Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
дек мова 2.rtf
Скачиваний:
148
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.2 Mб
Скачать

42. Види методів навчання розвитку мовлення

Одним із видів розвитку зв’язного мовлення є аудіювання.

Риси аудіювання:

• за характером мовленнєвого спілкування (безпосереднє, усне);

• за роллю у процесі спілкування (реактивне);

• за спрямованістю інформації (рецептивне);

• за формою перебігу психічних процесів (внутрішнє сприйняття, увага, розпізнавання, зіставлення, групування, утримання в пам'яті);

• за характером продукту мовленнєвої діяльності (умовивід як результат розуміння сприйнятого змісту).

Чинники формування здатності аудіювання:

• мотивація;

• загальний інтелектуальний розвиток;

• рівень ерудиції;

• знання та вміння з рідної мови.

Уміння й навички аудіювання:

• розуміти мовлення в різних ситуаціях спілкування для задоволення різноманітних потреб;

• визначати тему, мету діалогічного або монологічного мовлення;

• встановлювати, підтримувати контакт зі співрозмовниками, не залучаючи власної продуктивної діяльності.

Допоміжні засоби, що удосконалюють уміння і навички аудіювання:

• уміння концентруватися

• уміння аналізувати зміст, визначати мету мовлення

• уміння слухати критично, пов'язувати почуте і «чистім досвідом, систематизувати почуте, намагаючись передбачити розвиток головної теми; оцінювати почуте;

• уміння конспектувати (залежно від умов спілкування зосереджувати увагу на ключових словах).

Читання включає:

- техніку читання;

- розуміння прочитаного.

Психофізіологічна основа читання - операції зорового сприйняття тексту й розуміння інформації, що потрапляє до читача через зоровий канал читання супроводжується внутрішнім приговорюванням і базується на розпізнаванні графічних мовних одиниць письмового тексту.

Процес читання складається з одночасного сприймання та осмислення інформації. Від якості сприймання залежить характер і рівень розуміння тексту.

Виділяють такі способи читання:

поглиблене читання: увага звертається на деталі, які аналізуються й оцінюються, таким способом читаються підручники, наукові тексти;

читання-перегляд: використовується для попереднього ознайомлення з книгою, читається зміст, передмова, заключна частина;

читання-сканування: швидкий перегляд друкованого тексту з метою пошуку потрібних слів, прізвищ, цим способом оволодівають у процесі спеціального тренування;

швидке читання відрізняється не тільки спеціально сформованою високою швидкістю читання, але й якісним засвоєнням прочитаного.

У сучасній школі особлива увага приділяється вдосконаленню умінь і навичок читанню вголос та читанню мовчки.

Говоріння - забезпечує усне спілкування в діалогічній і монологічній формі.

Діалогічне мовлення - процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування.

Завжди вмотивоване, ситуативне, емоційно забарвлене, має двобічний характер.

Уміння й навички говоріння у процесі діалогу.

• виявляти обізнаність з обговорюваної теми;

• досягати комунікативної мети,

• дотримуватися теми спілкування;

• аргументувати висловлені тези;

• спростовувати хибні думки співрозмовників;

• використовувати правила спілкування; мовленнєвого етикету, репліки для стимулювання, підтримання діалогу, дотримуватися норм літературної мови.

Монологічне мовлення - безпосередньо спрямоване до співрозмовника чи аудиторії.

Виконує такі комунікативні функції: інформативну; впливову; експресивну; розважальну; ритуально-культову.

• Типи монологів залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями: опис, розповідь, оповідь, повідомлення, міркування, переконання, роздум.

Писемне мовлення - це такий вид мовленнєвої діяльності, що полягає в кодуванні інформації за допомогою графічних засобів мови. Уміння писати означає графічно правильно зображати літери алфавіту, дотримуючись правописних норм; формулювати свої думки в письмовій формі.

Уміння й навички монологічного мовлення (усний або письмовий переказ, усний або письмовий твір):

• будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал;

• враховувати тему висловлювання;

• виразно відображати основну думку, розрізняючи головний і другорядний матеріал;

• використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання;

• дотримуватися норм літературної вимови;

• зберігати єдність стилю.

Робота над розвитком зв'язного мовлення здійснюється на окремих уроках (написання переказів, творів, ділових паперів), а також у процесі засвоєння учнями всіх програмових тем з урахуванням таких основних принципів: єдність мовлення й мислення; зв'язок усного й писемного мовлення; зв'язок роботи з іншими розділами; зв'язок з вивченням літератури та інших предметів. Основні форми роботи з розвитку усного мовлення

Аудіювання - з'ясування вчителем конкретного завдання та повторення його учнями; складання плану почутого; виписування ключових спів; виписування ключових фраз; відповіді на питання; переказування, інтерпретація почутого; складання тез, конспектування; складання таблиць, схем; прослуховування на аудіо- та відеокасетах; мовний аналіз.

Читання - відповіді на питання за прочитаним; виділення у прочитаному нової і раніше відомої інформації; висловлювання свого ставлення до прочитаного; виявлення функціональних особливостей мовних одиниць; мовний аналіз тексту.