54. Які основін етапи політичної соціалізації

Політична соціалізація – це безперервний процес, який починається у ранньому дитячому віці й триває усе життя людини. Його зміст утворюють набуття та втрачення індивідом тих або інших політичних якостей. Які з них людина набуває, а які втрачує – це багато в чому обумовлюється особливостями буття на кожному з етапів її життєвого шляху. Тому типові етапи політичної соціалізації взагалі співпадають з типовими етапами життя та діяльності людини.

У процесі політичної соціалізації можна вирізнити п‘ять типових етапів, які розрізняються між собою особливостями формування та розвитку свідомості людини, ступенем впливу тих або інших чинників її життя та діяльності, енергетичним потенціалом індивіду, мірою впливу тих або інших соціальних інститутів.

Перший етап політичної соціалізац ії припадає на дошкільні роки. У сучасному суспільстві дитина вже у віці 34х років набуває перші відомості про політику. Основним інститутом політичної соціалізації на цьому етапі, як правило, є сім‘я. У процесі сімейного виховання дитина робить перші кроки в опануванні політичної культури суспільства. Сім‘ї мають свої політичні традиції, які передаються дитині. Через сім‘ю дитина вільно чи невільно залучається до поля певної політичної субкультури.

Чималу роль у формуванні початків політичної свідомості у дошкільні роки відіграють також церква, радіо та телебачення, оточення однолітків. Поза сімейні чинники можуть справляти на дитину цілком протилежний вплив, ніж сім‘я.

Другий етап політичної соціалізації співпадає зі шкільними роками. На цьому етапі найважливішою інституцією політичної соціалізації стає школа. Через школу дитина починає залучатися до державної системи політичного виховання.

Шкільна освіта у будь-якому суспільстві покликана виконувати найважливіші політичні функції – прищеплювати любов до держави, її інститутів, виховувати патріотизм. За допомогою вивчення спеціальних дисциплін цілеспрямовано формується певна система знань про політику. Але у старшому віці підліток починає співставляти одержані знання з реальним життям і, коли вони виявляються неадекватними, то навчально-виховна діяльність не досягає своєї мети.

В міру оволодіння читанням все більший вплив на формування політичної свідомості здійснюють газети, журнали, художня та суспільно-політична література. Не останню роль у політичній соціалізації школярів відіграють дитячі організації, багато з яких так або інакше пов‘язані з певними політичними силами.

Третій етап політичної соціалізації починається після закінчення школи і триває до 2530 років. На цьому етапі пріоритетний вплив на формування політичної свідомості і поведінки молодих людей мають різні формальні та неформальні молодіжні об‘єднання. На тих, хто після закінчення школи продовжує навчання, сильно впливають традиції вищого навчального закладу, його професорсько-викладацький склад, студентські організації. У вищій школі істотно поглиблюються та розширюються системні знання про політику.

У юнацькому віці в людини відчувається надмір життєвої енергії, який часто виплескується в царину політики. Багатьма молодими людьми політика сприймається як гра, що дає можливість утвердити власне Я, задовольнити честолюбні амбіції. Політичні орієнтації у цьому віці характеризуються браком сталості, політичні дії відрізняє радикалізм. Молодь, більш ніж інші вікові групи, буває невдоволеною існуючою політичною системою, що, як їм здається, зачіпає її права, обмежує свободи, заважає швидкому просуванню по соціальній драбині.

Четвертий етап політичної соціалізації пов‘язаний зі знаходженням людиною стабільного місця в житті. Людина визначається з колом занять, професією, постійною роботою, заводить сім‘ю. У неї залишається все менше часу для заняття політикою. І коли коло ділових та професійних інтересів людини прямо не пов‘язане з політичною сферою, а умови життя її цілком задовольняють, то політична активність індивіда спадає, а до ролі виборця.

П‘ятий етап політичної соціалізації припадає на похилий вік. Закінчивши трудову діяльність, людина уходить на пенсію, звільняється від маси поточних справ. У неї з‘являється багато вільного часу, який часто, коли дозволяє здоров‘я, віддається політиці. Соціологічні спостереження свідчать, що серед учасників різних політичних акцій багато громадян похилого віку.

Політичні погляди літніх людей у більшості випадків консервативні. Їх політична активність спрямована на збереження традиційного порядку та протидію усіляким новаціям. Люди похилого віку часто реанімують свої юнацькі ідеали та орієнтації. Певний вплив на політичну поведінку людей цієї вікової категорії здійснюють різні ветеранські організації, які у своїй більшості симпатизують консервативним політичним силам, а часом реакційним та реваншиським.