4. Капітал, структура капіталу, кругообіг капіталу.

В економічній науці існують різноманітні підходи до визначення капі­талу. Первісне значення слова "капітал" означає "головний". Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали називати головне майно, головну суму.

Перша спроба наукового аналізу капіталу була зроблена ще Арістотелем, який ввів термін "хремастика", що походить від слова "хрема" - майно, володіння. Під "хремастикою" Арістотель розумів "мистецт­во наживати багатство" за допомогою великих торговельних угод для перепродажу та лихварських угод.

У багатьох представників класичної школи під капіталом розумілися засоби виробництва, виготовлені людиною. А. Сміт відносив до капіталу нагромаджену працю, втілену у знаряддях виробництва. Д.Рікардо розглядав капітал як частину багатства країни, яка використовується у виробництві і складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин та іншого, що є необхідним для приведення праці в рух.

К.Маркс розглядав капітал як категорію, яка зростає з поняття вартості і грошей. Капітал, на його думку, це самозростаюча вартість, гроші, які створюють у своєму русі ще більше грошей.

О. Бем-Баверк визначив капітал, як запас засобів існування, який належить капіталісту і "авансується" робітником.

Дж.Мінсер та Беккер запропонували концепцію людського капіталу, під яким розуміють витрати (на навчання, на підвищення кваліфікації та ін.), що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда.

На нашу думку, поєднати різноманітні погляди на сутність капіталу вдалося І. Фішеру, який визначав капітал як дисконтований потік доходу. Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.

Виходячи з вищевикладеного можна визначити капітал як сукупність різнорідних і відтворюваних ресурсів, використання яких у виробничому процесі дозволяє збільшувати продуктивність людської праці. Капітал складається з майна, обладнання, проміжкових продуктів, грошей, цінних паперів тощо. Всі ці різнорідні ресурси набувають точного економічного смислу завдяки доходу, який отримує власник цих ресурсів.

Існують різні види капіталу: технічний (продуктивний, реальний) капітал; грошовий капітал, юридичний капітал; людський (інтелекту­альний) капітал.

• Технічний капітал являє собою сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазах виробництва і збільшують продуктивність людської праці: верстат, комбайн, машина тощо.

• Грошовий капітал - це сукупність грошових засобів призначених для виробничих вкладень. Грошовий капітал виникає внаслідок відмови мільйонів осіб від споживання.

• Юридичний капітал - це сума прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права надають їх власникам дохід не докладаючи відповідної праці.

Права, які становлять юридичний капітал, можуть бути правами власності, що належать окремій особі або комерційній спілці і приносять дохід, або кредитними правами, що виникають із наданої позики і приносять прибуток у вигляді процентів.

Поняття грошового і юридичного капіталу висувають на перше місце не природу капіталу, а його відповідність із власником прав. Поняття технічного капіталу має загальний характер, тобто існує у будь-якій економічній системі. Юридичний капітал фігурує лише у таких економіках, в яких існує приватна власність на засоби виробництва.

• Людський капітал - це міра втіленої в людині здатності приносити дохід. Він включає вроджені здібності, талант, а також освіту і набуту кваліфікацію.

Отже, поняття капіталу, прийняте у сучасній економічній теорії, є результатом різних аналітичних підходів, які дозволили виявити його фундаментальні риси.

Кругооборот капіталу

Капітал здійснює кругові рухи.

• Кругооборот капіталу - це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і завершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму. Коротко опишемо цей рух.

В ході кругообороту капітал проходить через три стадії і міняє форму.

РС

Г – Т - …В… - Т - Г

ЗВ

1 стадія 2 стадія 3 стадія

Г = Г + d,

Де Г – авансований капітал; d – додана вартість.

Перша стадія здійснюється у сфері обігу. Грошовий капітал перетворюється у продуктивний. Підприємець на авансовані грошові засоби (Г) купує фактори виробництва (Т(ФВ)). Друга стадія відбу­вається у сфері виробництва. Продуктивний капітал перетворюється у товарний. Придбані фактори виробництва поєднуються в процесі виробництва (В), внаслідок чого створюються товари необхідної корисності (Т). Вироблені товари (Г) відрізняються від товарів (факторів виробництва) придбаних підприємцем на першій стадії за вартістю. Т' включає не тільки авансовану на першій стадії вартість, але й додаткову вартість, створену в процесі виробництва на другій стадії. Третя стадія здійснюється у сфері обігу. Товарний капітал (Т') перетворюється у грошовий капітал (Г'), який містить прибуток.

Безперервний круговий рух капіталу утворює його оборот. Для того, щоб капітал здійснив оборот, необхідним є певний час - час обороту. Тривалість цього обороту визначається як проміжок між початком руху авансованої капітальної вартості і моментом її повернення у грошовій формі, але збільшеної на величину прибутку.

Час обороту капіталів різних підприємств неоднаковий. Він залежить від конкретних умов виробництва і обігу. Наприклад, будівництво літаків потребує досить багато часу, а виробництво дитячих іграшок - набагато менше часу.

Кожен підприємець зацікавлений у підрахунку часу обороту. Чим швидше гроші, вкладені у справу, повернуться з прибутком, тим швидше зросте власність підприємця. Для виміру і порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів існує загальна міра. Такою мірою є рік. Число оборотів капіталу за рік визначається за такою формулою:

п=О/о,

де п - кількість оборотів капіталу; О - одиниця виміру обороту (рік); о - час обороту капіталу.

Щоб швидше отримати прибуток, підприємець намагається приско­рити оборот капіталу.

Технічний капітал складається з двох частин, вартість яких прохо­дить весь цикл кругообороту і повертається до підприємця у грошовій формі протягом різних термінів. Це основний і оборотний капітал.

Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не тансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Це фабричні будівлі, машини, устаткування тощо. У витрати виробництва входить лише частина вартості основного капіталу, яка розраховується за терміном служби цього капіталу.

Оборотний капітал приймає участь лише один раз у вироб­ничому циклі, або кругообороті. Його вартість повністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного кругообороту. У витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіталу. Це сировина та інструмент, термін служби якого не перевищує рік. У оборотний капітал включають також заробітну платню, оскільки спосіб обороту грошових засобів, що були затрачені на оплату праці, є однаковим з оборотом вартості предметів праці.

Підприємець постійно піклується про відтворення основного капіталу. Безперервне відтворення вартості основного капіталу відбувається за певними нормами у відповідності до його зношування. Існує фізичне і моральне зношування.

У процесі застосування основного капіталу відбувається його фізичне зношування, внаслідок якого він стає матеріально непридатним для подальшого використання. Він зумовлений, по-перше, самим вико­ристанням основного капіталу (поломка машин, руйнування фабричних будівель тощо), по-друге, коли обладнання простоює внаслідок впливу стихійних сил природи (руйнування під впливом холоду, води, спеки і т.д.).

Моральне зношування відбувається, по-перше, коли виникають дешевші технічні засоби, внаслідок чого знецінюється старе, діюче обладнання, по-друге, коли старі машини замінюються на більш продуктивні, внаслідок чого обладнання швидше переносить свою вартість на готові вироби. Отже, процес знецінення і "старіння" основного капіталу під впливом технічного прогресу називається його моральним зношуванням.

Як зазначалося вище, вартість основного капіталу переноситься на товар поступово, мірою зношування капіталу. При реалізації товарів, ця частина вартості у грошовій формі повертається підприємцю.

• Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зношуванню, називається амор­тизацією. А самі відрахування - амортизаційними відрахуваннями.

Існує декілька методів розрахунку амортизаційних відрахувань, Найпростішим є рівномірний або прямолінійний метод, який полягає в тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання основного капіталу:

де Ав - сума амортизаційних відрахувань; К₀- вартість основного капіталу, Т - період часу використання основного капіталу.

Амортизаційні відрахування на відтворення основного капіталу накопичуються в амортизаційному фонді. На час його повного зношування у фонді амортизації зосереджена така сума грошей, на яку закуповується нове аналогічне обладнання, а також проводиться капітальний ремонт.

Величина річного амортизаційного фонду залежить від двох факторів: середньорічної вартості основного капіталу і норми амортизації. Норма амортизації визначається як відношення річної суми амортизації до середньорічної вартості основного капіталу і виражається у процентах:

де На - норма амортизації, Ав - сума амортизаційних відрахувань; К₀- вартість основного капіталу.

Норма амортизації показує, за скільки років вартість основного капіталу має бути повністю компенсована.

Основний і оборотний капітал характеризується мобільністю та ліквідністю.

• Мобільність капіталу - це його здатність переходити від одного виду його використання до іншого залежно від змін попиту. Чим ширша сфера альтернативного використання-основного капіталу, тим більше його мобільність. Ручний інструмент, двигуни, верстати обробки можуть мати досить велику мобільність, яка залежить не тільки від їх властивостей, а й від умов їх використання. Спеціалізація протистоїть мобільності.

• Ліквідність капіталу - це його здатність миттєво бути обміненим на гроші на ринку: може мати місце обмін капіталу на гроші на ринку або ж його амортизація, тобто часткове або повне відтворення його вартості у виробленому продукті. Ліквідності протистоїть заморожування капіталу.