Радіаційний режим

Одним із основних кліматоутворюючих факторів є сонячна радіація. Величина її залежить не тільки від широти, пори року і рельє­фу, але і від атмосферної циркуляції, особливо у помірних широтах, де хмарність може бути досить значною, а колір земної поверхні змінює відбиту радіацію протягом року до 75...80%.

На території області вже багато років ведуться спостереження над основними компонентами радіаційного балансу (табл. 1). Ми користуємося даними ст.Нова Ушиця, яка розміщена у південній частині області

На перпендикулярну до сонячних променів поверхню сонячної енергії поступає значно більше (87,4ккал/см²), ніж на горизонтальну. Внаслідок великої хмарності більшу частину року переважає розсіяна радіація і тільки в червні–вересні, коли найменша хмарність, а висота сонця найбільша, пряма радіація перевищує розсіяну.

Чверть сумарної радіації відбивається від земної поверхні. Альбедо показує відношення відбитої радіації до падаючої. Особливо воно велике взимку, коли земля вкрита снігом. В окремі дні від чистого снігу мо­же відбиватися до 85% радіації, що падає на нього. На загальні суми тепла, які поглинає земна поверхня, вказує радіаційний баланс. Радіаційний баланс – це різниця між сумарною сонячною радіацією, поглинутою земною поверхнею, та ефективним випромінюванням цієї поверхні. У цілому за рік він становить 43,3ккал/см², що на 3ккал/см² більше, ніж, наприклад, у Києві, але на 10ккал/см² менше, ніж в Одесі. Тільки у грудні та січні при найменшій тривалості дня радіаційний баланс від'ємний. Найвищих значень він досягає у червні та липні. У цілому з травня по серпень на земну поверхню поступає 3/4 річної суми тепла.

Температурний режим

Температура повітря зумовлюється як радіаційним балан­сом, так і атмосферною циркуляцією (фізичними властивостями повітряних мас, баричними системами та напрямом вітру в них). На темпера­туру приземного шару повітря певний вплив має поверхня: рельєф, рослинність, водоймища. Наприклад, циклони з повітрям морського походження в холодну пору року зумовлюють підвищення температури, інколи відлиги, значну хмарність, тумани. Влітку, навпаки, з ними пов'язані не тільки опади, але і зниження температури. Антициклони та східні вітри влітку зумовлюють суху ясну погоду, зростання температури повітря, а зимою – зниження.

Внаслідок зростання швидкості вітру, більшої активізації атмосферних процесів взимку міждобова зміна температури у півтора рази вища, ніж влітку.

У зв'язку зі значною меридіональною протяжністю області найбільше температури змінюються з півночі на південь, особливо весною та восени, коли вони досягають 1,5°.

Наведемо середні місячні та річні температури повітря в основних пунктах області (табл. 2).

В окремі роки температура повітря може дуже відрізнятися від середніх багаторічних величин. Тому для більш детальної характеристики температурного режиму слід враховувати мінімальні та максимальні температури. Розрізняють середні і абсолютні екстремальні температури. Середні мінімальні температури – це середня температура в найбільш холодні години доби, абсолютний мінімум – найбільш низька температура, що зафіксована хоча б один раз протягом тривалого періоду спостережень (табл. 3).

Надзвичайно низькі температури повітря спостерігали в січні 1940, 1954, 1963 рр., а також у лютому 1929, 1954, 1956 рр. Їх зумовило проникнення арктичного повітря в антициклонах. Особливо знижувалась температура повітря в нічні години. У середньому тривалість періоду зі стійкими морозами коливається від 63 днів у Ямполі до 73 днів у Вовковинцях.

Середні максимальні температури – це середня температура в найбільш теплий час доби, абсолютний максимум – найвища температура протягом усього періоду спостережень (табл. 4).

Надзвичайно високі температури повітря спостерігали у липні 1938, 1963 рр., а також в серпні 1946, 1952, 1963 рр., що зумовлено адвекцією дуже прогрітого континентального помірного повітря з Балканського півострова. З морським повітрям у теплих секторах середземноморських циклонів пов'язані і високі температури взимку.

У кінці весни та на початку осені майже щорічно бувають приморозки. Останній приморозок в середньому спостерігається 20–28 квітня причому його закінчення залежить не тільки від широти, але і характеру рельєфу: на півночі області та в замкнутих улоговинах приморозки більш тривалі та інтенсивні.

В окремі роки весняні приморозки закінчуються в першій декад квітня, як це було в 1930, 1937, 1962 рр., а в Кам'янці-Подільському і 24 березня (1897 р.). У холодні весни приморозки можуть тривати до 20–23 травня, як це було в 1952 р.

Перший приморозок в середньому настає у кінці вересня або в першій декаді жовтня. Але в окремі роки він може бути в середині вересня (1945 р.) або лише в середині листопада (осінь 1958, 1960 рр.).

Таким чином, середня тривалість безморозного періоду становить від 152 (Ямпіль) до 176 (Кам'янець-Подільський) днів, коливаючись в окремі роки від 115 (Хмельницький, 1952 р.) до 225 (Кам'янець-Подільський, 1932 р.) днів.

Найбільш небезпечні пізні весняні приморозки. Вони затримують ріст рослин, різко знижують врожайність фруктових та ягідних культур і навіть можуть призвести до загибелі рослин. Приморозки на поверхні грунту весною приблизно на тиждень закінчуються пізніше, ніж у повітрі, а починаються восени на 2–3 дні раніше. Приморозки можна передбачати. Штучне підвищення температури на 2...3° вже дає змогу попередити шкідливий вплив їх на рослини.

У третині всіх днів холодного періоду року спостерігаються відлиги. Чим більший за тривалістю період з відлигою, тим вища температур повітря. Наприклад, за спостереженнями, у 8% днів з відлигами вона становить від 5 до 6° і у 2% днів – від 11 до 13° тепла (Кам'янець-Подільський).

Важливі явища, які відбуваються в природі, характеризуються датами стійкого переходу температури повітря через різні межі (табл. 5). Наприклад, дата стійкого переходу температури повітря через 0° засвідчує початок, а потім і кінець зими. Стійкий перехід температури через 5° зумовлює період вегетації більшості рослин, а через 10° – активної вегетації сільськогосподарських культур і вегетації теплолюбивих ро­слин. Перехід температури через 15° умовно вважають за початок і кінець літа.

Розвиток рослин, їх районування та планування сільськогосподарських робіт залежать від сум активних температур, які накопичуються протягом теплого періоду року. З північного заходу на південь області вони збільшуються від 24-20° (Ямпіль) до 27-25° (Кам'янець-Подільський).

Річний хід температури повітря на території області найбільше змінюється від березня до квітня (зростає на 7°), від вересня до жовтня у північній половині області (знижується на 5,5...6,0°), від жовтня до ли­стопада на південній половині (знижується на 6,1...6,2°).

Найменше змінюється температура повітря в періоди січень–лютий та липень–серпень – від 0,7 до 1,2°. Річна амплітуда температури повітря збільшується з північного заходу на південь і схід від 23,6° (Ямпілі,) до 24,5° (Кам'янець-Подільський, Вовковинці), що свідчить про зростання континентальності клімату на південний схід.

У добовому ході найменші коливання температури зимою. Максимум їх звичайно припадає на 14 год., а мінімум – перед сходом сонця.

Цікаво знати глибину промерзання грунту у холодну пору року (табл. 6).