Музична діяльність дітей

Сольфеджирование припускає спів по нотах. При первісному ознайомленні дітей з нотами вчителеві необхідно користуватися системою «сходи». Учні співають і показують рукою рух мелодії, називаючи ноти. Найважливішим завданням учителя є розвиток у дітей зв'язку співочого руху, музичного слуху й зорового сприйняття.

Початок співу по нотах означає спів попевки на одному звуці з різними ритмічними співвідношеннями. Діти співають по графічному записі, знайомлять із поняттями про короткі й довгі звуки.

Це випереджає знайомство дітей з позначенням четвертної й половинної нот. Поступово вводяться вправи, що розширюють подання дітей про музичну висотність і закріпляючі поняття про різні висотні співвідношення звуків.

При розширенні діапазону нот дітей знайомлять із назвами основних музичних звуків і зі скрипковим ключем. Діти співають попевки, гами по нотах і починають сольфеджировать легені пісні. Пісні розучуються з голосу вчителя з опорою на нотний запис (простежування по нотах).

Тому читання нот найкраще давати на пісенних мелодіях.

Слуховой аналіз припускає прослуховування дітьми музичних добутків, а також ілюстрацій до теоретичного матеріалу. Це може бути представлено демонстрацією цілого або частини добутку, окремої мелодії або елемента музичної мови. Увага дітей повинне бути цілеспрямованим. Учитель пояснює музичні приклади, пропоновані для прослуховування, а також ставить питання з метою з'ясування, як діти засвоїли музичний матеріал.

Музичні диктанти бувають трьох видів: ритмічний, звуковысотный, мелодійний. Ритмічний диктант відбиває тривалості звуків, пропонованих дітям учителем; звичайно цей диктант записується різними длительностями на звуці однієї висоти або робиться запис длительностей без нотоносца (із вказівкою метра або без нього).

Звковысотный диктант ладово пофарбований, але тут проставляється запис висоти нот без вказівок длительностей.

Мелодійний диктант з'єднує в собі звуковысотные співвідношення щаблів ладу й метроритм. Цей вид диктанту є найбільш складним для школярів.

Метро-ритмічні вправи засновані на розвитку ритмічного почуття в дітей. Не можна розвивати почуття «ритму взагалі», воно розвивається у відповідній діяльності дитини (трудовий, мовний, музичної, танцювальної). Учитель підбирає завдання, що спрямовано на вироблення певної ритмічної навички і яке допоможе довести навичку до автоматизму. Це веде до усвідомлення й закріплення в пам'яті дітей ритмічних формул.

Для розвитку почуття ритму використаються різні прийоми: стежити при співі за ритмічним малюнком спочатку за схемою, потім по нотах; вимовляти слова пісні, окремі склади, назва нот або щаблів у відповідного ритму; пропевать слова або склади на одному звуці; виконувати ритмічний малюнок рухом, співом, прохлопыванием і т.д.

Музично-дидактична гра вражає уяву дитини своєю емоційністю, захоплюючою формою заняття. Ігри повинні розвивати всі види слуху, почуття ритму, пам'ять, вони сприяють розвитку дитячої творчості. Учитель сам придумує ігри або користується іграми з музично-методичної літератури. Музичне лото, ребуси, цікаві подорожі в мир музики плануються відповідно до мет і завданнями уроку. Діти можуть самостійно придумувати варіанти ігор.

Імпровізація як вид навчальної діяльності, являє собою творчість дитини, пов'язане з уміннями оперувати знаннями й навичками й застосовувати їх у нових видах практики. В імпровізаціях провідним початком є музичне чуття учня з опорою на його попередній музыкально-слуховой досвід. У початковій школі можна використати ритмічні й мелодійні імпровізації.

Завдання по імпровізації необхідно тісно зв'язувати із засвоєнням програмного матеріалу по хоровому співі, музичній грамоті, слуханню музики й пропонувати дітям залежно від їхніх знань і вмінь.

На початкових стадіях навчання вчитель пропонує продовжити мелодію у відповідному характері або дати відповідь на поставлене ритмічне питання. Кожний учень складає свій варіант мелодії або ритмічна відповідь. Дітям можна запропонувати: придумати слова, фрази в заданому ритмі; скласти мелодію імен або ритмізованих слів; скласти відповідь на мелодійне вітання вчителя; імпровізувати в діалогах, при прощанні із учителем по закінченні уроку; скласти мелодію на заданий ритм або на знайомий текст і т.д. Такі завдання сприяють пробудженню творчих сил дитини і їхньому розвитку. Всі школярі повинні випробовувати радість творчості, тому що з нею зв'язана емоційна чуйність на музику.

Гра на музичних інструментах припускає знайомство дітей з найпростішими дитячими інструментами й основними навичками гри на них. Учителеві необхідно дати дітям початкові відомості про музичні інструменти, їхніх тембрових особливостях.

Дитячі музичні інструменти діляться на чотири групи. До струнних інструментів-іграшок ставляться: гусли, цитра, ліра, цимбалы. До духових інструментів ставляться: «Мелодія» з фортепианной клавіатурою, трисла, духова гармонь, баян, акордеон, гармоніка. До ударно-клавішних інструментів - дитяче піаніно й рояль. Ударні інструменти представлені металофоном, ксилофоном, нотофоном, трикутником, бубном, барабаном, трещеткой, погремушкой-маракасом, пхачич, дуолом.

У класі звичайно іграшки розподіляються по рядах: один ряд грає на духових, інший - на струнних або ударних інструментах, що мають певну висоту звуку, третій - на шарудливим або дзвенячих ударні. Учитель знайомить дітей з елементарним записом партитури й графічно показує на дошці кожну партію інструментів або ритмічного супроводу.

На початкових етапах художньо-творчого виховання важливо використати той самий пізнавальний матеріал для формування в школярів елементарних виконавських подань, ладового, ритмічного почуття й почуття музичної форми, первісних навичок гри на інструментах. Дітям необхідно дати елементарні поняття про принципи твору шумового або мелодійного вступу до добутку, найпростішого акомпанементу до мелодії, про вибір інструмента підходящого тембру й т.д.

Рух під музику можна включати в усі види діяльності на уроці й направляти на засвоєння навчального матеріалу по музичній грамоті, хоровому співу, слуханню музики. Рухливі ігри під музику з використанням елементів художньої гімнастики сприяють фізичному й эстетическому розвитку дітей. Вивчення ритмічних-музично-ритмічних рухів спрямовано на розвиток у дітей почуття ритму, активного й свідомого сприйняття художнього образа музичного добутку.

Перше педагогічне завдання - розвити навичку сприйняття рівномірної пульсації доль у музиці. Найбільш ефективним способом розвитку цієї навички є ходьба під музику. Потім учні засвоюють відчуття сильних і слабких доль. Відомо, що метричні співвідношення в музиці засвоюються учнями поступово, протягом тривалого часу.

У якості методичних для розвитку почуття ритму можна взяти основні принципи Жак-Далькроза:

1. Засвоєння навички рівномірної пульсації доль.

2. Закріплення цієї навички за допомогою марширування під музику з різним темпом.

3. Засвоєння всіх ритмічних фігур за допомогою великих зовнішніх рухів.

4. Доведення засвоєння ритмічних фігур до повного автоматизму.

Залежно від навчальної мети використаються такі рухи: ходьба, танцювальні кроки, рух рук, повороти корпуса й т.д. Вибір рухів залежить від особливостей пісні або танцю, повинні бути завжди підлеглі характеру музики.

Коли учні придбають певні навички сприйняття музики й навчилися погоджувати рухи з її характером, бажано, щоб вони самостійно підбирали відповідні рухи.