8.Гуманізм і реформація в Німеччині.

У кінці XV - XVI ст. гуманістичний рух охопив головні європейські країни. Значного розвитку ця течія думки отримало в Німеччині, де воно поєдналося з широким релігійним рухом. Найбільш авторитетними німецькими гуманістами старшого покоління були Еразм Роттердамський (1469-1536) і Йоганн Рейхлін (1455-1522), яких у німецьких гуманістичних колах називали «двома очима Німеччини».

Роттердамський. Його знаменита робота «Похвала глупоті» спрямована не тільки проти окостенілих релігійних та соціальних установлень, але також проти домагань розуму на пізнання кінцевої істини, навіть по відношенню до повсякденних речей, не кажучи вже про потойбічних.

Німецькі гуманісти, на відміну від італійських, розвивали свою діяльність не при князівських дворах, а головним чином при університетах. Серед німецьких університетів найбільшу роль у гуманістичному русі зіграв Ерфуртською університет. Саме тут на початку XVI ст. склався гурток молодих доцентів, серед яких виділявся Муціан Руф (в той же час, в 1501 -1505 рр.., там навчався Мартін Лютер). Тоді Йоганн Пфефферкорн за підтримки католицької церкви ініціював так звана «справа про єврейських книгах» - просто кажучи, вимога заборонити і спалити книги єврейських містиків і взагалі всі стародавні книги, окрім Біблії. Йоганн Рейхлін у своїх «Листах темних людей» висловився проти спалення книг. Церква мала на нього величезний тиск, але на його захист встали ерфуртци на чолі з Муціаном Руфом. Справа про єврейських книгах перетворилося на «справу Рейхліна»: раптом виявилося, що в Німеччині існує громадська думка, і Церкви надалі доведеться рахуватися з ним.

9. Нац.-визвольна боротьба Нідерландів проти Іспанського абсолютизму.

1566р.- бор. мала нац. релігійний і соц. характер. Прагнули знищити нац. і реліг. гноблення.

Чимраз більше незадоволення іспанським пануванням незабаром знайшло свій вияв в опозиційних виступах проти іспанського абсолютизму. Першими виступили проти уряду Філіппа II члени державної ради, що існувала при правительці, найбільші нідерландські аристократи Вільгельм Оранський, граф Егмонт і адмірал Гоорн (Горн). Виступ аристократичної опозиції мав цілком лояльний характер. Аристократи і на думці не мали відокремитись від Іспанії або повстати проти Філіппа II. Проте їх вимоги до правительки на початку 60-х років містили частково і деякі загальнонаціональні вимоги, які знаходили широку підтримку особливо в середовищі буржуазії Нідерландів. Оранський та його друзі протестували проти збільшення кількості єпископів у Нідерланддх і проти їхньої інквізиційної влади, вимагали звільнення Гранвелли, пом'якшення «плакатів» проти «єретиків», скликання Генеральних штатів.

Етапи боротьби.1.-1566-1571- повст. Іконоборців. Введення військ Альби. Партизанська боротьба.

2. 1572-1678- повст. Пн. Провінцій.(виступи гезів). 8 січня 1576р.- перший документ «Гентське умиротворення»-компромісний договір між провінціями:відміна закон. Альби,релігійне питання пд-католики пн-протести,не було секуляризації церк. земель.

3. 1579-1609- найбільш важл. Період. Унії. 6 січня 1579- Арраська унія.- мета.ломогтися угоди з Філіпом ІІ. 23 січня 1579- 7 провінцій підписали «утрехтську угоду»-союз пд. Провінцій. Генеральні штати – верховний орган влади.

4.1621р.- відновилась збройна боротьба і в 1648р.- договором було визнано незалежність пн. Провінцій.