про це слід заздалегідь попередити учнів).

Часто вдаються до «хорового» розучування пісні. Тут треба стежити, щоб учні не форсували звук, не скандували текст, бо після вигукування окремих складів дуже важко перейти до плавного спокійного співу. Найкраще текст повторювати неголосно, в ритмі пісні, дещо розтягуючи голосні, на які падає тривалий звук.

Розучування мелодії або хорових партій на два голоси найчастіше проводиться за фразами.

Після бесіди учитель повторює перший куплет пісні, потім співає або програє першу фразу і просить учнів повторити її.

При розучуванні на слух двоголосної пісні (що не дуже бажано) необхідно, щоб кожна партія працювала. Найліпше вдатися до такого методу: вивчити фразу за партіями, а потім злити її в два голоси. Другі голоси, певна річ, вимагають більше уваги, тому під час злиття можна спершу награвати їх партію на інструменті, або допомагати їм голосом. Проте надалі наспівувати або награвати ту чи іншу партію не варто, бо це позбавлятиме учнів самостійності, активності; крім того, якщо вчитель весь час співатиме з учнями, то він перевтомить свій голосовий апарат і не чутиме по-справжньому класного співу: огріхи інтонації, строю, помилки окремих учнів і т.д. У загальній характеристиці цього методу йшлося про прийоми виховання свідомого ставлення до вивчення пісні: графічне зображення, відтворення напрямку звуків рукою, простукування ритмічного рисунка, аналіз звуковисотних або (ритмічних зв'язків.

☺ Велику увагу слід приділити чистоті інтонації, ритму, манері звукоутворення, звуковедення під час розучування першої фрази, оскільки в ній переважно закладені основні ритмічні, ладові, звуковисотні та інші особливості пісні. Помилки учнів треба проаналізувати, пояснити, у чому вони полягають, показати, як їх виправити. Іноді вчителі вдаються до негативного показу – як не слід співати, це особливо стосується манери звукоутворення і звуковедення. Цим прийомом можна скористатися (не зловживаючи), але після негативного показу обов'язково треба вдатися до позитивного – як треба співати, виконавши окрему фразу, мотив або всю пісню.

☺ Робота над виразним співом починається поряд із розучуванням пісні. Спершу, звичайно, більше, уваги приділяють чистоті інтонації, точності ритму. Під час розучування пісні робота над виразністю виконання поступово займає провідне місце. Виразний спів: фразировка, характер звука, нюансування – не самоціль, а засіб передачі музичного образу. Слід домогтися у дітей емоційного виконання, розвити в них вміння відчувати і виразно передавати зміст музики. Роботу над виразним співом слід пов'язати із змістом. ☼ Польська народна пісня «Зозуля», українська народна пісня «Іди, іди, дощику» - будуть виконуватися легким non Lеgаtо, витончено. Чималу роль у роботі над виразністю співу відіграє і дикція. Слово – основний носій змісту пісні і воно повинно звучати виразно і чітко.

Найчастіше в шкільній програмі зустрічається куплетна форма пісні. Дуже важливо, щоб кожен куплет мав своє емоційне забарвлення, був своєрідно виконаний. Рекомендувати тут щось важко. Кожен вчитель – музикант, із своїм розумінням музики й, отже, повинен по-своєму відчувати і передавати даний твір. Штампи тут не бажані, але й відступати від ідейно-художнього змісту пісень теж не слід.

☺ Повторення, закріплення пісні. Учні можуть по-справжньому працювати над піснею лише під керуванням вчителя. Отже, повторенню пісні відводиться чимала роль. Необхідно, щоб повторення завжди носило творчий характер. Воно мусить бути спрямоване на свідоме виправлення учнями своїх помилок. Повторюючи пісню, куплет або окрему фразу, треба пояснити (причину повторення, поставити перед учнями конкретне завдання; треба також уникати безглуздого повторення пісні від початку до кінця. Коли якась фраза не вдається (фальшива інтонація, стрій), то її необхідно вивчити, «підчистити» окремо, і лише після виправлення помилки в цьому місці, повторити куплет або всю пісню.

Звичайно, повторюючи або закріплюючи пісню, більше уваги слід приділяти виразності співу.