Тема VIII. Слухання музики

Слухання музики - діючий засіб музыкально-эстетического виховання учнів. Ознайомлення із кращими зразками вітчизняної й закордонної музики є основою розширення музичного кругозору учнів, виховання в них художнього смаку. У процесі слухання музики збагачується музыкально-слуховое уява, розвивається фантазія учнів, виховується эстетическое відношення до дійсності.

Як розділ уроку слухання музики передбачає в цілому 10-15 хвилин.

Для слухання музичних добутків дослідника пропонують наступну схему:

1. Вступне слово вчителя.

2. Слухання добутку.

3. Бесіда про прослуханий добуток.

4. Аналіз добутку.

5. Повторення, закріплення.

Вступне слово вчителя підготовляє учнів до свідомого сприйняття добутку. Учителеві необхідно заздалегідь визначити головне, що необхідно довести до свідомості дітей і як це варто здійснити. У вступному слові можна використати такі методи роботи, як розповідь, бесіда, словесні пояснення з ілюстраціями, складання розповідей дітей по змісту малюнків, спогаду дітей про певні події й т.п. Учителеві необхідно викликати зацікавленість дітей до добутку, бажання його прослухати. У вступному слові вчитель використає виховні аспекти.

У початкових класів, що вчаться, переважає наочно-образний характер мислення, тісно пов'язаний з їхнім життєвим досвідом. Тому при вихованні музики в дитячій свідомості виникають різні зорові подання.

Використовуючи дитячу фантазію, можна застосовувати різні наочні приладдя. Однак при поясненні музичного образа немає потреби створювати й нав'язувати дітям який-небудь сюжет. Суб'єктивні подання з боку вчителя обов'язково ушкодять справі, оскільки розуміння змісту музики через слышание в ній літературного сюжету є помилковим. Переказувати музичний «сюжет» словами неможливо. Головне для музичного сприйняття - це емоційне співпереживання самої музики, уміння вловити характер, настрій.

При слуханні музики необхідно дітям сидіти тихо. Тут потрібна особлива атмосфера очікування радісного, котра веде до більше глибокого проникнення у звучну палітру добутку. У першому й другому класах добутку тривають від 45 секунд до напівтори хвилини. У третьому й четвертому класах діти без праці слухають п'єсу, що триває три хвилини. Можна в момент прослуховування дітям користуватися нотним записом (нотами), де графічно виставлені позначення динаміки, розмірів, темпів.

Після прослуховування добутку бажано провести бесіду, у якій учні діляться своїми враженнями й думками про цей добуток. Учитель допомагає учнем підібрати визначення, які найбільше повно розкривають художні особливості музичного добутку, і з'ясовує правильність у розумінні дітьми змісту музики.

При аналізі добутку необхідно усвідомити ті засоби музичної виразності, які використав композитор для зображення характеру музичного образа.

У процесі аналізу бажано частіше використати метод порівняння. Цей метод застосовують спочатку при зіставленні двох контрастних добутків, а потім і окремих елементів музичної мови в межах одного добутку. Так, наприклад, при поясненні форм музичних добутків учитель може використати колірну наочність. Однаковість у музичних побудовах діти сприймають через один кольори. При складанні двох контрастних мелодій підбираються різні фарби. Крім кольорів, діти можуть зіставляти різні геометричні фігури або рухи кривої лінії з різними контурами.

Дуже важливо, щоб у процесі розбору вчитель допоміг дітям зрозуміти, що ті або інші засоби музичної виразності не випадково використані композитором у добутку, а необхідні для того, щоб правдиво передати його зміст. Учитель повинен завжди пам'ятати, що розбір не ціль, а лише засіб для найбільш повноцінного сприйняття музики.

Деякі музиканти-педагоги користуються наочними схемами аналізу музичного добутку. Різні варіанти схем учителі підбирають у своїй роботі індивідуально. Схему, запропоновану Гродзенской Н. Л., можна поступово пропонувати дітям у початкових школах Адигеї (див. мал.):

Для того, щоб діти навчилися любити й розуміти музику, добутки повинні бути ними добре засвоєні. К. Д. Ушинский писав про те, що твір мистецтва тільки тоді буде глибоко відчуто, коли воно буде до кінця зрозуміло. Тому необхідно кілька разів прослухати добуток, щоб воно запам'яталося дітям і стало для них близьким. Інтерес до музики, що діти слухають неодноразово, не тільки не вгасає, а, навпаки, підвищується.

На уроці новий добуток слухається повторно. Ще перед уроком учитель може поставити нове питання або продумати хід творчого завдання, де одночасно із прослуховуванням або в домашнім завданні можна використати особисті переживання й подання кожної дитини, що веде до можливості появи малюнка, поетичного, словесного образа. Методами активізації в повторному сприйнятті музики можуть бути методи попередніх питань або постановка нової мети перед повторним виконанням добутку. Сприйняття повторюваного знову добутку завжди буде збагаченим, більше свідомим і глибоким. Саме заради такого сприйняття й робиться розбір добутку.

На наступних уроках окремі добутки можуть звучати знову, причому вчитель тепер повинен намагатися направити увагу дітей на те, щоб вони почули щось нове. На підсумкових уроках добутку повторюються, тут часто використаються ігрові форми, наприклад, концерт за заявками дітей. Можна влаштувати концерт-загадку, згрупувавши добутку тематично або по жанровій ознаці й т.п. Учитель поступово дає окремі завдання, ціль яких - виявити якість придбаних знань, ступінь запам'ятовування й оцінного відношення учнів до музики.

У початкових класах школи вчителі можуть використати добутки по слуханню таких збірників:

Адигейські (черкеські) народні пісні й мелодії/Сост. і ред. А. Ф. Гребньов. - м.-л.: Музгиз, 1941.

Адигейські танцювальні мелодії / Обр. і сост. К. Х. Тлецерука. - Майкоп, 1987.

Адигейські танцювальні мелодії / Обр. і сост. К. Тлецерука. - Майкоп, 1987.

Анзароков В. М., Тлехуч А. М. Школа гри на адыгэ пшынэ. - Майкоп, 1989.

Народні пісні й інструментальні наигрыши адыгов/Сост. В. Х. Барагунов, З. П. Кардангушев; Під ред. Е. В. Гиппиуса. - М. :Сов. композитор. В 3-х т. - Т. 1 (1980); Т. 2 (1981); Т. 3. ч. 1 (1986); Т. 3. ч. 2 (1990).

Нехай А. Фортепианные добутку: Репертуарний збірник. - Майкоп, 1987.

П'єси для фортепіано. Вып. 19. - М., 1991. (К. Туко).

Тлецерук К. Х. Самовчитель гри на адигейській гармоніці. - Майкоп, 1979.

Навчальна допомога з музики: Для подгот., 1-7 кл. адыг. шкіл. - Майкоп, 1982.

Юний гармоніст: Альбом п'єс і обробок для хроматичної національної гармоніки, баяна, акордеона. - М., 1990.

Юний гармоніст: Альбом п'єс і обробок. - М., 1990 (У. Тхабисимов, К. Туко).