51. Культура України другої половини хіх ст. (література, музика, живопис, архітектура).

Розвиток нації характеризується створенням неповторних національних форм культурної творчості в усіх галузях художньої культури. Розквітає українська література, репрезентована низкою талановитих письменників, відбувається становлення професійного театру, виникає українська музична класика, реалістичний живопис. Внутрішня єдність культури спостерігається в усіх регіонах, населених українцями.

Тоді було видано низку підручників для початкового навчання, зокрема "Букварь южнорусский" Т. Шевченка, "Граматка" П. Куліша, "Щотниця" О. Кониського.

Серед молоді, яка брала участь у недільних школах Києва, виникла організація "Громада". Вона об'єднала студентів, учителів, молодих учених; серед них були такі відомі пізніше діячі національно-культурного руху, як П. Чубинський, П. Житецький, В. Антонович, Т. Рильський

руга половина XIX ст. була періодом піднесення української науки. Наукова праця розвивалася при університетах і наукових товариствах, українознавство мало видатних представників, серед яких в археології перше місце посідав В. Антонович, в антропології - Ф. Вовк, в етнології - М. Драгоманов, у мовознавстві - О. Потебня, П. Житецький, у літературознавстві - В. Петров та Я. Дашкевич, у статистиці - О. Русов. Важливу роль в організації наукового життя відіграв заснований громадівцями часопис "Киевская старана", який став справжньою енциклопедією етнографії та історії України

На літературному полі з'явилося чимало нових талантів, зокрема Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, А. Кримський, В. Самійленко, Леся Українка та ін.

Друга половина XIX ст. - доба становлення класичної української музики і театру. У цей час творять свої шедеври С. Гулак-Артемовський і М. Лисенко. Оригінальну музику пише М. Аркас, автор опери"Катерина" Інтерес до народної музики в Західній Україні спричинює появу масового хорового руху. Музичні товариства Торбан", "Боян" та ін. пропагували світову та національну музику. Початок українських театральних вистав у Галичині датують 1848 р., а першою національною професійною була трупа О. Бачинського . У Східній Україні після скасування заборони українських вистав спостерігається нечуваний розквіт театру, в якому засяяли імена М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, Л. Саксаганського, І. Карпенка-Карого (так звана п'ятірка з хутора "Надія"). Театр був надзвичайно важливою національно-культурною установою, яка мала змогу впливати на маси, вчити їх рідній мові, нагадувати про історичні традиції, пробуджувати пошану до української культури. Театр протидіяв русифікації, яка проводилась через школи, урядові установи, армію, навіть церкву.

52. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій половині хіх ст

Починаючи з сер. XIX ст., у Західній Україні крізь залишки феодалізму пробивалися паростки соціального прогресу. Помітне пожвавлення в економіці почалося наприкін. 60-х — на поч. 70-х років. Та лише в 70—80-ті роки відбулося становлення фабрично-заводської промисловості, хоча й тоді з 869 підприємств Східної Галичини більшість були дрібними, на яких було зайнято по 5—10 робітників. Дрібні підприємства переважали також на Буковині та в Закарпатті. Провідними були борошномельна, лісопильна, нафтова галузі, де до сер. 90-х років завершився промисловий переворот.

Названі вище галузі виробництва у Галичині стимулювали залізничне будівництво. У 60-ті — на поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із Заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних міркувань. Згодом воно з'єднало Львів з українськими землями, що входили до складу Росії. До поч. 1901 р. довжина залізниць досягла 3859 км, що сприяло розвиткові торгівлі й промисловості.

Наприкін. XIX ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч і на низькому технічному рівні.

. Одним з не багатьох чинників, який позитивно впливав на економічний розвиток західноукраїнського регіону, був своєрідною формою економічної самооборони місцевого населення, стала кооперація. Перше західноукраїнське кооперативне товариство — торгове підприємство "Народна торгівля" було організовано у 1883 р. у Львові. 

У другій половині XIX ст. на західноукраїнських землях міцніє робітничий рух. Перший організований виступ робітництва відбувся в січні 1870 р. Сто львівських друкарів провели 7-денний страйк, який закінчився їх перемогою. На межі 70—80-х років поряд зі страйками використовуються демонстрації, збори, мітинги. Виникають нелегальні робітничі гуртки.

Повільний розвиток економіки західноукраїнських земель, які залишились аграрно-сировинним колоніальним придатком, не міг повністю забезпечити робочими місцями населення краю. Це спричинило наприкін. XIX — на поч. XX ст. масову еміграцію. Серед основних її причин І. Франко називав перенаселення, пролетаризацію і пауперизацію більшості селян, злиденні заробітки робітництва. Лише протягом 1890—1914 рр. більш як 500 тис. галицьких українців емігрували до Канади, СІЛА, Південної Америки. Великих масштабів сягнула сезонна заробіткова еміграція в країни Європи. У Закарпатті кількість емігрантів набагато перевищувала природний приріст населення.

Одним з не багатьох чинників, який позитивно впливав на економічний розвиток західноукраїнського регіону, був своєрідною формою економічної самооборони місцевого населення, стала кооперація. Перше західноукраїнське кооперативне товариство — торгове підприємство "Народна торгівля" було організовано у 1883 р. у Львові. Важливою подією стало заснування в 1899 р. товариства "Сільський господар". Найчисленнішими серед кооперативів були кредитні спілки, які надаючи 10-відсоткові позики, швидко витіснили більшість лихварів. Усього перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях налічувалося 1500 різних кооперативів.