Типи рослинності

Лісова рослинність. Ліси вкривають понад 13% території області. Основна частина лісових масивів зосереджена у поліській частині області, де вони займають близько 40% лісовкритої площі області. У межах інших географічних районів площа під лісом набагато менша і приблизно становить у Придністров'ї 17%, Подільському Побужжі 15%, північному Поділлі 12% від загальної лісовкритої площі.

Найбільш поширені деревні лісові породи: сосна звичайна, дуб звичайний, граб звичайний, клен гостролистий, береза бородавчаста, дуб скельний, осика, вільха чорна. Ці породи разом займають близько 4/5 вкритої лісом площі області. Соснові ліси вкривають близько 30%, дубові – 40% площі лісових угідь. Насадження ялини європейської, бука лісового трапляються невеликими масивами. У цілому хвойні ліси займають близько третини лісовкритої площі, решту – ліси листяні.

Соснові ліси скупчені, насамперед, у поліській частині області, основні масиви дубових і мішаних дубово-соснових лісів ростуть на півночі та в східній частині області, а грабово-дубові ліси – переважно в південній частині. Чорновільхові ліси розміщені у центральній части території області, по заплавах річок Горині, Хомори, Случі, Вовка, Бужка, Згару.

Грабово-дубові ліси, або груди. Це одна з найбільш поширених лісових формацій на Хмельниччині. Ненарушені деревостани двоярусні. Перший ярус складає дуб звичайний за участю ясена звичайного, клена гостролистого, явора. Основу другого ярусу становить граб звичайний. До нього домішуються липа звичайна, клен польовий, берест, менше – осика, черешня, на узліссях зрідка трапляються груша звичайна, яблуня лісова. Але найчастіше деревостани цієї формації вторинні, одноярусні, з неподільним пануванням у них граба звичайного (грабові ліси).

У підліску – бруслина бородавчаста та європейська, свидина, ліщина, глід одноматочковий, клокичка периста, дерен; рідше – клен татарський, вовчі ягоди звичайні, жимолость пухната, шипшина собача та щитконосна, жостер, бузина чорна, черемха звичайна, свидина кров'яна.

Трав'яний покрив досить густий (проективне покриття в середньому 20–30%). Основу його складають осока волосиста, яглиця звичайна, безщитник жіночий, перлівка поникла, зірочник лісовий, копитняк європейський, маренка запашна, зеленчук жовтий, грястиця збірна, підлісник європейський, що виступають у відповідних асоціаціях грудів як домінанти та кодомінанти.

Грабово-дубові ліси з дуба скельного характерні для південної частини області (товтри, схили Дністровської долини).

У цих лісах добре розвинений підлісок з клена татарського, ліщини, бирючини звичайної, береки і таких представників середземноморського геоелементу, таких як дерен справжній, гордовина, глід п'ятитичинковий, клокичка периста. Чимало середземноморських видів є і в складі трав'яного покриву: осока парвська, гусинець баштовий, холодок тонколистий, молочай мигдалевидний, горобейник пурпурово-голубий, чина синювата, самосил гайовий, в'язіль стрункий, чемерник червонуватий, вальдштейнія гравілатоподібна, купина широколиста, леопольдія тонкоквіткова, осока Мікелі, перлівка мальована, шоломниця висока та ін.

У складі грабово-дубових лісів Хмельниччини добре розвинена синузія ранньовесняної флори. До неї, зокрема, належать підсніжник звичайний, проліска дволиста, гусяча цибуля (жовта та маленька), ане­мона (дібровна і жовтецева), рясти Галлера і порожнистий, рівноплідник рутвицелистий, зубниця (залозиста і бульбиста) та ін.

Дубові ліси. Дубові ліси з дуба звичайного. Деревостани двохярусні. У першому ярусі переважає дуб звичайний. Його супроводжують ясен звичайний, береза бородавчаста, явір. У другому до­сить розрідженому ярусі виростають граб, липа серцелиста, клени польовий та гостролистий, черешня, явір, в'яз шорсткий, берест, в'яз гладенький, осика.

Підлісок добре розвинений. В його складі терен, клен татарський, глід кривочашечковий, жостер, бруслини бородавчаста та європейська, бузина чорна, ліщина, черемха, рідше такі середземноморські види, як терен справжній, гордовина, клокичка периста, скумпія, свидина кров’яна.

У складі трав'яного покриву до домінантів і кондомінантів належать: осока волосиста, осока гірська, гравілат річковий, безщитник жіночий, зірочник лісовий, перлівка ряба, фіалки шершава і запашна, яглиця звичайна, конвалія звичайна, ожина сиза, купини багатоквіткова і широколиста, копитняк європейський, медунки маленька і темна тощо.

Дубові ліси з дуба скельного. Діброви з дуба скельного поширені Придністров'ї. В усіх ярусах мають різні види середземноморської флори. Деревостани таких дібров одно- і двохярусні. Основу їх складає дуб скельний. У домішках дуб звичайний, ясен звичайний, черешня, липа серцелиста, явір, береза бородавчаста, граб звичайний, клен польовий, берека. Підлісок добре розвинений, у ньому бруслини бородавчаста і європейська, ліщина, терен, глід кривочашечковий, клен татарський, вишня степова, клокичка периста, дерен справжній, гордовина, свидина кров'яна, калина цілолиста, подекуди бруслина карликова.

Основу трав'яного покриву складають осоки волосиста та парвська, горобейник пурпурово-голубий, маренка запашна, фіалка лісова, яглиця звичайна, зірочник лісовий, осока Мікелі, тонконіг дібровний, чина орна, трава пахуча і звичайна та ін.

Букові ліси. Природна східна межа поширення бука лісового проходить по Збручу. На схід від нього невеликі масиви бучин збереглися лише у Ярмолинецькому та Старокостянтинівському лісгоспзагах і у Могилів-Подільському лісгоспзагу Вінницької області. На Поділлі бук поширений здебільшого на товтрах.

Найбільшу площу (250га) займає бучина на території Сатанівської дачі Ярмолинецького лісгоспзагу (Городоцький район). Вік основної частини букових деревостанів Сатанівського лісництва 100 і більше років. У Старокостянтинівському лісгоспзагу в урочищі Новики на площі 0,5га збереглися залишки 180-pічнoї бучини.

У дорослих насадженнях бучин неподільно домінує бук лісовий (рис. 15). Лише поодиноко домішуються дуб звичайний, ясен звичай­ний, явір, клен гостролистий. Другий ярус або зовсім відсутній, або досить розріджений (граб, черешня, дуб звичайний, клен польовий, в'яз шорсткий, берест, липа серцелиста). Підлісок у дорослих насадженнях або відсутній, або ж представлений поодинокими кущами ліщини, бру­слини бородавчастої, калини, гордовини, свидини, плюща, жимолості пухнатої.

Трав'яний покрив негустий. Основу його складають осока волосиста, маренка запашна, яглиця звичайна, конвалія лісова, проліска багаторічна, зеленчук жовтий, купена широколиста, печіночниця звичайна та інші види.

Соснові ліси. На Хмельниччині вони приурочені до дерново-підзолистих супіщаних і піщаних грунтів Шепетівського Полісся. Де­ревостани складає сосна звичайна. Разом з нею ростуть береза бородавчаста, значно рідше – дуб звичайний та ялина європейська. Береза разом із сосною росте у свіжих, вологих і сирих типах лісу. Дуб у складі соснових борів поширений там, де бори вкраплені або чергуються з сосново-дубовими чи дубовими насадженнями на місцях з більш родючими грунтами. Підлісок практично відсутній. Трав'яно-чагарниковий ярус розвинений досить добре. Помірно, хоч і не завжди рівномірно, представлений наземний покрив з лишайників і мохів. Наведемо характеристику декількох найбільш поширених груп асоціацій соснових лісів.

Сосновий ліс чорницевий. Деревний ярус утворює сосна, поодиноко – береза бородавчаста, рідше – дуб звичайний. Підлісок не розвинений. Основу чагарниково-трав'яного покриву складає чорниця. До неї у незначній кількості домішуються брусниця, орляк звичайний, дзвоники персиколисті, щучник дернистий, лохина, верес звичайний, багно звичайне, молінія голуба, веснівка дволиста, ожина волосиста, вербозілля звичайне, перлівка поникла, перестріч гайовий. У добре розвиненому моховому покриві: плевроцій Шребера та гілокомій блискучий за участю рунянки звичайної та сфагна дібровного.

Сосновий ліс вересовий. Деревний ярус складає сосна з поодинокими деревами берези бородавчастої та дуба звичайного.

У чагарниково-трав'яному покриві переважає верес звичайний за участю брусниці, орляка звичайного, менше – чорниці, ожини волосистої, чебрецю звичайного, веснівки дволистої, котячих лапок дводомних, біловуса стиснутого, золотушника звичайного, нечуйвітру волохатенького, куничників очеретяного та наземного.

Мохово-лишайниковий покрив розріджений; у ньому – плевроцій Шребера, дикран зморшкуватий, гілокомій блискучий, кладонії оленяча та м'яка.

Сосновий ліс лишайниковий. У деревостані сосна. Підлісок не розвинений. В основі розрідженого трав'яно-чагарникового покриву костриця овеча, чебрець звичайний. Поодиноко – золотушник звичайний, мучниця звичайна, нечуйвітри зонтичний та волохатенький, келерія си­за, булавоносець сіруватий, цмин піщаний, верес звичайний та ін. У лишайниковому покриву кладонії оленяча та лісова.

Серед складних сосняків на Хмельниччині поширені соснові ліси звичайно дубові. Корінні деревостани цих лісів двох'ярусні. У першому ярусі – сосна, інколи береза бородавчаста, у другому – дуб звичай­ний. Підлісок складають бруслини бородавчаста та європейська, дрік красильний, зіновать руська, ліщина, барбарис звичайний, горобина звичайна, крушина ламка, бузина чорна та ін. У трав'яно-чагарничковому ярусі чорниця, орляк звичайний; домішками веснівка дволиста, брусниця, суниці лісові тощо. Моховий покрив розріджений, складається із звичайних листяних мохів.

Чорновільхові ліси. Займають вони притерасні частини річкових заплав. Чимало їх також по вододільних зниженнях у межах Шепетівського Полісся.

За складом деревостану розрізняють чисті чорновільшняки, у складі яких домішка інших порід і чагарників незначна, та складні, зі значною домішкою інших деревних порід і добре розвиненим підліском. Більш поширені чисті чорновільшняки.

Степова рослинність. Степова рослинність ксеротичного типу на території Хмельницької області збереглася на відслоненнях вапняків у долині Дністра і на схилах Товтрового кряжа (Медоборів). Справжня степова рослинність на крутосхилах («стінках») Дністра представлена трав'яними угрупованнями та заростями чагарників. Серед трав’яної рослинності – фрагменти степових формацій, де едифікаторами виступають ковила волосиста, осоки низька та гірська, оман мечолистий, куцоніжка пірчаста та їх похідні – угруповання бородача звичайного.

До чагарникових заростей зачисляють дерезняки – зарості терену, глоду, жостера, кизилу, угруповання чагарникових форм дуба скельного та граба звичайного. У складі петрофільних угруповань дністровських «стінок» росте ряд рідкісних видів: мигдаль степовий, пероломник видовжений, шафран Гейфелів, ефедра двоколоса, шоломния весняна, волошка східна, юринея дністровська, молодило руське, самосил панонський.

Особливо цікава трав'яна рослинність товтр, однак вона дуже погано збереглася внаслідок інтенсивного випасання худоби. Одна з таких товтр близько с.Біла Чемеровецького району «Самовита» («Несамовита») оголошена пам'яткою природи республіканського значення. Коротко опишемо її рослинний покрив. Всього тут у рослинному покриві понад двісті п'ятдесят видів, домінуючими серед яких є: на схилі східної експозиції ковила волосиста, келерія струнка, типчак борознистий, осока низька, горицвіт весняний, лядвенець рогатий, вероніка австрійська, тимофіївка степова, волошка лучна, цикорій дикий, герань криваво-червона, синяк звичайний, гвоздика Анджейовського, ломин цілолистий, анемона дібровна, анемона лісова, півники угорські, скозонера пурпурова та ін.

Не скелястих схилах цієї товтри росте понад 20 видів, серед які відзначимо молодило руське, авринею скельну, очиток їдкий, цибулю подільську, цибулю гірську, перстач пісковий, полин Маршалла тощо. Схили західних експозицій вкриті щебенистим делювієм з дерново-карбонатним грунтом, на якому костриця лучна, тонконіг лучний, еспарцет пісковий, що утворюють домінантні асоціації. Крім того поширені пирій середній і повзучий, ковила пірчаста, тимофіївка степова, волошка лучна, айстра степова, жовтозілля Якова, молочай тоненький, нечуйвітри волохатий і зонтичний, рокитник білий, вероніка лежача, аконіт кущистий, сон широколистий.

Слід відзначити, що на цій товтрі є ряд рідкісних і зникаючих видів: цибуля подільська, юринея вапнякова, волошка рейнська, пирій загострений, ковили пірчаста та волосиста, синяк червоний. Відзначимо, що ще декілька років тому на цій товтрі був ясенець, але тепер він зник. У зв'язку з цим слід наголосити на охоронному режимі, якого не завжди дотримуються. А про те, що це має першорядне значення, свідчать такі спостереження. Якщо на товтрі, що охороняється, зареєстровано багато ковили волосистої, рутвиці малої, синяка червоного і широколистого, молодила руського, горицвіту весняного тощо, то на «Чернецькій», яка не охороняється, ці рослини зовсім відсутні.

Лучностепова рослинність у доагрикультурний період займала великі площі на плакорах Північного Поділля. Представлена вона була формаціями ковили волосистої, типчака борознистого, бистриці сизої, осоки низької, сеслерії Гейфлерової, бородача звичайного. Сьогодні лучні степи повністю розорані.

Лучна рослинність. Лучні угруповання поширені невеликими масивами по всій території області, але найбільше їх у долинах Південного Бугу, Смотрича, Дністра, Горині. У 1976 р. площа лук становила 82.8 тис. га, тобто близько 6% земельних угідь.

Заплавні луки виникли на місці вирубаних зaплaвних лісів і чагарників або після осушення боліт. Вторинними є також суходільні луки, поширені на колишніх лісових землях. Площа суходільних лук 53,7 тис. га, тобто вони більше поширені, ніж заплавні луки. За флористичним складом лучні фітоценози найбідніші, що пов'язано з їх молодим віком, сінокосом і випасанням худоби. Різні агротехнічні та меліоративні заходи приводять до швидких сукцесій, тобто зміни видо­вого складу угруповань. Крім того, луки відзначаються великою різноманітністю асоціацій, а це утруднює їх вивчення, класифікацію та картографування.

Суходільні луки займають різні грунти, а тому відзначаються строкатістю асоціацій і видового складу. Виділяють справжні, забо­лочені та пустищні луки. На заболочених масивах плакорів луки дуже близькі до заболочених заплавних угруповань.

На багатих чорноземних і близьких до них грунтах поширені справжні луки з різноманітним травостоєм, у якому переважають зла­ки та бобові. Домінантами і кондомінантами тут виступають китник лучний, костриця лучна, мітлиця тонка, костриця червона, пахуча тра­ва звичайна, трясучка середня, тонконіг лучний, куничник наземний, осока просяна, пирій повзучий, конюшини лучна і повзуча, чина лучна, лядвенець рогатий, люцерни серповидна і хмелевидна, буркун лікарський, горошок вузьколистий та ін. У різних асоціаціях домішується різнотрав'я, представлене переважно шавлією лучною, деревієм звичайним, жовтцем повзучим, гадючником шестипелюстковим, королицею звичайною, волошкою лучною, суховершками звичайними, розхідником звичайним та багатьма іншими видами.

Днища балок і лощини стоку, пониження на плакорах займають перезволожені та заболочені луки, де ростуть тонконіг болотний, мітлиця повзуча, щучник дернистий, осока лисяча, молінія голуба, підмаренник болотний, хвощ багновий, вербозілля звичайне, калюжниця болотна, частуха подорожникова, підмаренник болотний тощо.

Пустищні суходільні луки приурочені до найбідніших в області дернових, дерново-підзолистих та ясно-сірих опідзолених грунтів. Переважає асоціація біловуса стиснутого, в складі якої багато трясучки середньої, шучника дернистого, гребінника звичайного, медової трави шерстистої, жовтецю їдкого, деревію звичайного, ожини волосистої, нечуйвітру волохатенького.

Заплавні луки розміщені на багатих нормально або надмірно зволожених лучних і лучно-болотних грунтах. У травостої найбільша роль належить злакам, на більш зволожених ділянках багато осок, менше значення мають бобові та різнотрав'я. Найбільш поширеними видами лучних трав є куничник наземний, мітлиця біла, тонконіг луч­ний, костриці лучна та червона, китник лучний, тимофіївка лучна, осо­ка рання та ін.

Низькі рівні заплав і притерасні пониження зайняті заболоченими та торфовистими луками. Вони приурочені до перезволожених болотяних грунтів і торфовищ. Їх складають лучні та болотні види трав'янистих рослин. Закономірно, що зі збільшенням перезволоження зменшується роль лучних форм і зростання кількості болотних. Найчастішими домінантами та кондомінантами тут виступають тонконіг болотний, очеретянка звичайна, бекманія звичайна, лепешник водяний, куничик ланцетний, щучник дернистий, молінія голуба, мітлиця собача, осока дерниста, струнка, лисяча, пухирчаста, куга озерна, очерет звичайний, вероніка берегова, м'ята австрійська, незабудка болотна, калюжниця болотна та ін. У річкових заплавах часта плямиста мозаїка з лучних болотних асоціацій, яка швидко змінюється за допомогою осушувальних меліорацій на культурні луки або на ріллю.

Пустища поширені переважно у поліській частині області. Трав'яні пустища представлені угрупованнями костриці овечої, костри поліської, келерії сизої, біловуса стиснутого, булавоносця сіруватого, нечуйвітру волохатенького, котячих лапок дводомних; трав'яно-мохові – угрупованнями замоховілих стиснуто біловусових пустищ; чагарничкові – звичайно вересовими угрупованнями.

Болота. На всій території Хмельницької області переважають трав'яні та трав'яно-мохові евтрофні болота, а мезотрофні болота дуже рідке явище. Болота – переважно по долинах річок, значно рідше – по зниженнях на вододілах. Здебільшого вони невеликі за площею. Більше двох третіх боліт займають територію менше 100га.

Низинні болота. На лісостеповій частині території області найбільш обводнені ділянки евтрофних боліт вкриті звичайноочеретяними, звичайноочеретяно-осоковими, озернокуговими, широколисто-вузьколисто-рогозовими, звичайнолепеховими та великолепешняковими угрупованнями. На менш обводнених болотах більш поширені осоко-хвощево-осокові та осоково-гіпнові угруповання. На осокових болотах переважають осоки гостровидна, здута, рідше – струнка, зближена, дерниста. На осоково-гіпнових болотах ростуть ті ж види осок, крім стрункої. У моховому покриві каліергонелла гострокінцева, дрепаноклад відвернутий, кампілій зірчастий, каліергон серцелистий, брій череватий.

На півночі Хмельниччини, у Шепетівському Поліссі, серед трав'яних боліт поширені звичайноочеретяні, менше – великолепешнякові, плавучолепешнякові, сірувато-куничникові. Значні площі займають осоко та осоково-гіпнові болота. Основу травостою осокових боліт складають осоки омська, дерниста, струнка, гостровидна, Девеллова; осоково-гіпнових – осоки омська, здута, пухнатоплода, пухирчаста, двотичинкова зближена, гостровидна та ін. У моховому покриві таких боліт переважають дрепаноклад відвернутий і кампілій зірчастий.

Чагарникові евтрофні болота складені переважно кущовою формою вільхи чорної та вербами, насамперед попелястою.