Як редагувати письмовий текст

І. Прочитайте текст. Перевірте спочатку правиль­ність змісту письмової роботи.

1. Визначте, чи відповідає написане темі, чи пра­ вильно дібраний заголовок.

2. Перевірте наявність і повноту в тексті всіх його структурних частин: вступу, основної частини, вис­новку.

3. Порівняйте текст із планом: чи всі мікротеми висвітлено.

4. Простежте, чи послідовно викладено думки в кожній частині тексту, чи немає зайвих або пропущених речень.

5. Зверніть увагу на те, чи не порушений зв'язок між частинами тексту (мікротемами), чи правильно визначено абзаци.

6. Визначте, чи розкрито основну думку тексту. Подумайте, чи можна зробити текст більш цікавим для читача. Внесіть потрібні зміни.

II. Прочитайте текст удруге. Виправте мовленнєві помилки: лексичні, граматичні та стилістичні.

53. Методика і техніка виправлення помилок

Для проведення ефективної роботи над аналізом та вдосконаленням писемного мовлення учнів учителеві необхідно користуватися єдиною методикою і технікою виправлення помилок, єдиною системою їх позначок.

1. Орфографічні, пунктуаційні та граматичні по­милки на вже вивчені правила підкреслюють горизон­тальною рискою й на березі (полі) у цьому ж рядку вказують тип помилки:

«1» — орфографічна; «V» — пунктуаційна; «Г» — граматична.

• Помилки на ще не вивчені правила виправляють, перекреслюючи їх скісною рискою (/) й надписуючи потрібну літеру чи розділовий знак, вказуючи на березі (полі) тип помилки (її не враховують при остаточному визначенні оцінки).

2. Лексичні (неточність у слововживанні, тавтологія, росіянізми тощо); стилістичні (стильова невідповід­ність дібраних мовних засобів тощо); змістові помилки (логічні — втрата послідовності викладу, неправиль­ний поділ тексту на абзаци; фактичні — неправильно вказано дату, власну назву тощо) підкреслюють гори­зонтальною хвилястою й на березі (полі) у цьому ж рядку вказують тип помилки:

«Л» — лексична; «С» — стилістична; «З» — змістова.

Для конкретнішого виділення недоліків у змісті можна використовувати додаткові позначення:

 фактичні помилки — «ф»;

 логічні — знаком «л».

Учитель може робити такі помітки на полях:

 «так не говорять»;

 «узгодження відсутнє»;

 «не те слово» тощо.

Оцінювання письмових робіт

Відповідно до чинних норм оцінювання знань, умінь і навичок учнів з української мови твори і перекази оцінюються однією оцінкою: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст та помилок за мовне оформлення, враховуючи їх співвідношен­ня (відповідно до «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5—12 класи») враховується наявність:

1. орфографічних та пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації (перша позиція);

2. лексичних, граматичних і стилістичних (друга позиція).

• Оцінка за мовне оформлення виводиться так: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.

• Загальна оцінка за письмову роботу виводиться так: до бала за зміст додають бал за мовне оформлен­ня, отриману суму ділять на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то вона заокруглюється в бік більшого числа.

До грубих помилок належить неправильні написання:

1. що стосуються норм, які є предметом посиленої уваги на всіх етапах шкільного навчання (напр., не з дієсловами; ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом; м'який знак у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк; правопис префіксів);

2. допущені в найбільш уживаних словах (зошет, деректор, південнозахідний, в чора, в досвіта тощо);

3. що ускладнюють розуміння написаного, роблять його двозначним або й незрозумілими (напр., замість голосувати — галасувати, замість чекати — чикати, замість порадник — порадник);

4. які не вимагають складних міркувань для вибору правильного варіанта (безпека, зпитав);

5. які підлягають чітким і недвозначним правилам (виршина, межою, кулемет, пішовби, стіниії).

Виправляються, але не враховуються негрубі ор­фографічні й пунктуаційні помилки:

 на правила, які не входять до шкільної програми;

 на ще не вивчені правила;

 у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилася спеціальна робота;

 у винятках з усіх правил;

 у написанні великої букви у складних власних назвах;

 написання разом і окремо префіксів у прислів­ никах, утворених від іменників з прийменниками;

 коли замість одного знака поставлений інший;

 що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...; ніхто інший не...', ніщо інше не...);

 у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;

 у заміні українських букв російськими;

 у передачі так званої авторської пунктуації.

Повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів), вважається однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило), але в різних словах, вважаються різними помилками.

П'ять виправлень (неправильне написання на пра­вильне) прирівнюються до однієї помилки.