Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Navch_pisib_stat+kinem

.pdf
Скачиваний:
23
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.68 Mб
Скачать

2.4.1 Теорема про еквівалентність пар сил, розташованих в одній площині

Пару сил, що діє на тверде тіло, можна замінити іншою парою сил, яка розташована в тій же площині і має однаковий з першою парою алгебраїчний момент.

Хай на тверде тіло діє пара сил (F1, F ¢) з алгебраїчним моментом M = F × d (рис. 33). Покажемо, що стан тіла не зміниться, якщо на тіло замість цієї пари сил діятиме інша пара сил з таким же алгебраїчним моментом, сили якої будуть прикладені в довільно вибраних точках A1 і B1 на відстані A1B1 = d1 (рис. 33,а).

Для цього прикладемо в точках A1 і B1 зрівноважені системи сил

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(F1, F2 )~ 0 та (F1, F2 )~ 0, лінії дії яких перпендикулярні до відрізка A1B1 ,

вибравши величини цих сил рівними

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

F × d

 

(рис. 33,б).

F1 = F2

F1¢=

F2¢ =

 

d1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді (F , F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

)~ (F , F ;F1

, F1;F2 , F2 ), оскільки (F1, F1;F2

, F2 )~0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перенесемо сили

 

і

 

 

в точку C перетину лінії їх дії, а сили

 

 

′ і

 

 

 

 

 

 

 

 

F

F2

F

 

 

 

 

 

- відповідно в точку D . Рівнодіючі цих сил

 

=

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

F2¢

R

F

F2 та R¢ = F ¢ + F2¢

мають рівні модулі і направлені вздовж діагоналі CD паралелограма

CKDL в протилежних напрямках (рис. 33,в), тому вони створюють зрівно-

важену систему сил, яку можна відкинути.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одержана в результаті таких еквівалентних перетворень пара

сил

 

 

 

 

 

 

 

 

¢

 

 

моментом

M1 = F1 × d1 (рис. 33,г),

замінила задану пару

сил

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(F1, F1 ) з

(F1, F')

 

 

 

з

 

 

 

моментом

M = F × d

(рис.

 

 

 

 

 

 

33,а),

 

 

причому

M

1

= F × d

1

= F

 

 

d

d

1

 

= F d = M , тобто алгебраїчні моменти цих пар сил

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

d1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

однакові.

Із доведеної теореми випливають такі властивості пар сил:

а) пару сил можна як завгодно повертати та переносити в площині дії

пари;

б) у пари сил можна змінювати плече і сили, зберігаючи незмінним її алгебраїчний момент і площину дії.

40

d

F /

A

B

 

F

 

B1

A1

а)

A

 

B

 

 

С

F2

 

F

 

 

L

 

P

F1

K

P /

B1

 

F /

F2/ D

A1F1/

в)

Рисунок 33

 

F /

A

B

 

F

 

С

 

 

L

 

F1

 

K

B1

F2

 

D

 

 

F2/ A1

F1/

 

б)

A B

F1

B1

A1F1/

г)

41

2.4.2 Теорема про перенесення пари сил у паралельну площину

Дія пари сил на тверде тіло не зміниться, якщо її перенести в будьяку площину, паралельну площині дії пари.

Розглянемо пару сил (F , F ), яка діє на тверде тіло в площині П1 (рис. 34). Проведемо площину П2, паралельну площині П1 (рис. 34,а).

П1

F /

A B

F

П2

а)

 

П1

R/

F /

 

A

 

B

 

F

 

 

 

 

O

 

F2/

 

F1/

 

A1

 

B1 П

 

 

F1 R

2

 

 

F2

 

П1

 

F /

A

F

B

 

 

F2/

F1/

П2

A1

 

B1

F1

 

F2

б)

П1

A B

A1F1/B1 П2 F1

в)

г)

Рисунок 34

42

У площині П2, паралельній площині П1, відкладемо відрізок А1В1 так, що АВ|| А1В1 і АВ= А1В1. Прикладемо в точках А1 та В1 зрівноважені системи сил (F1, F2)~0 та (F1′, F2 )~0, вибираючи сили такими, щоб F = F1 = F2 ;

F ′ = F1′= F2′ (рис. 34,б).

Складемо рівні паралельні сили (F , F2 ) і (F ′, F2), замінивши їх рівнодіючою

R = F + F2 ,

прикладеною в середини відрізка АВ1 та рівнодіючою

R′ = F ′ + F2′ ,

прикладеною в середині відрізка ВА1. Ці дві рівнодіючі прикладені в одній точці О перетину діагоналей прямокутника АВА1В1, рівні за модулем і направлені протилежно, тому складають зрівноважену систему сил (R, R) ~ 0, яку можна відкинути.

У результаті залишаться сили F1 і F1′, які утворюють пару сил, що діє на тіло в площині П2 (рис. 34,г), еквівалентну початково діючій парі сил

(F , F ) (рис. 34,а). Так як

B1A1 × F1 = BA× F ,

то векторні моменти пар сил (F1, F1) та (F , F ) рівні між собою. Отже, дві пари сил еквівалентні, якщо вони мають однакові векторні

моменти.

2.4.3 Теорема про додавання пар сил

Система пар сил, діючих на тверде тіло, еквівалентна одній парі сил, векторний момент якої дорівнює геометричній сумі векторних моментів всіх пар системи.

43

Розглянемо дві пари сил (P1, P1) та (P2 , P2), які лежать в площинах П1 і II2, що перетинаються під деяким кутом α (рис. 35). Векторні моменти M1 і M 2 цих пар сил направлені перпендикулярно до відповідних площин

(рис. 35,а).

П2

M

 

П

F

/

 

2

 

2

 

2

P2

 

 

 

 

 

 

B

M1

 

 

 

 

 

П1

/

 

 

P/2

P /1

 

F1

 

 

 

 

 

 

 

α

P1

α

 

 

 

 

 

 

 

A

 

A

F/1

 

 

а)

 

F/2

 

 

 

/

M

 

П

 

 

П2 F2

 

 

 

 

/

M1

R /

2

 

 

R

 

 

 

 

M2

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

/

 

П1

 

 

 

F1

 

 

 

 

 

α

 

F/

 

α

 

 

 

 

1

 

A

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

F/2

 

 

 

 

 

R

R

 

 

 

 

в)

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 35

M1

M2

α

B

П1

б)

M

B

П1

г)

44

Відповідно до теореми про еквівалентність пар сил перенесемо розглядані пари сил в своїх площинах до лінії перетину площин, привівши їх

до плеча АВ, так, щоб моменти перетворених пар сил (F1,

 

 

 

 

 

та (

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F1)

F2 , F2)

були рівними

моментам початково

 

діючих пар сил

(

 

,

 

 

′)

і (

 

 

 

 

 

 

P1

P1

P2 , P2)

(рис. 35,б):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M (P1, P1 )= M (F1, F1 )= BA× F1 = M1;

M (P2 , P2 )= M (F2 , F2 )= BA× F2 = M2 .

Складемо сили, прикладені в точці А та в точці В (рис. 35, в):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

′ =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

F1 + F2 ;

R

F1′+ F2′.

 

Одержана результуюча пара сил (

 

,

 

 

) має момент

 

R

R

 

 

 

=

 

×

 

=

 

× (

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(30)

 

 

BA

BA

 

 

M

R

F1 + F2 )= BA× F1 + BA× F2 = M1 + M2 .

Отже, дві пари сил (P1, P1) і (P2 , P2) з моментами M1 і M 2 , які лежать в площинах, що перетинаються (рис. 35,а), можна замінити однією парою сил (R, R) (рис. 35,г) з моментом M = M1 + M 2 . У випадку розміщення пар сил в одній площині чи в паралельних площинах, коли векторні моменти пар сил паралельні між собою, векторне додавання моментів пар переходить в алгебраїчне додавання.

Якщо на тіло діє система пар сил з моментами M1, M 2 ,...M n , то послідовно складаючи моменти пар, можна зробити висновок, що дана система пар еквівалентна одній парі сил з моментом

n

 

M = åM k .

(31)

k=1

2.5Умови рівноваги системи пар сил

Враховуючи, що систему діючих на тіло пар сил завжди можна замінити однією еквівалентною парою сил, для рівноваги системи пар необхід-

но і достатньо, щоб момент результуючої пари сил дорівнював нулю. То-

ді, відповідно до формули (31) одержимо умову рівноваги системи пар:

45

n

 

åM k = 0 .

(32)

k =1

Проеціюючи векторне рівняння (32) на координатні осі, одержимо три алгебраїчних рівняння умов рівноваги системи пари сил:

n

n

n

 

åM kx = 0;

åM ky = 0;

åM kz = 0.

(33)

k =1

k =1

k =1

 

Для системи пар сил, що лежать в одній площині, необхідно і достатньо, щоб алгебраїчна сума моментів цих пар дорівнювала нулю.

Питання для самоконтролю

1Дайте визначення моменту сили відносно точки. За яких умов момент сили відносно точки додатний, від’ємний, дорівнює нулю?

2Як визначити момент сили відносно осі. Коли момент сили відносно осі дорівнює нулю?

3Яка залежність існує між моментом сили відносно осі та векторним моментом сили відносно точки на осі?

4Яку систему сил називають парою сил? Як визначається її момент?

5Які перетворення пари сил не змінюють її дії на тіло?

6Як складаються пари сил, що лежать в одній площині? У площинах, що перетинаються?

7Які умови рівноваги системи пар сил?

3 ОСНОВНА ТЕОРЕМА СТАТИКИ І УМОВИ РІВНОВАГИ ПРОСТОРОВОЇ СИСТЕМИ СИЛ

Для довільної системи сил, лінії дії якої можуть бути розташовані в просторі або в одній площині, необхідно також, як і для раніше розглянутої системи збіжних сил, одержати умови рівноваги. Еквівалентне перетворення довільної системи сил здійснюють, застосовуючи теорему про паралельне перенесення сили.

46

3.1 Теорема про паралельне перенесення сили

Силу можна переносити паралельно самій собі в будь-яку точку твердого тіла, додаючи при цьому пару сил, векторний момент якої дорівнює векторному моменту сили, що переноситься, відносно нової точки її прикладання.

Розглянемо силу F , прикладену в точці А (рис. 36,а). У довільно ви-

браній точці В прикладемо зрівноважену систему сил

(

 

 

′,

 

′′) ~ 0, де

F

F

 

 

 

=

 

 

 

′ = −

 

′′ . Тоді

 

~ (

 

 

,

 

 

 

′,

 

 

′′) (рис. 36,б).

 

 

 

 

 

 

 

 

F

F

F

F

F

F

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо систему цих трьох сил, як одну силу

 

 

′ та пару сил

 

 

 

 

 

 

F

(

 

,

 

′′) (рис. 36,в), момент якої

 

 

 

 

 

 

 

F

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M (

 

,

 

′′)=

 

×

 

=

 

B (

 

)=

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

BA

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

F

F

M

F

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема доведена.

 

 

 

 

 

 

 

A

 

A

A

F

F

F //

M

 

 

 

F /

B

F /

B

а)

б)

 

в)

Рисунок 36

3.2Основна теорема статики про приведення довільної системи сил до заданого центра

Для довільної системи сил введемо такі визначення.

Головним вектором системи сил є вектор, який дорівнює геометри-

чній сумі всіх сил системи. Тобто для системи n сил маємо

47

n

 

R = åFk .

(34)

k=1

Головним моментом системи сил відносно деякого центра називається величина, яка дорівнює сумі моментів сил системи відносно даного центра. Тобто

n

(Fk ).

 

M 0 = åM 0

(35)

k =1

Доведемо основну теорему статики (теорему Пуансо):

Будь-яка система сил еквівалентна силі, яка дорівнює головному вектору системи і прикладена в деякій точці (центр приведення) та парі сил з моментом, який дорівнює головному моменту системи відносно центра приведення.

Розглянемо систему сил (F1, F2 ,...Fn ), прикладених в точках А1, А2,… Аn (рис.37,а). Виберемо деяку точку О за центр приведення і перенесемо кожну із сил в цю точку, добавляючи згідно з теоремою про паралельне перенесення відповідні пари сил. У результаті цього одержимо (рис.37,б):

- систему збіжних сил (F1′, F2′, ...Fn), прикладених в точці О, де

Fk′ = Fk ;

- систему добавлених пар сил, моменти яких (M1,M 2 , ...M n ), де

M k = M 0 (Fk ).

Замінимо (рис.37,в) систему збіжних сил рівнодіючою R = åFk′ = åFk , що дорівнює головному вектору системи, а систему пар сил – однією парою з моментом M 0 = åM k = åM0 (Fk ), який дорівнює головному моменту системи відносно центра приведення О.

48

 

F1

 

z

 

A1

 

z

 

A1

 

 

 

 

 

 

 

Fn

A1

 

 

 

 

 

 

 

 

A2

 

 

 

A2

 

R

 

A2

 

 

 

M1

 

 

 

 

 

F/n

/

 

 

 

M

An

 

 

 

M2

F 1

 

k

 

o

F

A

A

 

 

 

 

n

 

 

 

2

Mn

n

 

 

 

 

 

 

O

O

 

y

 

O

j

y

 

 

x

 

 

F/2

x

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а )

 

 

 

б )

 

 

 

в)

 

 

 

Рисунок 37

 

 

 

 

Таким чином одержали,

що (F1, F2 ,...Fn ) ~

(R,M 0 ). Отже, теорема

доведена.

3.3Формули для обчислення головного вектора і головного моменту

Як відомо, головний вектор та головний момент системи визначаються рівностями R = åFk , M0 = åM 0 (Fk ).

Значення R та M 0 розраховують аналітично через їх проекції на ко-

ординатні осі:

 

R = iRx + jRy + kRz ; M 0 = iM x + jM y + kM z ,

(36)

де проекції головного вектора системи на осі координат визначаються за відомими формулами (розд.1.5):

Rx = åFkx ; Ry = åFky ; Rz = åFkz ,

(37)

а проекції на координатні осі головного моменту системи відносно центра О знаходять з застосуванням залежності між моментом сили відносно осі і векторним моментом сили відносно центра на осі, тобто

M x = åM x (

 

 

 

 

 

 

(38)

Fk ); M y = åM y (Fk ); M z = åM z (Fk ).

За відомими проекціями визначають:

49

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]