Питання №24

♪ Методика розучування пісні. Розучування пісні за нотною таблицею

☺ Відповідь:

Існує три методи розучування пісні:

а) розучування на слух;

б) розучування за допомогою нотної таблиці – плакату (часткове використання нотного запису);

в) розучування по нотах, сольфеджуючи.

Це ніби перехідний момент від розучування пісні на слух до розучування її по нотах. Він поєднує в собі слухове і зорове сприйняття, допомагає свідомо засвоїти пісню, зміцнити знання з музичної грамоти, правильно аналізувати засоби музичної виразності.

Готуючись до роботи за цим методом, слід написати пісню на плакаті, таблиці або переносній дошці. Можна вдаватися і до класної дошки, але це не дуже практично.

У нотному запису не повинно бути ніяких незнайомих для учнів знаків, нічого зайвого, що може послабити їх увагу. Якщо зустрічаються невідомі знаки, то їх треба пояснити.

☺ Цей метод слід використати для роботи над двоголосною піснею, коли клас ще не підготовлений для сольфеджування цієї пісні або вона важка для сольфеджування. Учні, розучуючи пісню на слух, стежать за напрямком звука на нотному записі (вчитель або підготовлений учень показує указкою на потрібне місце) Працюючи над двоголоссям, зручно користуватися двома указками різних кольорів: світла для перших голосів, темна – для других; У даному разі вчителю не треба показувати, якому голосові чи усім вступати у спів. Для цього досить показати певною указкою або двома одночасно. Цей вид роботи дуже активізує клас.

Під час розучування пісні за таблицею, можна вдаватися частково до сольфеджування. Полегшується і робота над вивченням тексту, бо він написаний під нотами.

☺ Етапи роботи за цим методом в основному ті ж, що й при розучуванні пісні на слух:

1. приготування вчителя до уроку;

2. художній показ пісні;

3. бесіда про пісню;

4. вивчення або запис тексту;

5. розучування мелодії, хорових партій;

6. робота над виразним співом;

7. повторення і закріплення.

☺ Відмінність цього методу від першого полягає в тому, що:

1. вчитель повинен написати пісню на плакаті, таблиці або переносній дошці;

2. підібрати питання для повнішого аналізу засобів музичної виразності з урахуванням нотного запису;

3. аналіз засобів музичної виразності учні проводитимуть детальніше, за нотами;

4. під час розучування пісні в учнів розвиватиметься зорове і слухове сприйняття.

Розучуючи пісню, насамперед слід проаналізувати нотний запис: простежити за напрямком руху мелодії, визначити стрибки, ритм, тривалість паузи, знаки альтерації, лад, тональність, настроїтися в даній тональності і розучувати мелодію на слух, стежачи за нотним записом.

Питання №25

♪ Методика розучування пісні. Розучування пісні по нотах, сольфеджуючи

☺ Відповідь:

Існує три методи розучування пісні:

а) розучування на слух;

б) розучування за допомогою нотної таблиці – плакату (часткове використання нотного запису);

в) розучування по нотах, сольфеджуючи.

Це найбільш грамотний і прогресивний метод розучування пісні. При ньому найширше реалізуються опановані учнями знання з музичної грамоти. Виробляється свідоме ставлення до ладотональності, звуковисотності, ритму, до інтонації і строю. Цей метод активно впливає на розвиток звуковисотного і гармонічного слуху, відчуття ладу, темпу і метроритму.

Вчитель також, як і при роботі за попереднім методом, повинен заздалегідь підготувати нотний запис пісні на плакаті, таблиці або дошці. При цьому треба пам'ятати, що нотний запис має бути доступний і зрозумілий для учнів. Все нове, незрозуміле слід пояснити. ☼ Наприклад: мажоро-мінорний лад, який зустрічається в російських народних піснях «Ой, по над Волгой», «Как пойду я на быструю речку», відхилення в піснях «Ех, хороше!» І. Дунаєвського, різноманітні види мінору в українській народній пісні «Подоляночка» (обр. Л. Ревуцького), перемінний метр в українській народній пісні «На високій дуже кручі» і т.д. Відмовлятися в таких випадках від розучування пісні по нотах не слід.

У випадках складної тональності – більше двох-трьох знаків ☼ («Зимовий вечір» М. Яковлева, норвезька народна пісня «Сутінки», «Нумо, нумо» М. Лисенка, «Орлятко» М. Блантера та ін.) можна просольфеджувати, вивчити пісню в іншій теситурно доступній тональності, і лише тоді вивчену . пісню підвести до потрібної тональності. В такий спосіб можна вивчати пісню для 5-го класу ☼ «Подивлюся – аж світає» Я. Степового. Для партії перших голосів – соль¹ надто високе. Зручніше вдатися до тональності ля мажор або сі мажор, але це важче для сольфеджування, якщо зважити на те, що фактура пісні також нелегка (досить складна мелодія, ритм). В зв'язку з цим корисно вивчити пісню в тональності соль мажор (діапазон хору буде сі – ре²). Навіть багаторазове повторення в середній теситурі не втомить голосів дітей. Після того, як пісня буде вивчена, її потрібно підняти у вищу, зручнішу для даного класу тональність.

При розучуванні пісні по нотах велику роль посідає свідомий аналіз нот і ладова настройка. Після бесіди про ідейно-художній зміст пісні і словникової роботи слід перейти до детального аналізу нотного запису. ☺ Можна використати приблизно такий порядок:

• форма (в більшості куплетна);

• який вид куплетної форми – заспів і приспів, або заспів з рефреном, або тільки одночастинний куплет без будь-яких повторювань ☼ («Подивлюся – аж світає»);

• поділити куплет на речення і фрази та порівняти музичний матеріал кожної фрази: що спільного, в чому різниця (приблизний аналіз проводиться при розборі пісень).

Аналіз повинен проходити швидко. Але слід вимагати свідомої відповіді, уникаючи лаконічності.

У такому разі необхідно спитати кількох учнів, і тільки після цього проаналізувати їх відповіді.

Треба визначити лад, тональність, прослідкувати за співвідношенням голосових партій у двоголоссі і т.п. Якщо планується на уроці розучування лише частини пісні: одного речення, заспіву або приспіву (що найчастіше й робиться), то такий аналіз стосується лише даної частини.

☺ Після аналізу слід провести сольмізування – читання нот у ритмі пісні. Сольмізування дає можливість підготуватися до сольфеджування, при якому тепер, після читання нот в ритмі, вся увага буде спрямована на чистоту інтонації. Перед сольфеджуванням необхідна ладотональна настройка: спів гами або тонічного тризвука, або того й іншого.

Приступаючи до сольфеджування, потрібно стежити за чистотою настройки на перший звук. Тут можна застосувати метод поступового вступу окремих голосів, метод послідовного злиття. Потім можна почати сольфеджування, зупиняючись, щоб опанувати важкі місця.

☺ При вивченні двоголосних пісень по нотах не варто довго зосереджуватися на партії одного голосу, бо тоді інші учні відволікатимуться від роботи. У такому випадку доцільно вивчати за фразами. Розучивши фразу з одним голосом, слід її «підчистити» з другим і злити у два голоси. Потім об'єднати фрази в речення і т.д. Виявивши помилки у будь-якій партії, слід виправити, відпрацювати чистоту інтонації в даному місці і злити партії в двоголоссі. Часом варто прослухати весь куплет або вивчену частину його не зупиняючись, з тим, щоб «підвести підсумки», вияснити, що вдається, а що ні, і дати можливість учням відчути певну самостійність.

Після вивчення партій сольфеджіо дають підтекстовку і пісня (або її частина) виконується з текстом, потім слід перейти до дикції та фразування. До підтекстовки повертаються під час розучування: опанувавши одну фразу кожної партії, підтекстовують та співають на два голоси. При такому виді роботи над текстом легше домогтися строю і ансамблю.

При повторенні пісні (чи вивченої частини пісні) рекомендується просольфеджувати місця, що не вдаються, відпрацювати їх, і після цього вже продовжувати роботу над виразним співом або дальшим розучуванням пісні.