3.2. Фінансові інструменти ринку цінних паперів
Вітчизняний ринок цінних паперів досі характеризується недостатнім розвитком з досить обмеженим колом інструментів, відомих у світовій практиці.
Основним видом фінансових інструментів інвестування виступають цінні папери.
Цінний папір є це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошові або інші майнові права, визначає взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами її розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
У загальному випадку, у вигляді цінних паперів оформлюють угоду про обмін дійсної вартості на майбутню вартість. Як і в будь-якій угоді тут завжди присутні дві сторони: емітент, що випускає цінний папір, і інвестор, що здобуває за гроші зв'язані з цінним папером майнові права.
Основною властивістю, що відрізняє цінні папери, є можливість їхнього перепродажу - переходу забезпечуваних ними майнових прав від одного власника до іншого.
Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися та обертатися в Україні, визначається Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок” (від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV). Відповідно до нього до випуску і обігу в нашій країні допущені:
акції; облігації підприємств;
облігації місцевих позик;
державні облігації України;
іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);
інвестиційні сертифікати;
казначейські зобов'язання України.
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;
г) сертифікати ФОН;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Види цінних паперів:
Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
У продаж акції випускаються звичайно за ціною, що перевищує номінал. Різниця між ціною випуску і номінальною вартістю називається премією акції.
Володіння звичайними акціями компанії дає акціонерам право голосувати на загальних зборах акціонерів. При цьому акціонер має ту кількість голосів, що відповідає його частці в акціонерному капіталі.
Розрізняють акції на пред'явника й іменні. Якщо мова йде про акції на пред'явника, то тут не вказується ім'я власника, і власність на них переходить до їх покупця разом з фізичною передачею сертифіката. Для одержання дивіденду акціонер пред'являє до оплати відповідний купон у призначений час.
Що стосується іменних акцій, то власність на них (її передача) підтверджується відповідним записом у реєстрі акціонерів компанії. Ім'я акціонера і кількість акцій, що йому належать, також вказуються в сертифікаті акцій. Дивіденди виплачуються особі, чиє ім'я зафіксоване в реєстрі, до визначеного дня.
Компанії розраховують на те, що вони зможуть забезпечити для своїх акціонерів доход від інвестицій, що визначається:
- дивідендами,
- роллю цін на акції і ростом дивідендів,
- прибутком з розрахунку на одну акцію.
По розміру і стабільності цих доходів можна судити про те, наскільки успішно працює компанія.
Доход акціонерів за визначений період може бути розрахований як величина дивідендів на акцію, виплачених компанією. Дивіденди - це грошова сума, що одержують акціонери, отже, це безпосередній і реальний доход від інвестицій.
Компанії звичайно повідомляють дивіденд тоді, коли розраховують прибуток за визначений період.
Іноді дивіденд виплачується у формі акцій, а не грошима. Для цього директора приймають рішення випустити нові акції, а акціонери схвалюють це рішення. Щоб визначити, на яку кількість нових акцій має право кожен акціонер, визначається вартість кожної нової акції.
Для характеристики акцій використовують наступні основні показники:
1. Коефіцієнт дивідендної віддачі акцій характеризує зв'язок між величиною дивіденду і ціною акції:
, (3.1)
де
- коефіцієнт дивідендної віддачі;
-
сума дивідендів, що приходиться на одну
акцію, тис. грн.
-
ціна однієї акції, тис. грн.
Коефіцієнт „ціна-прибуток” установлює зв'язок між ціною акції і величиною чистого доходу компанії, що приходиться на одну акцію: чим більше цей коефіцієнт, тим вище оцінка ринком акції і компанії в цілому:
, (3.2)
де
-коефіцієнт
„ціна-прибуток”;
-
доход
на одну акцію, тис. грн.
Коефіцієнт сплачуваності відображує частку чистого доходу компанії, що розподіляється у вигляді дивідендів:
,
(3.3)
де
- коефіцієнт сплачуваності.
Коефіцієнт дивідендного покриття відбиває, у скільки разів чистий доход компанії перевищує суму виплачуваних нею дивідендів:
,
(3.4)
де
- коефіцієнт дивідендного покриття.
Показник капіталізованої вартості акцій визначає ринкову вартість всіх акцій компанії:
,
(3.5)
де
- капіталізована вартість, тис. грн.;
-
кількість акцій, од.;
-
курс однієї акції, тис. грн.
Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі.
Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.
Відсоткові облігації – обл.ігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.
Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.
Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.
Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.
Погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно грошима. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.
Казначейське зобов'язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.
Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.
Казначейські зобов'язання України можуть бути:
- довгострокові - понад п'ять років;
- середньострокові - від одного до п'яти років;
- короткострокові - до одного року.
Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.
Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується.
Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.
Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника - у документарній.
Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Опціони акцій і ф’ючерси - це так звані «похідні» інструменти ринку капіталів.
Як вже відзначалося, опціон дає своєму власнику право (але не зобов'язує його) придбати чи продати фінансовий інструмент за фіксованою ціною (ціна виконання) до визначеної дати в майбутньому.
Опціон акцій - це контракт, що дає власникука право купити чи продати визначену кількість акцій компанії за обговореною ціною протягом деякого періоду до визначеної дати включно. Якщо опціонний контракт виконується, то виконавець опціону зобов'язаний продати чи купити акції за обговореною ціною.
Фінансовий ф’ючерс - договір про покупку чи продаж певної кількості визначених фінансових інструментів у визначений день за ціною, узгодженою обома сторонами.
Варант акцій - це сертифікат, що дає його власнику право придбати за фіксованою ціною визначену кількість акцій компанії.
Варанти вважаються дійсними протягом визначеного періоду часу, після чого термін їхньої дії минає. Право виконати варант може бути здійснене у визначену дату в майбутньому, або в період з визначеної дати до закінчення терміну дії.
Ціна виконання варантів дорівнює ціні акцій, по якій власник варанту може підписатися на акції компанії. Коли випускаються варанти, ціна виконання, як правило, дорівнює чи трохи перевищує поточну ціну акцій.
Для інвесторів переваги варантів полягають у меншому ризику можливого зниження вартості акцій і потенційних прибутків у випадку, якщо ціна акції зросте.