- •1)Укр.Мова-державна мова в Україні.
- •2)Походження назви Україна.
- •4)Стилі сучасної мови
- •6.Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. Поняття культури мовлення.Основні комунікативні ознаки мовлення(правильність, точність, логічність)
- •7. Поняття культури мовлення.Основні комунікативні ознаки мовлення(багатство,чистота,виразність та доречність)
- •9.Культура писемного мовлення фахівця.Особливості писемної форми мови
- •11. Правила цитування.
- •13) Технічні правила переносу;
- •14.Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів.Композиція мовлення
- •16) . Іншомовні слова та вимоги до їх вживання
- •17.Історія становлення і розвитку української термінології.Основні термінологічні словники
- •18) Терміни та професіоналізми в діловій мові
- •20.Явище лексичної омонімії.Міжмовна омонімія,її небезпека.Пароніми
- •22.Стилістичні норми української мови.Стилістичні помилки в діловому та науковиму стилях : тавтологія, плеоназм, штампи
- •24.Особливості використання прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •26.Правопис та відмінювання кількісних(цілих і дробових) та порядкових числівників.Написання від числівникових слів
- •27.Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні.Особливості використання активних дієприкметників….
- •30) Складні випадки керування і узгодження
24.Особливості використання прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін. Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.
2. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв’язки, обов’язки, переговори.
3. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: житель м. Біла Церква, а не „білоцерківський житель”. Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять: від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Київський проспект.
4 Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п’ять і більше: Чотири великі контейнери; За останні вісімдесят років.
5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на старому обладнанні, а не „на старім обладнанні”.
1. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: менш вдалий, а не „невдаліший”.
2. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: менш оптимальний, а не „менш оптимальніший”.
3. Слово „самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-: найвищий, а не „самий високий”. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента, студентські досягнення, а не „студентові досягнення”. Але усталеним є вживання присвійних прикметників: у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція; у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова; у географічних назвах: Соломонові острови, Маґелланова протока.. 25.Правопис та відмінювання імен та імен по батькові.Типи прізвищ та особливості їх словозміни
Складні випадки написання українських прізвищ
* Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних і фонетичних варіантах,які передаються за традицією вживання як різні за джерелом походження:
Бондарук –Боднарук
Герасименко – Гарасименко
Задорожний –Задорожній
Панасенко – Опанасенко
Олексієнко –Алексієнко
* Нормативним є написання прізвищ на –иченко : Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко,Удовиченко
* Не подвоюються приголосні у прізвищах: Криленко, Комісар, Комісаренко, Поліський, Савенко , Філіпенко, Чекраський
* И пишеться :
- у переважній більшості після к : Кикоть, Кищук, Кизим;
- у суфіксах –их(а): Зубиха, Павлиха;
- у суфіксах – инськ(ий), -ицьк(ий) : Крапинський, Мотовицький, Петрицький
* Іпишеться в суфіксі –ій під наголосом: Бабій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій
* У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу О в І в закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол
* голосні о,е чергуються з нульовим звуком (випадають): Вітер –Вітра, Кравець - Кравця
* однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисиль – Кисіля, Куліш – Кулішеві, Чіп -Чіпом
* Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Нечуй-…
Квітка-Основ’яненко – Івана Квітки –Основн’яненка , Марії Квітки-Основ’яненко
* Не відмінюються: Бонч-,Дольд-, Кос-, Кара- тощо.
* Паралельні форми існують і відповідно відмінюються
Тверда група |
М’яка група |
Задорожний – Задорожного Зарудний –Зарудного |
Задорожній – Задорожнього Зарудній - Заруднього |
Правопис імен
* Подвоєння приголосних іменах
Не подвоюються приголосні в іменах : Агрипина, Інеса, Інокентій, Іполит, Кирило, Сава
* Не пишеться знак м’якшення після м’яких приголосних перед я,ю в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна, але Люсьєна, Жульєн
* Не пишеться апостроф, коли я,ю означають а, у в сполученні з пом’якшеним приголосним : Зорян, Катря.