26. Соціально- економічний розвиток Італії XVI – перш. Пол. XviІст.

Економічний занепад Італії. Занепад промисловості. Флорентійські сукна почали замінюватись англійськими. Великого негативного впливу завдали ВГВ, що надзвичайно попсували торгівлю зі сходом. Центр торгівлі був переміщений на атлантичний океан L

Італійська буржуазія все більше вдавалася до банківсько-лихварських операцій. Занепад позначився і на робітниках, вони все частіше переселялися до села де займалися землеробством, виноградарством, садівництвом. Буржуазія, скуповуючи землі і стаючи великими землевласниками, не мала на меті еволюціонувати виробництво, а лиш хотіла здавати землю в оренду.

В країні на довгий час зміцніли феодальні відносини.

27. Політичний розвиток Італії XVI – перш. Пол. XviІст.

Поліцентризм. Десятки незалежних держав. Республіки,сеньйорії,королівства. (все что нашла. позже еще что-то посмотрю)

28. Війна між Францією та Іспанією в Італії та її наслідки.(1)

Поводом к нарушению спокойствия в Италии послужили притязания, заявленные Францией на нижнюю Италию и Милан. Во Флоренции место Лоренцо занял в это время политически незрелый Пьеро де Медичи (1492 год), а на папский престол вступил безнравственный и руководимый исключительно личными видами Александр VI. Правитель Милана Лодовико Моро желал устранить своего племянника Джангалеаццо Сфорца. Однако он встретил отпор со стороны родственников жены последнего — неаполитанских Арагонцев. Тогда Моро обратился за помощью к Франции.

Спустившись с Альп летом 1494 года, Карл VIII занял Тоскану и через Рим направился к Неаполю, покинутому сыном и наследником Фердинанда, Альфонсом II, который передал корону своему сыну Фердинанду II. Союз Милана и Венеции с императором Максимилианом, составившийся в тылу Карла VIII, принудил его к поспешному отступлению из Италии, летом 1495 года. Здесь водворился, по-видимому, прежний порядок. Только во Флоренции ещё держалась республика, восстановленная усилиями Саванаролы, и Пиза успешно отстаивала против Флоренции возвращённую ей Францией самостоятельность

Чтобы отнять у Венеции захваченные ей территории, Юлий II заключил в 1508 году с Людовиком XII и Максимилианом Камбрейский союз, едва не погубивший республику. Но, достигнув цели, Юлий II немедленно обратился против своих прежних союзников, заключив в 1511 году «священную лигу» с Венецией, Швейцарией, Испанией и Англией, следствием чего было изгнание французов из полуострова и восстановление Миланского герцогства под управлением Максимилиана Сфорца, старшего сына Лодовико Моро.

Ещё при жизни Юлия II Медичи снова стали во главе правления во Флоренции, хотя после падения Савонаролы республика продолжала существовать, но правление было отдано в руки одного гонфалоньера.

После восшествия Льва Х на папский престол возобновилась война в верхней Италии: Людовик XII, по заключении мира с Венецией, сделал новую попытку овладеть Миланским герцогством, а испанцы заняли владения Венеции на материке.

28. Війна між Францією та Іспанією в Італії та її наслідки.(2)

Что не удалось Людовику, то было достигнуто его преемником Франциском I. 13 и 14 сентября 1515 года он разбил при Мариньяно швейцарцев Максимилиана Сфорца, предоставившего Франциску I Милан за ежегодную пенсию. Вслед за тем и Лев X заключил мир с Францией.

В 1527 году императорские войска заняли и опустошили Рим. Новая французская армия, вторгшаяся в Неаполь, погибла от чумы.

В то же время Андреа Дориа, отколовшись от Франции, привлёк к союзу с императором свой родной город — Геную. По договору в Камбре (1529 год) Франциск I был вынужден отказаться от всей Италии, Карл V опять восстановил власть Франческо Сфорца в Милане (1529 год) и заключил мир с Венецией. Флоренция, откуда прежние сторонники Савонаролы вновь изгнали Медичи, после упорной обороны сдалась императорскими войсками (1530 год), а в 1531 году туда вступил в качестве наследственного герцога муж незаконной дочери Карла V, Алессандро ди Медичи. Заговоры Бурламакки в Лукке и Фиески в Генуе не имели последствий. Борьба Генриха II, преемника Франциска V, с Карлом V отдала ещё и Сиену в руки Медичи, после чего Франция потеряла последнюю точку опоры в Италии. При разделе габсбургских земель, после отречения Карла V, Испания получила в качестве провинций не только Сицилию и нижнюю Италию, но и Ломбардию. Это распределение было утверждено в 1559 году миром в Като-Камбрези.

29. Валахія,Трансільванія, Молдавія,у XVI – перш. Пол. XVIІст (1)трансільванія

До складу Трансільванського князівства входила територія власне Трансільванії, а також східних і північно-східних комітатів Угорщини. Населення Трансільванського князівства складалося з валахів, угорців, німців і частково закарпатських українців. Трансільванські князі, зберігаючи відому внутрішню самостійність, перебували у васальній залежності від Туреччини: вони визнавали суверенітет султана, платили йому щорічну данину і повинні були погоджувати з ним зовнішню політику.

Внутрішня політика трансільванських князів і державного зборів була спрямована на задоволення економічних і політичних інтересів угорського дворянства та німецького патриціату за рахунок посилення експлуатації і гноблення закріпаченого селянства і трудящого населення міст.

Особливо важким було становище валашському та українського населення, відтиснутими в непридатні для ведення сільського господарства гірські райони Карпат і вимушеного займатися скотарством. У першій половині XVII ст. Трансильванськоє князівство досягло значних успіхів у розвитку економіки і зміцнило своє міжнародне становище. Однак період розквіту Трансільванії виявився нетривалим. Посилення кріпацтва і виснажливі війни стали нездоланною гальмом для розвитку сільського господарства і ремісничого виробництва. Вже в середині XVII ст. почався господарський застій, який перейшов незабаром в затяжну кризу, що в кінцевому рахунку призвело до повного підпорядкування Трансільванії Габсбургам

29. Валахія,Трансільванія, Молдавія,у XVI – перш. Пол. XVIІст (2)

Дунайські князівства Валахія і Молдавія к в середині XVI ст. втратили свою незалежність і потрапили під владу Оттоманської імперії. В історії Молдавії і Валахії настав більш ніж 300-річний період турецького панування. Молдавія і Валахія були розграбовані і перетворені в об'єкт звичайної для турецьких завойовників форми експлуатації: з них збирали важку данину - харачь, вони повинні були поставляти військові контингенти і брати участь у походах султанів. Господарський престол став фактично предметом купівлі-продажу. У результаті турецької військово-феодальної експансії Молдавія і Валахія втратили не тільки національну незалежність, але і свою територіальну цілісність.

Туреччина зберегла в Молдавії та Валахії суспільний лад, феодальні способи виробництва і систему панування і підпорядкування, надавши їм більш жорстоку, «азіатську» форму.

У XVI столітті в залежних від Оттоманської імперії Молдавії та Валахії продовжувало панувати натуральне господарство. Населення цих князівств займалося головним чином землеробством і тваринництвом, а також городництвом і виноградарством, садівництвом, бджільництвом і полюванням, рибальством і іншими промислами.

У містах жили головним чином ремісники різних професій та спеціальностей. Ремісники однієї професії або спеціальності, об'єднані в братства і цехи, зазвичай жили на вулицях, де знаходилися тільки їхні майстерні. На чолі ремісничих цехів і братств стояли старости. Купці також були організовані в гільдії, очолювані старостами. Торгували предметами ремесла, сільськогосподарськими продуктами, худобою, вовною, хутром і т. д

Важливим рубежем в історії молдавського та волоського селянства є «Уложення», або «Зведення законів» 1646 (Молдова) і 1652 (Валахія), остаточно оформили кріпосне право на всій території Дунайських князівств. «Уложення» підтверджували власність феодалів на основні засоби виробництва, перш за все на землю. Затверджувалася кріпосна залежність молдавських селян - Царан-Вечин і волоських Вечин-румун - від світських і духовних феодалів. Їм надавалося право розшуку та примусового повернення своїх втікачів протягом необмеженого терміну.

29. Валахія,Трансільванія, Молдавія,у XVI – перш. Пол. XVIІст (2)

Дунайські князівства Валахія і Молдавія к в середині XVI ст. втратили свою незалежність і потрапили під владу Оттоманської імперії. В історії Молдавії і Валахії настав більш ніж 300-річний період турецького панування. Молдавія і Валахія були розграбовані і перетворені в об'єкт звичайної для турецьких завойовників форми експлуатації: з них збирали важку данину - харачь, вони повинні були поставляти військові контингенти і брати участь у походах султанів. Господарський престол став фактично предметом купівлі-продажу. У результаті турецької військово-феодальної експансії Молдавія і Валахія втратили не тільки національну незалежність, але і свою територіальну цілісність.

Туреччина зберегла в Молдавії та Валахії суспільний лад, феодальні способи виробництва і систему панування і підпорядкування, надавши їм більш жорстоку, «азіатську» форму.

У XVI столітті в залежних від Оттоманської імперії Молдавії та Валахії продовжувало панувати натуральне господарство. Населення цих князівств займалося головним чином землеробством і тваринництвом, а також городництвом і виноградарством, садівництвом, бджільництвом і полюванням, рибальством і іншими промислами.

У містах жили головним чином ремісники різних професій та спеціальностей. Ремісники однієї професії або спеціальності, об'єднані в братства і цехи, зазвичай жили на вулицях, де знаходилися тільки їхні майстерні. На чолі ремісничих цехів і братств стояли старости. Купці також були організовані в гільдії, очолювані старостами. Торгували предметами ремесла, сільськогосподарськими продуктами, худобою, вовною, хутром і т. д

Важливим рубежем в історії молдавського та волоського селянства є «Уложення», або «Зведення законів» 1646 (Молдова) і 1652 (Валахія), остаточно оформили кріпосне право на всій території Дунайських князівств. «Уложення» підтверджували власність феодалів на основні засоби виробництва, перш за все на землю. Затверджувалася кріпосна залежність молдавських селян - Царан-Вечин і волоських Вечин-румун - від світських і духовних феодалів. Їм надавалося право розшуку та примусового повернення своїх втікачів протягом необмеженого терміну.