9. Чим відрізняється державна влада від політичної?

Державна влада — це здатність суспільних інститутів контролювати поведінку людини, суспільства і держави, обмежена територією, законом, легітимністю і традиціями. Державна машина — це ієрархічний апарат, що складається з безлічі гілок. Всі вони, включаючи законодавчу, виконавчу і судову, сходяться на верховному органі влади (президент, уряд, парламент). Політична влада — це воля конкретної партії чи організації боротися за лідерство в державному апараті конкретної країни чи політичного союзу. Для досягнення цілей використовуються різні методи, які різняться в залежності від умов регіону. Наприклад, прийти до влади в Німеччині можна за допомогою виборів, а от легітимно перемогти в КНДР або Китаї — неможливо.Незважаючи на схожість понять, вони мають індивідуальні риси. Політична влада стає державною лише тоді, коли партія перемагає на виборах або іншим чином завойовує симпатію більшості суспільства. Може статися і зворотна ситуація. Приміром, на початку 90-х років КПРС формально володіла державною владою, але не політичною, так як втратила свою легітимність в очах населення. Водночас, можливі варіації в концентрації важелів управління. У країнах з розвиненим парламентаризмом державну владу можуть тримати відразу кілька політичних партій (альянс, об’єднання). Консенсус між ними досягається шляхом діалогу, поділу повноважень. Різниця між державною владою і політичною владою полягає в наступному: Форма реалізації. Державна влада здійснюється на основі правових інструментів: прийняття законів, координація роботи всіх органів. Політична влада може використовувати й інші методи, які дозволені її ідеологією (насильство, репресії, терор). Характер. Держвлада обов’язкове не тільки для суспільства в цілому, але і для кожного індивіда зокрема. Непокора розпорядженням правових інститутів тягнуть за собою відповідальність. Політична влада часто не має такого впливу, обмежуючись членами своєї партії.Обов’язковість. Державна влада поширюється на території всієї держави. Політична — лише в тому випадку, якщо уряд очолюється її партією.

10. Проаналізуйте основні концепції походження політичної влади?

Розмаїття підходів дослідників до влади як соціального явища знайшло своє відображення в основних концепціях влади.Нормативно-формалістична концепція. Згідно з нею джерелом і змістом влади є система норм, передусім, правових. Інколи цю концепцію називають легітимістською. Вона виходить з того, що закон виступає і як правовий, і як моральний чинник, який має юридичну силу. Органістична концепція. Її змістом є різні версії функціоналізму, структуралізму й солідаризму, що визначають загальносуспільні функції влади, які применшують або ігнорують її класовий характер. Наприклад, за структурно-функціоналістською теорією влада — це особливий вид відносин між управляючими і підлегли­ми. Роль особи в політичній системі чітко визначена: підтримка існуючої суспільної системи. Суб´єктивно-психологічна концепція. Вона пояснює владу як вроджений інстинктивний потяг людини до влади, панування аж до агресії. Серед доктрин — біхевіористська теорія влади. Вона орієнтує на дослідження індивідуальної поведінки людей у сфері владних відносин, а прагнення до влади проголошує домінуючою рисою людської поведінки і свідомості. Владу тлумачить і як мету, і як засіб. Індивідуалістично-соціологічна концепція. Її прихильники розглядають владу як гру інтересів — особистих суперечностей між свободою одних та її обмеженнями щодо інших. Марксистська концепція влади. Беручи за основу передусім економічні інтереси, що визначають зміст і форму реалізації класових інтересів, вона тлумачить полі­тичну владу як панування певного класу. За Марксом, той клас, який володіє засобами виробництва, а отже, й більшою частиною національного багатства, диктує свою волю в суспільстві. У його руках державна влада, що захищає його ж інтереси.

Нині популярноює реляціоністська теорія влади (П. Блау, Дж. Картрайт та ін.), яка тлумачить владу як міжособові стосунки, що дають змогу здійснювати вольо­вий вплив на індивіда і змінювати його поведінку. Тому американський соціолог П. Блау визначає владу як здатність одного індивіда (чи групи) нав´язувати свою волю ін­шим, не нехтуючи такими засобами, як страх, покарання тощо.