
- •43-47. Перекази, види і методи проведення
- •Послідовність роботи над переказом
- •Попередня підготовка до переказу
- •Сприймання тексту
- •Написання тексту на чернетці
- •Самоперевірка і вдосконалення написаного
- •51. Система роботи над усними й письмовими творами різних видів і жанрів
- •1. Твори на літературні теми, які пов'язані з ви вченням літератури;
- •2. Твори на нелітературні, або вільні теми.
- •Перехідний етап до розгорнутих роздумів
- •57. Граматично-стилістичні помилки поділяються на дві групи:
- •55-56. Орфографічні й пунктуаційні помилки.
- •Як редагувати письмовий текст
- •53. Методика і техніка виправлення помилок
- •57. Граматичні норми
- •59. Мовна норма
- •Стилістичні норми
- •65. Робота з лексичними вправами на уроках української мови
- •II. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, слід розрізняти:
- •III. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:
- •IV. За формою виконання вправи з лексики бувають усні і письмові.
- •67. Словотворення
- •69.Частини мови. Принципи виділення їх
- •73-74. Предмет синтаксису
- •75-77.Місце і значення орфографії у шкільному курсі.
- •76. Принципи української орфографії
- •80. Методологія, методи й методика стилістики
- •81.Функціонально-стилістичне спрямування у вивченні мови
- •83. Форми занять з мови у 10-11(12) класах
- •85. Роль і місце позакласної роботи з рідної мови у школах
- •86. Принципи позакласної роботи
- •42. Види методів навчання розвитку мовлення
- •84. Види робіт з розвитку зв'язного писемного мовлення:
- •41.Основні напрями роботи з розвитку мовлення і принципи мовленнєвої підготовки учнів
67. Словотворення
Словотворення - розділ науки про мову, що вивчає склад слів (з яких частин вони складаються) та способи їх творення.
БУДОВА СЛОВА
Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.
Морфема- це найменша неподільна значуща частина. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові літній виділяються три морфеми: літ-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються в споріднених словах (літо-о, літ-н-ій, по-літ).
За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова.
Кожна морфема позначається своєю умовною позначкою:
Корінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок - садівник).
Корінь є носієм речового значення слова.
Префікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати® надрукувати, глядач® наглядач).
Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити® доробити (доконаний вид дієслова), видатний® найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметник
Суфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:
мудрий + -ість® мудрість; гора + -ськ® гірський.
Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм. Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня.
Закінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).
Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).
Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.
Постфікс (від лат. postfixus- прикреплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).
ОСНОВА СЛОВА
Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).
Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).
Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ НОВИХ СЛІВ
Процес творення нових слів у мові також має назву словотворення.
Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень, які називають твірними ( у випадку правда® правдивий твірним словом є правда).
Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж® навантаження® вантажівка® перевантажити).
Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися® роздивитися).
Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс® лісник, лісок, лісовий, праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:
лісник- людина, що доглядає ліс;
лісок- невеликий ліс;
лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;
праліс- дуже старий ліс.
Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь).
Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів (префікса, суфікса чи постфікса), які приєднуються до твірної основи.
МОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
суфіксальний;
префіксальний;
префіксально - суфіксальний;
безафіксний;
складання основ і слів.
Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити® перехід, нічний® ніч).
Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати® хмарочос, синій + жовтий® синьо-жовтий).
Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).
НЕМОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
При неморфологічних способах творення утворення нового слова відбувається:
через злиття цілого словосполучення; (цього дня® сьогодні, добра ніч® добраніч); лексико-синтаксичний
через набуття ним нового значення: лексико-семантичний
корінь (у рослин)® корінь (у математиці);
супутник (людина)® супутник (літальний апарат);
шляхом переходу однієї частини мови в іншу: завідуючий, операційна, кругом, відпочиваючий. – морфолого-синтаксичний
Закінчення мають лише змінні слова.
Незмінні слова закінченя не мають. Це:
а) невідмінювані іменники: таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;
б) невідмінювані прикметники: мані, максі;
в) числівники: мало;
г) неозначена форма дієслова: ходити, робити, працювать;
ґ) дієслівна форма - дієприслівник: ідучи, сидячи, виконавши, перекладаючи;
д) дієслівна форма нa -но, -то: видано, прожито;
е) прислівники: взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна, треба;
є) сполучники: аби, якщо, нібито;
ж) прийменники: при, до, за, з-поза, близько, навколо;
з) частки: тільки, лише, невже, таки;
и) вигуки: еге! ого! гайда! алло! спасибі!
68. Морфемний аналіз — це поділ слова на морфеми безвідносно до того, в який спосіб і за допомогою яких словотворчих засобів виникло аналізоване слово: найпередовіший, засекречувати, бадьоро, приспати.
Словотвірний аналіз — це встановлення способу словотворення аналізованого слова, тобто визначення твірної основи та словотворчих афіксів: атомний — атом + н, розпорошений — розпорошити + ен, пізно — пізній + о. Повний словотвірний аналіз передбачає виділення і первісної основи цілого ряду слів: лісівництво, лісівник, лісовий, ліс.
Етимологічний аналіз передбачає встановлення походження слова, його первісної структури: красний від краса, мило від мити, синиця від синій.
Словотворчий розбір (аналіз) – це визначення способу утворення слова, тобто з'ясування, від чого і за допомогою чого відбувається утворення конкретного слова. При словообразовательном розборі слова зазвичай встановлюється послідовність приєднання суфіксів і приставок до вихідного слову в процесі його освіти.
План словотвірного розбору:
1. Поставити слово в початкову форму.
2. Вказати основу слова і визначити, чи є воно похідним.
3. Для похідного слова підібрати виробляє слово
4. Вказати основу в виробляє слові.
5. Вказати словотворчі приставки, суфікси, постфікси (якщо вони є).
6. Вказати спосіб утворення слова.
Примітки:
1. Якщо основа непохідних, наприклад, ліс, річка, словотворчий розбір зробити неможливо.
2. Основу розглядуваної форми слова можна виділити завжди, закінчення (включаючи нульовий закінчення) виділяється тільки у змінюваних частинах мови.
3. Щоб визначити, чи є слово похідним, треба звернути увагу на склад його основи у початковій формі.
4. Якщо основа початкової форми слова складається з одного кореня, то слово зазвичай є непохідним. Винятки можуть скласти слова, які утворені шляхом нульовою суфіксація або шляхом переходу з однієї частини мови в іншу.
5. Якщо основа початкової форми слова складається з кореня і приставки, суфікса і т.д., таке слово зазвичай є похідним. Винятки становлять деякі беспріставочних дієслів.
6. Складне слово завжди є похідним.
7. Закінчення і суфікси можуть бути нульовими. См. Як знайти нульовий суфікс у слові? У яких формах слів можуть бути нульові закінчення?
8. В одному слові можуть бути два і більше кореня, суфікса, приставки, закінчення, з'єднувальні морфеми. Див Чи може в одному слові бути два і більше закінчення?
Зразок словотвірного розбору
Зеленуватий – слово зеленуватий в значенні «злегка, трохи зелений» утворено від прикметника зелений за допомогою суфікса -оват-, тобто суфіксальним способом.
Зеленуватий ← зелений (Суфіксальний спосіб).
канатоходець ← ходити (по) канату (складання основ з одночасним додатком суфікса);
МОРФЕМНИЙ АНАЛІЗ СЛОВА — це поділ слова на значущі частини, з яких складається слово. Морфемний аналіз слід виконувати в такій послідовності:
1) з’ясувати, що означає аналізоване слово;
2) встановити, до якої частини мови воно належить;
3) встановити, яка форма (змінна чи незмінна) аналізується;
4) у змінному слові визначити флексію й основу, пам’ятаючи, що:
а) не завжди флексія стоїть в абсолютному кінці слова (пор. п’ятисот, дивляться, ходи-но);
б) не завжди флексія позначається окремою буквою (пор.: гай
- гаї, соловей — солов’ї)]
в) змінне слово може мати нульову флексію (вікон, рук, материн)]
5) визначити характер основи (вона може бути похідною і непохідною), вичленувати службові морфи шляхом зіставлення одно- корінних і одноструктурних слів; закінчувати аналіз основи знаходженням кореня. Таке членування М.М. Шанський називає пронципом “матрьошки”.
У завдання морфемного аналізу входить і визначення функції кожного з морфів у слові.