Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.

План лекції:

1. Натуральна форма організації виробництва.

2. Виникнення товарного виробництва. Просте і розширене товарне виробництво.

3. Товар і його властивості. Альтернативні теорії вартості товару.

4. Закон вартості та його функції.

5. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей.

6. Функції грошей і їхня еволюція.

7. Грошовий обіг і його закони.

8. Інфляція, її сутність, причини, види та соціально-економічні наслідки.

1. Натуральна форма організації виробництва.

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство знає дві форми господарства: натуральне і товарне. Історично першим виникло натуральне господарство.

Натуральне господарство – такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Здебільшого натуральним було господарство первісних общин і патріархальних селянських сімей, латифундій у рабовласницьких державах і середньовічних феодальних маєтках. У цих господарствах був замкнутий кругообіг продукту, який не виходив за їхні межі; кожна господарська одиниця була відособлена від інших господарств як у виробництві, так і у споживанні.

Основні риси натурального господарства:

1. Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою.

2. Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку, як правило є просте відтворення.

3. Відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого й виробничого споживання без зворотних зв’язків.

Сільське господарство - головна галузь натуральної економіки, в якому зайнята абсолютна більшість населення. Всі економічні процеси в натуральному господарстві замкнуті в межах господарської одиниці. Робоча сила теж ніби прикріплена до неї і позбавлена мобільності. Саме особливості натурального виробництва розкривають таємницю сталості сільськогосподарських общин протягом тисячоліть. Ця форма господарства існує в умовах нерозвиненості суспільного поділу праці і відповідає тому рівню розвитку виробництва, який зумовлює вкрай обмежену мету виробництва та підпорядковує його задоволенню потреб незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером. Натуральне господарство малоефективне і консервативне.

2. Виникнення товарного виробництва. Просте і розширене товарне виробництво.

Малоефективну натуральну форму виробництва у XVII-XIX ст. в європейських країнах витіснила товарна.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

За цієї форми виробництва люди задовольняють власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці. Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства. В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв’язки, а опосередковані через обмін через обмін продуктами їхньої праці як товарами.

Причини виникнення і функціонування товарного виробництва.

1. Наявність суспільного поділу праці, за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або певних видах діяльності. Там де немає суспільного поділу праці, не може бути товарного виробництва, товарно-грошових відносин. Без диференціації трудової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів. У господарському житті люди вже здавна відійшли від прин­ципу самозабезпечення себе всіма необхідними економічними благами і послугами. Вони, як правило, спеціалізуються на тих чи інших видах діяльності. Суспільний поділ праці дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси, тобто підвищує продуктивність праці.

2. Наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною основою відокремленості економічних суб’єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім інші форми власності. Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто товаровиробник одночасно є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб’єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.

Таким чином, дві обов’язкові передумови, необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва – суспільний поділ праці та економічна відокремленість виробників як власників. І якщо суспільний поділ праці створює об’єктивні умови для обміну взагалі, то економічна відокремленість потребує обміну товарів як еквівалентів.

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці і машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Проста і розвинута форми товарного виробництва мають спільні риси і відмінності.

Спільні ознаки:

1. Наявність суспільного поділу праці.

2. Приватна власність на засоби праці.

3. Ринкова форма зв’язків між виробниками.

4. Конкуренція.

Відмінності:

Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
1. Базується на особистій праці виробника.	1. Базується на системі найманої праці.
2. Мета – задоволення особистих потреб виробника та членів його сім’ї.	2. Мета – отримання прибутку підприємцем.
3. Виробництво товарів має обмежений характер (стосовно панівного натурального господарства).	3. Товарне виробництво набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила.
4. Незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця.	4. Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця.

У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного виробництва як у рамках національних господарств, так і у всесвітньому масштабі. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.