Тема IV музичні здібності

Музична діяльність є необхідною й найважливішою умовою розвитку музичних задатків, які по своїх анатомо-фізіологічних властивостях бувають у дітей уродженими. Здатності, будучи категорією психологічної, удосконалюються прижизненно й існують у безперервному русі й зміні. Здатності людини формуються в процесі діяльності й характер цієї діяльності впливає на ступінь розвитку здатностей. І недарма психологи вважають, що нездатних до музичної діяльності дітей немає.

Таке розуміння музичних здібностей служить підставою для більше інтенсивного їхнього вдосконалювання в учнів. Знаючи, що здатності людини піддаються розвитку й що наявність природних задатків саме по собі не забезпечує становлення здатностей, учителеві необхідно створити відповідні умови для їхнього розвитку й забезпечити завзята систематична праця у відповідній області. Крім цього необхідно постійно й активно встановлювати зв'язку музики з життям, забезпечувати більше тісні зв'язки зорових, рухових і інших здатностей зі слухом, розвивати мелодійний слух як узагальненої музичної здібності, включати музичні знання в процес сприйняття музики в якості його пізнавальної основи.

Музикальність - загальнолюдська властивість психіки, музикальність властива кожній людині, однак ступінь його прояву в кожної людини буде різною. Б. М. Теплов висунув важливе положення про музикальність як про комплекс здатностей. Основою музикальності є, на його думку, здатність емоційно озиватися на музику.

Основне ядро музикальності, її структуру становлять три основні музыкально-слуховые здатності - музичний слух (ладове почуття), здатність до слуховому подання (музична пам'ять), музично-ритмічне почуття.

Ладове почуття засноване на сприйнятті емоційної виразності звуковысотного руху й проявляється через дізнавання мелодії, у чутливості до точності інтонації. Ладовость слуху разом з почуттям ритму утворять основу емоційної чуйності на музику, що у дитячому віці відбивається через любов і інтерес до слухання музики.

Здатність до слуховому подання проявляється у відтворенні по слуху мелодій у співі й підборі їх на інструменті. Разом з ладовим почуттям слуховые подання лежать в основі гармонійного слуху й на більше високих щаблях розвитку утворять слуховые подання, пов'язані із внутрішнім слухом. Ця здатність, по думці Б. М. Теплова, утворить основне ядро музичної пам'яті й музичної уяви.

Музично-ритмічне почуття пов'язане зі сприйняттям емоційної виразності ритму й точним його відтворенням; ця здатність виражається через активну, рухову форму переживання музики. Ритмічне почуття разом з ладовим почуттям утворить основу емоційної чуйності на музичний добуток.

Початковий прояв музикальності в дітей носить примітивний характер. Це виражається через емоційні й рухові реакції грудних дітей на звуки, тембр музичного звучання, «гуление» у тон колискової пісні, власні вокальні імпровізації. У два-чотири років діти довідаються знайому музику, намагаються підспівувати, а також самостійно співати прості мелодії, уміють підкорити свій рух ритму й загальному характеру музичного добутку. У п'ять-сім років намагаються проспівати відносно складні мелодії, розрізняють ладові відтінки в мажорі й мінорі, більше різноманітніше реагують на музику рухом; у цей період доцільно навчати дітей грати по нотах, а деякі діти починають навіть складати.

У момент початку навчального року в першому класі деяка частина дітей має певну музичну підготовку: програма музичного сприйняття в дитячому садку, домашні заняття батьків з дітьми. У той же час інші діти по музичному розвитку перебувають на рівні середньої й навіть молодшої групи дитячого садка. Завдання педагога-музиканта полягає в тім, щоб розвити відстаючих дітей до рівня шкільної програми й одночасно проводити індивідуальну роботу з добре встигаючими школярами.

Для розвитку музичних здібностей дитини необхідно створити певні умови. Найважливішу й основну роль грає наявність музичних вражень, тобто досвід, що здійснюється при участі музыкально-слухового апарата. Розвиток музичних здібностей протікає індивідуально, і часто в кожному класі зустрічаються окремі діти, які дуже довго не будуть піддаватися наполегливим зусиллям з боку педагога. Якщо одна з музичних здібностей не піддається швидкому розвитку, то це утрудняє розвиток іншої здатності. Нерідко нерозвиненість музичних здібностей у більше старшому віці дітей можна пояснити несистематичністю музичних занять або відсутністю в дітей інтересу до музики. Тому найважливіше завдання вчителя - розбудити у всіх дітей активний інтерес до музики, прищепити бажання чути й слухати перші добутки, проявляти себе музично у творчому самовираженні (імпровізація, художньо-поетична творчість, гра на музичних інструментах, рух). Велике значення при цьому грає сумлінна й терпляча праця вчителя й самих дітей.

У музично-педагогічній літературі даються рекомендації для розвитку окремих здатностей, що входять у загальну структуру музикальності. Ці методи й прийоми спрямовані на виявлення й удосконалювання задатків дитини з метою рішення виховних завдань, спрямованих на загальне й музыкально-эстетическое розвиток дитини.

Емоційний відгук на музику виробляється через виразне виконання добутку, залучення суміжних видів мистецтва, межпредметные зв'язки, образні характеристики музичних добутків.

Музично^-сенсорні («чувствующие») здатності розвиваються через роз'яснення вчителем властивостей музичного звуку з одночасною практичною роботою. Сенсорна основа (тобто дізнавання, розрізнення, відтворення) слуху передбачає діюче-наочне орієнтування у звуковысотных, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношеннях і зв'язана з усіма «шарами» музичного розвитку дитини.

Ладовий мелодійний слух виробляється в співі дітей при відчутті різних звуковысотных співвідношень щаблів ладу, при співі без супроводу інструмента.

Почуття ритму виражене вмінням дітей відчувати в музиці метроритм і вчитель для цього користується практичними вправами по виробленню спочатку відчуттів рівномірної пульсації, а потім і відчуттів сильних і слабких дітей.

Внутрішній слух і музичну пам'ять виробляють за допомогою співу «про себе», дізнавання мелодії по окремих фрагментах, транспозиції, підбирання мелодії на інструменті.

Пошуково-творча діяльність дітей проявляється у всіх видах роботи на уроці й пов'язана з ініціативою й самостійними діями учнів через імпровізацію, художньо-поетична, пісенно-танцювальна, музично-ігрова творчість.

Вчителеві-музикантові у своїй роботі з дітьми необхідно завжди пам'ятати:

– наявність природних задатків саме по собі не забезпечує розвиток здатностей;

– не буває здатностей, які б не розвивалися в процесі виховання й навчання;

– здатність дитини існує не сама по собі, а тільки в конкретній діяльності людини;

– головним для розвитку здатностей є завзята систематична праця у відповідній області;

– затримка в розвитку однієї здатності впливає на розвиненість інших;

– здатності людини формуються в діяльності по специфічних психологічних закономірностях.