Тема II. Урок музики в початковій школі

Зміст музичного навчання в початкових класах шкіл Адигеї визначено програмою по музиці для початкових класів загальноосвітніх шкіл РФ. В основі викладання предмета «Музика» лежать єдині загальдидактичні принципи, методи й форми організації. Але як урок мистецтва, урок музики має й свої специфічні особливості.

Урок повинен бути цільним, мати свою драматургію. Всі елементи уроку повинні бути підлеглі основній темі заняття. При плануванні уроку вчитель вільний від традиційних схем уроку. Він сам вибирає шляхи, засоби, намічає контрасти в драматургії, визначає кульмінаційну крапку.

Але, незважаючи на волю в побудові уроку, учитель не повинен перевантажувати в тимчасовому відношенні хоча б один з видів музичної діяльності, тому на уроці зберігається умовний розподіл на розділи: хоровий спів, слухання музики, музична грамота. У плануванні ця умовна схема приблизно намічає контури майбутнього уроку. Однак всі ці види музичної діяльності можуть по-різному сполучатися між собою. Дії ж учителя повинні бути спрямовані на всебічну активізацію процесу навчання. Необхідно сприяти пробудженню ініціативи в учнів, розвитку в них творчого початку, формування духовності.

У школах необхідно проводити уроки музики в спеціально оснащеному кабінеті. Устаткування кабінету містить у собі:

– класне навчальне встаткування;

– музичні інструменти;

– технічні засоби навчання (аудіовізуальні й відтворюючі);

– набір камертонів;

– різного роду наочність;

– бібліотека;

– фонотека;

– фільмотека.

Домашнє завдання додому в початкових класах школи звичайно практикується у вигляді творчих завдань: підібрати ілюстративний матеріал, виявити себе в поетичній, художній творчості, спробувати відобразити музичні враження в малюнку, ліпленні, вишиванні й т.д. Часте завдання додому може спрямувати інтереси дітей у перегляді навчальних передач по телевізорі, ознайомленні з музичним спектаклем у театрі або в передачах по радіо.

Критеріями педагогічної оцінки на уроках музики повинні бути різноманітні засоби заохочення активності учнів, стимулювання творчих проявів у їхній музичній діяльності. Учитель повинен пам'ятати, що позитивне відношення до музичного мистецтва в учнів може складатися тільки на основі гарних оцінок.

Тема III. Музичне сприйняття

Музичне сприйняття - це здатність людини емоційно переживати музичний зміст як художнє.

Музичне сприйняття має певні властивості:

– емоційність, пов'язана з эстетическими переживаннями людини, його почуттями, емоціями;

– цілісність, що відбиває становлення у свідомості людини музичного образа добутку через сукупність елементів музичної мови;

– ассоциативность, коли на основі колишнього досвіду людини відбувається виникнення різного роду зорових і слуховых асоціацій, що ведуть до виникнення образних подань і эстетическому відношенню людини до музики;

– свідомість, оскільки сприйняття пов'язане з мисленням, а спрямоване, свідоме сприйняття впливає на пізнавальні процеси й оцінні судження.

У механізмі музичного сприйняття закладені не тільки загальні закономірності процесу пізнання, але і його психологічні основи, які обумовлені залежністю нашої свідомості від навколишньої нас дійсності. Пізнавальна діяльність дитини - це єдність почуттєвих подань, теоретичного мислення й практичної діяльності. Уміло направляючи заняття, учитель виявляє й розвиває в дітей такі компоненти музичного сприйняття, як:

– емоційну чуйність на музику,

– музичний слух,

– розумову діяльність,

– пам'ять,

– здатності до виконавської й творчої діяльності.

Глибина впливу музики на кожну людину не однакова. Вона індивідуальна й визначається багатьма умовами, що спричиняються вплив музики на людину:

1. Глибина впливу музики на людину залежить від його слуховой чутливості до відбиття, сприйняттю й відчуттю різних якісних сторін звуку: висоти, тембру, тривалості, гучності.

2. Наявність зв'язків між музыкально-слуховыми й конкретними (уявлюваними) образними поданнями не тільки веде до виникнення емоцій, переживань, інтересів людини, але також спричиняється зміни у властивостях людської психіки й впливає на формування якостей особистості.

3. При цьому чималу роль грає досвід нагромадження музыкально-слуховых подань і пов'язаних із цим проявів різних властивостей і видів людської пам'яті.

4. Облік індивідуальних, фізіологічний, вікових і типологічних особливостей сприйняття сприяє доступності досліджуваного матеріалу й міцності його засвоєння. Тут необхідно ще пам'ятати про психологічні закономірності дитячого віку, оскільки для кожного віку дітей здатність сприймати музику й зосередженість уваги будуть всілякими. У першому й другому класах добутку, які слухають діти, тривають від 45 секунд до напівтори хвилини. У третьому й четвертому класах діти можуть без праці слухати п'єсу, що триває три хвилини. Тому для дітей молодшого шкільного віку оптимальний час для розділу по слуханню музики не повинне перевищувати 10 хвилин (1-2 класи) і 15 хвилин (3-4 класи), по хоровому співі - по 15-20 хвилин (для добутків веселого характеру) і 10-15 хвилин (для добутків спокійного характеру). Час по музичній грамоті встановлюється вчителем індивідуально залежно від видів музичної діяльності учнів на уроці.

5. Для сприйняття музики необхідне створення сприятливих морально-психологічних, шкільно-гігієнічних і эстетических умов.

Залежно від особливостей музичної мови й динаміки розвитку слуху можна виявити різні рівні сприйняття людиною навколишньої музичної дійсності. Новий досвід в освоєнні музичного матеріалу завжди пов'язаний з подоланням труднощів. Незрозуміле часто відкидається людиною, і праця педагога в школі повинен направлятися на подолання цих труднощів.

Головним завданням сприйняття є формування музыкально-слуховых подань дитини: чим повніше й богаче досвід, тим глибше сприйняття. Нагромадження музыкально-слуховых подань сприяє більшому проникненню в сутність музичних явищ. А це веде до освоєння основних норм музичної мови у вихідному рівні при сприйнятті. Перехід до більше високого рівня відбувається на основі злиття колишнього досвіду з новим. Це відбувається спочатку за допомогою вчителя, а потім збагнення й осмислення нового рівня в сприйнятті відбувається самостійно. Тому головною метою музичного розвитку дитини в початковій школі є збагнення й осмислення музики як соціального явища.

Розуміти музику - значить сприймати її не тільки емоційно, але й свідомо. Здатність до усвідомленого сприйняття музики ґрунтується на розвитку музичного мислення дітей через порівняння й аналіз. Необхідно спочатку навчити дітей виділяти головне в музиці (емоційний, образний зміст, загальний характер музики), а потім аналізувати засоби музичної виразності. Після аналізу цих частин загальне сприйняття буде узагальнюватися, заглиблюватися й уточнюватися.

Тренований слух дорослого може одночасно почути кілька ліній у музичній тканині добутку: ритм, мелодію, форму, тембр і т.д. Емоційне враження під час слухання музичного добутку тут як би складається воєдино з безлічі музичних компонентів. Молодші ж школярі не можуть одночасно аналізувати більше однієї ознаки. Тому в процесі навчання доводиться аналізувати по черзі спочатку одну лінію, потім іншу. Діяльність учителя повинна бути спрямована на те, щоб у сполученні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру почути красу співзвуч, їхня виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у молодших школярів настрої, почуття й думки, пов'язані з ними.

Рушійною силою у формуванні й розвитку сприйняття є взаємодія між зовнішніми й внутрішніми факторами, які впливають на особистість. До зовнішніх впливів ставляться: середовище й спрямована діяльність педагога. Внутрішні процеси визначаються індивідуальним реагуванням людини на зовнішні фактори, причому в кожної людини будуть різні відповідні реакції на зовнішні подразники, тобто проявляється різна активність. Зовнішні фактори впливають на розвиток особистості через внутрішні, і між ними існує постійний взаємозв'язок і взаємопроникнення.

На уроках музики навчальна діяльність педагога (зовнішній фактор) повинна являти собою розмаїтість у виборі форм, методів і засобів впливу й припускати активізацію пізнавальної діяльності учнів. Методи активізації музичного сприйняття являють собою систему дій учителі, що створює стимули й дітей, що спонукують, включатися в процес навчання. Такими методами можуть бути:

– багаторазовість музичного сприйняття, що веде до закріплення в пам'яті музыкально-слуховых подань і визначає виборчий підхід і відношення до добутків. Це сприяє формуванню музичного смаку - основи эстетической культури;

– творча переробка у свідомості учнів одержуваної інформації, різноманіття у формах перевірки знань на уроці;

– вироблення навичок переносу знань і вмінь при здійсненні межпредметных і внутріпредметних зв'язків;

– застосування ігор і ігрових ситуацій;

– введення проблемного навчання;

– збільшення ролі наочності в навчанні з метою залучення до сприйняття якнайбільше органів почуттів.

Активность учнів (внутрішній фактор) при сприйнятті музики проявляється через такі характерні риси навчальної діяльності, як емоційно-вольові прояви дитини (зосередженість, стійкість уваги), розумова діяльність і зовнішні прояви. Все це визначає якість засвоєння знань, умінь застосовувати знання у творчій і пошуковій діяльності.

Внутрішні ознаки, що визначають активність дитини при сприйнятті музики, можуть бути відбиті через:

– моторну реакцію організму, що, у свою чергу, загострює розвиток ритмічного почуття й відбивається через м'язову діяльність, зовнішні рухи;

– потреби й мотиви діяльності;

– інтереси й схильності дітей;

– емоції, почуття;

– ціль, перспективи;

– переконання, внутрішню позицію, установку до дії й т.д.

Пізнавальна діяльність учнів при сприйнятті музики протікає з опорою на пізнавальну активність і пізнавальну самостійність. Якщо пізнавальна активність у своїй основі опирається на пізнавальний відгук і ініціативу дітей, то пізнавальна самостійність при музичному сприйнятті являє собою критичний підхід, відбір, активний пошук і власний шлях у рішенні поставлених завдань. При цьому практична діяльність учнів є здійсненням зворотного зв'язка в навчанні й відбивається через способи діяльності учнів для рішення поставлених завдань, де відбувається злиття прагнення й уміння діяти самостійно.

Завдання педагога полягає в тім, щоб уміло використати зовнішні й внутрішні фактори як рушійні сили всебічного розвитку й виховання учнів.