1. Твори на літературні теми, які пов'язані з ви­ вченням літератури;

2. Твори на нелітературні, або вільні теми.

Усі твори також класифікують за:

 метою проведення;

 формою передачі матеріалу;

 способом викладання;

 джерелом одержання матеріалу.

Залежно від мети проведення поділяють на:

 навчальні;

 контрольні.

Завдання навчальних творів — розвивати вміння учнів самостійно викладати думки, почуття, судження, а контрольних — перевірити ці вміння.

Методика підготовки до твору має враховувати при­родну структуру мовної діяльності, до якої входять:

1. орієнтація в ситуації спілкування;

2. орієнтація у змісті висловлювання;

3. планування;

4. реалізація задуму;

5. контроль.

Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попе­редньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтований план, показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивче­ною літературою, даними власних спостережень, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо. До того ж поглиблює знання учнів про типи мовлення та способи їх творення.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте текст. Визначте, який тип мовлення покладено в основу уривка? Обґрунтуйте свою думку. (Подаємо текст-розповідь.)

Учні доходять висновку, що аналізований уривок має ознаки тексту-розповіді.

Завдання 2. Прочитайте текст, визначте його стиль. Укажіть вжиті в тексті професіоналізми. Випишіть сло­ ва, що вказують на послідовність виконання трудових операцій. Використовуючи виписані слова та деякі з професіоналізмів, усно перекажіть текст, зберігаючи стиль. Спробуйте змінити його на художній. (Подає­ мо публіцистичний текст, що містить розповідь про процес праці.)

Мета художньої розповіді про трудовий процес викликає певне ставлення до самої праці, її виконання та результату трудових дій. Така розповідь емоційна, образна. У ній використовуються художні засоби: епітети, порівняння, повтори тощо.

Завдання 3. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Коротко запишіть основні вимоги до твору.

Завдання 6. На основі власних спостережень на­ пишіть твір-опис місцевості, вибравши одну з тем: «Вулиця мого дитинства», «Бабусине обістя», «Улюб­лене місце відпочинку».

Можна запропонувати за планом і зібраним мовним матеріалом удома підготувати письмовий опис зовніш­ності когось із рідних, знайомих, друзів; розглянути фотокартки родини, за ними створити описи-портрети кожного із членів сім'ї.

Найчастіше описи уміщують у розповідь або у тексти, пов'язані з міркуванням: розповідь може до­повнюватися роздумом.

Розповідь має такі різновиди: власне розповідь, пові­домлення, відповідь, оголошення, лист.

Описи можуть бути природи, тварини, зовнішності людини, приміщення, пам'ятника, предметів, явищ. В описі до «даного», тобто відомого, додається «нове», що забезпечує подальше розгортання думки (змісту).

Роздуми теж бувають різних видів: індуктивні і дедуктивні, роздуми-твердження і роздуми-спостереження, роздум з прямими доказами і роздум з доказом від протилежного.

Роздум (міркування) — це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов'язкові три частини:

1) теза — основне твердження, чітко сформульо­вана думка;

2) докази, аргументи, що її підтверджують;

3) висновок, що випливає з доказів (узагальнення).

Написання твору-роздуму вимагає вміння спос­терігати, аналізувати, порівнювати, аргументувати, робити відповідні висновки. До того ж твір-роздум, як і будь-який інший твір, має свої правила, закони, внутрішню логіку, мовностилістичне оформлення й таку структуру:

1. Вступ.

2. Докази (аргументи).

3. Головна думка (теза).

4. Висновок.

Усі частини тексту взаємозв'язані. Вступ зумовлює зміст головної частини. З неї випливає висновок, що відповідає задуму твору. Текст є синтаксичним цілим, у якому враховано:

 взаємозв'язок структурних елементів роздуму: вступу, головної думки, доказової частини та вис­ новку;

 членування тексту на абзаци.

Тематика і завдання до написання текстів-роздумів можуть бути найрізноманітнішими