- •43-47. Перекази, види і методи проведення
- •Послідовність роботи над переказом
- •Попередня підготовка до переказу
- •Сприймання тексту
- •Написання тексту на чернетці
- •Самоперевірка і вдосконалення написаного
- •51. Система роботи над усними й письмовими творами різних видів і жанрів
- •1. Твори на літературні теми, які пов'язані з ви вченням літератури;
- •2. Твори на нелітературні, або вільні теми.
- •Перехідний етап до розгорнутих роздумів
- •57. Граматично-стилістичні помилки поділяються на дві групи:
- •55-56. Орфографічні й пунктуаційні помилки.
- •Як редагувати письмовий текст
- •53. Методика і техніка виправлення помилок
- •57. Граматичні норми
- •59. Мовна норма
- •Стилістичні норми
- •65. Робота з лексичними вправами на уроках української мови
- •II. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, слід розрізняти:
- •III. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:
- •IV. За формою виконання вправи з лексики бувають усні і письмові.
- •67. Словотворення
- •69.Частини мови. Принципи виділення їх
- •73-74. Предмет синтаксису
- •75-77.Місце і значення орфографії у шкільному курсі.
- •76. Принципи української орфографії
- •80. Методологія, методи й методика стилістики
- •81.Функціонально-стилістичне спрямування у вивченні мови
- •83. Форми занять з мови у 10-11(12) класах
- •85. Роль і місце позакласної роботи з рідної мови у школах
- •86. Принципи позакласної роботи
- •42. Види методів навчання розвитку мовлення
- •84. Види робіт з розвитку зв'язного писемного мовлення:
- •41.Основні напрями роботи з розвитку мовлення і принципи мовленнєвої підготовки учнів
42. Види методів навчання розвитку мовлення
Одним із видів розвитку зв’язного мовлення є аудіювання.
Риси аудіювання:
• за характером мовленнєвого спілкування (безпосереднє, усне);
• за роллю у процесі спілкування (реактивне);
• за спрямованістю інформації (рецептивне);
• за формою перебігу психічних процесів (внутрішнє сприйняття, увага, розпізнавання, зіставлення, групування, утримання в пам'яті);
• за характером продукту мовленнєвої діяльності (умовивід як результат розуміння сприйнятого змісту).
Чинники формування здатності аудіювання:
• мотивація;
• загальний інтелектуальний розвиток;
• рівень ерудиції;
• знання та вміння з рідної мови.
Уміння й навички аудіювання:
• розуміти мовлення в різних ситуаціях спілкування для задоволення різноманітних потреб;
• визначати тему, мету діалогічного або монологічного мовлення;
• встановлювати, підтримувати контакт зі співрозмовниками, не залучаючи власної продуктивної діяльності.
Допоміжні засоби, що удосконалюють уміння і навички аудіювання:
• уміння концентруватися
• уміння аналізувати зміст, визначати мету мовлення
• уміння слухати критично, пов'язувати почуте і «чистім досвідом, систематизувати почуте, намагаючись передбачити розвиток головної теми; оцінювати почуте;
• уміння конспектувати (залежно від умов спілкування зосереджувати увагу на ключових словах).
Читання включає:
- техніку читання;
- розуміння прочитаного.
Психофізіологічна основа читання - операції зорового сприйняття тексту й розуміння інформації, що потрапляє до читача через зоровий канал читання супроводжується внутрішнім приговорюванням і базується на розпізнаванні графічних мовних одиниць письмового тексту.
Процес читання складається з одночасного сприймання та осмислення інформації. Від якості сприймання залежить характер і рівень розуміння тексту.
Виділяють такі способи читання:
поглиблене читання: увага звертається на деталі, які аналізуються й оцінюються, таким способом читаються підручники, наукові тексти;
читання-перегляд: використовується для попереднього ознайомлення з книгою, читається зміст, передмова, заключна частина;
читання-сканування: швидкий перегляд друкованого тексту з метою пошуку потрібних слів, прізвищ, цим способом оволодівають у процесі спеціального тренування;
швидке читання відрізняється не тільки спеціально сформованою високою швидкістю читання, але й якісним засвоєнням прочитаного.
У сучасній школі особлива увага приділяється вдосконаленню умінь і навичок читанню вголос та читанню мовчки.
Говоріння - забезпечує усне спілкування в діалогічній і монологічній формі.
Діалогічне мовлення - процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування.
Завжди вмотивоване, ситуативне, емоційно забарвлене, має двобічний характер.
Уміння й навички говоріння у процесі діалогу.
• виявляти обізнаність з обговорюваної теми;
• досягати комунікативної мети,
• дотримуватися теми спілкування;
• аргументувати висловлені тези;
• спростовувати хибні думки співрозмовників;
• використовувати правила спілкування; мовленнєвого етикету, репліки для стимулювання, підтримання діалогу, дотримуватися норм літературної мови.
Монологічне мовлення - безпосередньо спрямоване до співрозмовника чи аудиторії.
Виконує такі комунікативні функції: інформативну; впливову; експресивну; розважальну; ритуально-культову.
• Типи монологів залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями: опис, розповідь, оповідь, повідомлення, міркування, переконання, роздум.
Писемне мовлення - це такий вид мовленнєвої діяльності, що полягає в кодуванні інформації за допомогою графічних засобів мови. Уміння писати означає графічно правильно зображати літери алфавіту, дотримуючись правописних норм; формулювати свої думки в письмовій формі.
Уміння й навички монологічного мовлення (усний або письмовий переказ, усний або письмовий твір):
• будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал;
• враховувати тему висловлювання;
• виразно відображати основну думку, розрізняючи головний і другорядний матеріал;
• використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання;
• дотримуватися норм літературної вимови;
• зберігати єдність стилю.
Робота над розвитком зв'язного мовлення здійснюється на окремих уроках (написання переказів, творів, ділових паперів), а також у процесі засвоєння учнями всіх програмових тем з урахуванням таких основних принципів: єдність мовлення й мислення; зв'язок усного й писемного мовлення; зв'язок роботи з іншими розділами; зв'язок з вивченням літератури та інших предметів. Основні форми роботи з розвитку усного мовлення
Аудіювання - з'ясування вчителем конкретного завдання та повторення його учнями; складання плану почутого; виписування ключових спів; виписування ключових фраз; відповіді на питання; переказування, інтерпретація почутого; складання тез, конспектування; складання таблиць, схем; прослуховування на аудіо- та відеокасетах; мовний аналіз.
Читання - відповіді на питання за прочитаним; виділення у прочитаному нової і раніше відомої інформації; висловлювання свого ставлення до прочитаного; виявлення функціональних особливостей мовних одиниць; мовний аналіз тексту.