- •1. Кирило-Мефодіївське братство та його програмні документи.
- •2.Повстання в с. Турбаях.(1)
- •3.Україна у планах Наполеона та участь українців у франко-російській війні 1812 р.
- •4.Попередні проекти скасування кріпацтва (1855-1861), їхня оцінка.(1)
- •4.Попередні проекти скасування кріпацтва (1855-1861), їхня оцінка.(2)
- •5.Велика реформа 1861 року: сутність та наслідки
- •6.Кримська війна 1853–1856 рр. Та її наслідки для України. Оборона Севастополя.
- •7. Становище західноукраїнських земель у хvііі ст.
- •9. Гетьман Кирило Розумовський, його політика.
- •10. Міста в Україні у першій половині хіх ст.
- •11. Гетьман Пилип Орлик. Конституція 1710 р
- •12. Значення гайдамацького руху, Коліївщини в історії України.
- •13. Коліївщина 1768 р.: причини, хід, наслідки.
- •14. Переселенські рухи українців у межах Російської імперії у хіх ст.: причини, наслідки.
- •15. Північна війна 1700-1721 рр. Та її вплив на Україну.
- •47. Розвиток торгівлі в Україні у першій половині хіх ст.
- •48.Перші робітничі організації в Україні (друга половина хіх ст.). Особливості поширення марксизму.
- •49.Рух автономістів на початку хіх ст. “Малоросійське товариство”. Василь Капніст
- •50. Соціально-економічні наслідки інкорпорації України до складу Росії у другій половині хvііі ст .
- •51. Культура України другої половини хіх ст. (література, музика, живопис, архітектура).
- •52. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій половині хіх ст
- •53.Причини виникнення, програмні документи, діяльність таємних військових організацій у першій чверті хіх ст. Декабристи-українці..
- •54. Розвиток освіти в Україні у першій половині хіх ст
- •57. Доля запорозьких козаків після скасування Запорізької Січі в 1775 р
- •58. Поділи Речі Посполитої та їхнє значення для України.
- •59. Опришківський рух. Олекса Довбуш
- •60.Гетьман Іван Мазепа, його внутрішня і зовнішня політика
- •65.Перші політичні партії в Західній Україні. Радикали. І. Франко
- •66.Джерела та особливості формування робітничого класу та його становище у другій половині хіх ст.
- •70.Великодержавна політика Росії щодо України, її мотиви та наслідки. Циркуляр Валуєва. Емський указ.Валуєвський циркуляр і Емський акт.
- •71(1).Причини та “технологія” ліквідації Запорізької Січі. Петро Калнишевський.
- •76.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії протягом першої половини хіх ст. Регіональні особливості.
- •77. І Малоросійська колегія.
- •79 Революційні події 1848–1849 рр. У Західній Україні та їхній вплив на поширення українського національного руху. Головна Руська Рада.
- •80. Розвиток сільського господарства України у хvііі ст.
53.Причини виникнення, програмні документи, діяльність таємних військових організацій у першій чверті хіх ст. Декабристи-українці..
Рух декабристів стало першим революційним рухом в Росії. За соціальним складом декабристи були дворянами - найбільш освіченим, політично зрілим соціальним шаром Росії того часу. В основі їх поглядів лежало неприйняття кріпосного права і самодержавія.Первая декабристськаорганізація - «Союз порятунку» - виникла в 1816 році. Серед її членів були О.М. Муравйов, С.І. і М.І. Муравйови-Апостоли,, П.І. Пестель. Основна мета суспільства - знищення кріпацтва та введення конституції. Вже в 1817 році члени «Союзу» планували переворот і царевбивство, проте обмеженість сил спонукала їх до створення нової, більш широкої організації. У січні 1821возніклі дві таємні декабристські організації. На Україні виникло «Південне товариство», на чолі якого став герой Вітчизняної війни 1812 року Павло Пестель. Він становив програмний документ «Руську правду». «Руська правда» вимагала проголошення Росії парламентською республікою, знищення станів, запровадження представницького ладу на основі загального виборчого права. Документ гарантував демократичні свободи: слова, зборів, друку і т. д., проголошував незалежність Польщі. Земельне питання передбачалося вирішити за рахунок передачі в громадський фонд церковних, казенних і половини поміщицьких земель. Селяни звільняються з наділенням їх землею. Вища законодавча влада належить «Народному віче». Петербурзі була створена «Північне суспільство», що мало відділення в Москві. «Північне товариство» очолювала Дума з трьох осіб: Н.М. Муравйова, С.П. Трубецького, Є.П. Оболенського. Селяни звільняються майже без земель - лише по дві десятини на двір. Земля залишається власністю поміщика. Конституція теж передбачала введення широких демократичних гражданскіхсвобод.В 1823 на Україні виникла офіцерська організація «Товариство об'єднаних слов'ян», що проголосила гасло революційного відродження і союзу всіх слов'янських народів. У 1825 році вона приєдналася до «Південного обществу.Прічіни поразки виступу - недостатня підтримка декабристів армією, відсутність опори на широкі маси народу, непідготовленість, відсутність ідейного і організаційної єдності в декабристських організаціях, чисто змовницькі методи, тактика військового перевороту. Тим не менше, значення повстання декабристів в історії революційного руху Росії величезне. Це було перше рух, який висунуло чітку політичну програму, створило таємні організації та відкрито виступило проти самодержавства.
54. Розвиток освіти в Україні у першій половині хіх ст
Вирішальною передумовою формування української національної різночинної інтелігенції став розвиток освіти. У XIX столітті нові потреби управління й економічного розвитку, особливо з появою капіталістичних відносин, примусили уряд спеціально займатися питаннями освіти. Що стосується України, то на її території власна традиція широкої шкільної освіти була перервана. Якщо на початку XVIII століття практично кожне українське село мало початкову школу, то до його кінця, після закріпачення селян, вціліли лише одиничні школи, які утримувалися на кошти батьків. У XIX столітті система освіти почала розвиватися у рамках загальнодержавної російської політики. У 1804 році відкрилася перша в Україні Одеська комерційна гімназія. Всього в Україні у першій половині століття діяло 1320 парафіяльних і повітових шкіл та училищ, відкрито 19 гімназій, навчалося близько 4 тис. учнів. У стані справжнього занепаду перебувала освіта у Західній Україні. Уряд Австро-Угорщини проводив колонізаторську політику. У Закарпатті навіть у початкових школах навчання велося угорською мовою, у Галичині – німецькою і польською, на Буковині – німецькою і румунською. Формально у 1869 р. тут було введене обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років, однак переважна частина населення (від 55 до 75%) залишалася неписьменною. У 1834 був відкритий Київський університет, першим ректором якого став відомий український вчений; – Михайло Максимович. Він заохочував і особисто брав участь у збиранні українського фольклору, вивченні пам'яток старовини. У 1865 відкрився університет у Одесі, у 1898 – Київський політехнічний інститут, 1899 – Катеринославське вище гірниче училище (нині Національна гірнича академія України). На західноукраїнських землях основними центрами науки були Львівський університет, 1661 року заснування, і Чернівецький університет, 1875 року заснування, заняття в яких велися польською і німецькою мовами.
Незважаючи на низький освітній рівень населення, продовжує розвиватись освіта. Навчальні заклади були чотирьох розрядів: 1) парафіяльні школи – для людей найнижчих станів; 2) повітові училища – для дворян, купців, урядових службовців, ремісників; 3) гімназії – для дворян і чиновників; 4) ліцеї та університети – для дворян. Більшість населення України було неписьменним. Міністерство народної освіти, яке почало діяти в p., вирішило провести реформу системи освіти і затвердило «Попередні правила народної освіти», а в 1804 р. – статут навчальних закладів. За «Попередніми правилами» передбачалися чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії), університети. Основи для розвитку хімічної науки в Харківському університеті заклав професор О. І. Ходнєв, що обіймав кафедру хімії
Основи для розвитку хімічної науки в Харківському університеті заклав професор О.І. Ходнєв, що обіймав кафедру хімії. Для поширення науки, освіти і культури у західноукраїнських землях мала велике значення діяльність науково-дослідного інституту «Оссолінеум» – інституту Оссолінських, заснованого у Львові в 1817 р. Ю. Оссолінським – польським просвітителем, літературознавцем та істориком. В інституті були бібліотека і музей, в яких уже на кінець 30-х років було зібрано близько 500 тис. книг із філософії, літератури, географії, права, багатющі колекції зброї, рідкісних монет, картин, гравюр та ін. пам'яток старовини й мистецтва