33. Які системо утворюючі засади та основні функції політичних систем ви б виділили?

Системоутворюючі засади політичної організації полягають: а) в політичній діяльності, через яку реалізуються всі політичні відносини;

б) в духовно-культурних цінностях даного суспільства.

Формування політичної системи це процес, який пов’язаний з поступовим набуттям політичними відносинами низки суттєвих ознак:

по-перше, це стійка взаємозалежність різних елементів політичного життя /за відсутністю яких може виникнути розпад системи і дезінтеграція соціуму/;

по-друге, впорядкованість політичних відносин, оптимальне сполучення їх розвитку та стабільності;

по-третє, це культурне підгрунтя політичної системи, що полягає в спільності духовних цінностей, політичних символів, силі переконань, які сприйняті членами політичної спільноти;

по-четверте, політичній системі властиве сумісне реагування усіх складових елементів на зовнішні впливи та реакції. Саме із взаємодії, кооперації народжується здатність політичної системи до швидкої мобілізації необхідних ресурсів щодо вирішення певної загальної проблеми.

Основні функції політичної системи:

Нормативно-регулятивна: визначення політичних цілей і завдань суспільства, вироблення програм їх реалізації та мобілізація ресурсів на їх виконання. Ця функція реалізується через владно-управлінську діяльність, прийняття і виконання політико-управлінських рішень. У політичну систему із суспільства, яке є стосовно неї середовищем, надходить інформація у вигляді вимог, очікувань, критики, протестів, підтримки тощо. Ця інформація проходить певну „обробку” в структурах, що створюються для представництва та захисту інтересів громадян і через їх керівні центри передається до владних структур (безпосередніх суб’єктів політики), які приймають нормотворчі (закони, постанови) та розпорядчі рішення, організовують діяльність, спрямовану на їх практичне здійснення. На „виході” із системи ми бачимо створення нових правових та інших норм, зміну умов суспільного життя, внаслідок чого вини­кають нові потреби, інтереси та прагнення, що втілюються у нових рішеннях і т. д.

2. Репрезентативна: представництво національних, регіональних та соціальних групових інтересів – починаючи з їх оформлення у політичні вимоги на рівні різних громадсько-політичних організацій і закінчуючи включенням у законодавчі та інші владні рішення; виявлення і врегулювання суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи.

3. Інтегруюча: знаходження і реалізація загальносуспільних інтересів, цілей і цінностей, довкола яких об’єднуються усі суспільні групи і на цій основі відбувається консолідація суспільства; регулювання суспільних відносин у напрямі тіснішої і гармонійнішої взаємодії усіх сфер суспільного життя; національна інтеграція під впливом діяльності національної держави як центрального інституту політичної системи та інших її елементів.

4. Організації та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпечення їх стабільного функціонування, у тому числі й через створення і використання засобів легітимації влади,  генерація суспільної підтримки. Політичні системи, які втрачають здатність до самовідтворення, не вміють використати ресурси самозбереження і саморозвитку,  приречені на деградацію і занепад.

5. Політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто забезпечення орієнтації людей у політичному житті та включення їх у політичне спілкування і політичну діяльність, засвоєння ними існуючих політичних цінностей і норм.