Сприймання тексту

Текст переказу зачитується двічі. Треба, щоб прослуховування дало якнайбільше інформації, необхідної для подальшої роботи. Тому ні в якому разі не слід обмежуватися пасивним слуханням з надією, що щось запам'ятається. Слухання має стати етапом активної аналітичної роботи.

Під час першого зачитування тексту учні намага­ються зробити якомога більше «заготовок» — запи­сують фрагменти речень, навіть цілі речення, але за цією роботою пропускають наступні частини тексту, втрачають розвиток подій, унаслідок чого не можуть сприйняти текст як цілісність з його ідейно-тематичною та структурною визначеністю. Такі поспішні записи приносять не користь, а шкоду.

Найважливішим завданням початкового ознайом­лення з текстом є усвідомлення його теми, головної думки, змісту і структури. Цим і визначається харак­тер роботи. Слухаючи перший раз текст, слід робити помітки. Але такі, що намітять план викладу і надалі допоможуть зрозуміти особливість побудови запропо­нованого тексту, визначити його тему та ідею.

Важливо записати незрозумілі слова, щоб під час другого читання з'ясувати їх значення.

Під час другого читання здійснюється і своєрідний контроль за тим, чи правильно була сприйнята під час першого читання структура тексту. Це буде остаточний крок до складання робочого плану переказу.

Написання тексту на чернетці

Писати роботу треба у повній відповідності з на­ міченим під час слухання тексту планом. Актуальні проблеми цього етапу роботи:

1. повне висвітлення кожного питання;

2. зв'язки між реченнями в межах кожного фраг­мента та між уривками і засоби їх вираження;

3. відповідність використаних засобів авторській по­зиції і стильовим особливостям початкового тексту;

4. уникнення помилок: орфографічних, пунктуа­ційних, граматичних, лексичних.

Самоперевірка і вдосконалення написаного

Чернетку варто прочитати двічі.

Під час першого читання звертається увага на:

 повноту викладу змісту;

 стиль тексту;

 послідовність розповіді.

При необхідності вносяться в текст певні зміни:

 вводяться пропущені фрагменти;

 вилучається зайве, зокрема необґрунтовані пов­тори;

 переставляються місцями окремі речення чи абзаци;

4) усуваються відхилення від обраного стилю викладу.

Під час другого читання слід зосередитися на гра­мотності — зважити:

 чи правильно вжиті слова і побудовані речення;

 чи вдало використано засоби зв'язку між части­ нами тексту;

 чи немає орфографічних і пунктуаційних помилок.

Після усунення всіх недоліків текст переписується на чистовик.

51. Система роботи над усними й письмовими творами різних видів і жанрів

за метою — навчальні й контрольні,

за місцем виконання — класні й домашні;

за формою викладу — усні й письмові;

за джерелами матеріалу — на основі власних спостережень, на основі почутого або прочитаного, за картиною, серією малюнків, діафільмом, кінофільмом чи телепередачею;

за способом викладу думок (типом мовлення)—розповіді, описи, роздуми. Крім того, кожен твір оформлюється як текст певного стилю.

Зміст, композицію, мовне оформлення учень має вибирати цілком самостійно.

Твори за опорними словами — вправа націлена передусім на встановлення теми і її обсягу. Робота ця формує в основному технічні уміння, оскільки власні пошуки, навіть при неповному використанні опорних слів, доводиться здійснювати у вузьких межах.

В окремих випадках, з метою вироблення навичок уживати певні засоби вираження змісту, можна практикувати твори-мініатюри з граматичним завданням, однак до цього виду роботи треба підходити дуже обережно, добираючи теми, які стимулювали б застосування потрібних слів і конструкцій (напр., в описі природи — прикметників чи однорідних членів речення, в роздумі — складних речень з підрядними причини, а в розповіді— з підрядними часу). Інакше створені тексти виявляться неприродними, позбавленими вільного розгортання думки.

Найбільший вплив на розвиток мовленнєвих умінь учнівські твори матимуть тоді, коли вони набудуть комунікативного характеру, коли вибір засобів буде зумовлений не завданням використати вказані слова, форми чи конструкції, навіть не потребою висловити певний зміст, а прагненням досягти намічених цілей. Тому у процесі роботи над твором особливо велика роль усвідомлення того, в якій ситуації спілкування може бути використаний створюваний текст.

Для того, щоб продемонструвати учням, як треба розгортати виклад і реалізувати задум, варто практикувати колективне складання текстів (творів-мініатюр або фрагментів, що висвітлюють якийсь пункт плану). Добираючи одне за одним речення, учні спостерігатимуть їх змістовий зв'язок, мовні засоби, за допомогою яких вони зливаються в одиниці більш високого структурного рівня мови — у складні синтаксичні цілі або в завершений текст. Однак таку роботу можна виконувати лише на матеріалі, що вимагає не суб'єктивної оцінки, не вияву емоцій, а простого викладу інформації (напр., складання замітки в газету про допомогу школи дитячому садочку).

5. Перевірка творчих робіт

Активізуючи мовно-мовленнєву діяльність учнів, учитель не може розраховувати, що всі їх висловлювання будуть досконалими. Одні з помилок зумовлені властивостями матеріалу довготривалої пам'яті автора — запасом слів і синтаксичних моделей, рівнем засвоєння мовних норм. Інші — особливостями розумової роботи в ході підготовки і реалізації задуму.

Навчальний процес немислимий без виявлення, аналізу і усунення помилок, без удосконалення учнівських висловлювань, тобто без того комплексу операцій, який прийнято називати редагуванням.

Твір — це оригінальний зв'язний текст, самостійно складений в усній чи письмовій формі на певну тему. Твір надає широкі можливості для самостійного твор­чого виявлення зв'язного мовлення учня, але одно­часно й можливість обійти прогалини у своїх знаннях з орфографії та пунктуації.

Робота над твором, тобто вироблення навичок самостійно, у зв'язній формі, логічній послідовності викладати думки на певну тему, передбачає оволодіння певних умінь:

ший перший (чорновий) варіант твору, як правило, за якістю не найкращий, він не розкриває потенційних можливостей учня. Цей варіант учні редагують, часом перебудовують компо­зицію; усувають зайве, додають потрібне, виправляють неточності й помилки.

У методичній літературі традиційно виділяють два основні різновиди творів за їх змістом, що проводяться в 5—11-х класах.