Змістовий модуль ііі. Інвестиційне проектування тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування

7.1. Розробка інвестиційної стратегії.

7.2. Інвестиційні ризики та заходи щодо їх зменшення.

7.3. Методи оцінки інвестиційних рішень.

7.4. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів.

Понятійний апарат:

інвестиційна стратегія, невизначеність, ризик, інвестиційний ризик, інвестиційні рішення, соціальна ефективність, економічна ефективність, бюджетна ефективність, суспільна ефективність, комерційна ефективність, техніко-економічне обґрунтування проекту

7.1. Розробка інвестиційної стратегії

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою досить тривалий процес і тому повинна здійснюватися з урахуванням визначеної перспективи. Формування напрямків цієї діяльності з урахуванням перспективи являє собою процес розробки інвестиційної стратегії.

Поняття стратегії діяльності компанії (фірми), включаючи й інвестиційну стратегію, ввійшло в економічну теорію близько 40 років тому, коли значно прискорилися темпи суспільного розвитку і науково-технічного прогресу. В умовах більш швидкої зміни зовнішнього середовища діяльності компаній з'явилася необхідність не тільки оперативно реагувати на ці зміни, але і розробляти моделі розвитку з урахуванням прогнозованих змін.

У сучасній економічній літературі існує два принципових підходи до визначення терміна “стратегія діяльності”. Одні автори розглядають його як процес формування системи довгострокових цілей і вибору шляхів їхнього досягнення; інші - тільки як “набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності чи як засіб для досягнення мети”.

Більш логічним представляється перше трактування поняття стратегії, що включає як процес формування довгострокових цілей, так і процес розробки шляхів їх реалізації. З обліком цих принципових положень під інвестиційною стратегією варто розуміти формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Формування інвестиційної стратегії компанії (фірми) є досить складним творчим процесом, що вимагає високої кваліфікації виконавців. Насамперед, формування стратегії базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів, що є досить трудомістким процесом. Складність цього процесу полягає й у тім, що при формуванні інвестиційної стратегії проводиться пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, що найбільш повно відповідають іміджу компанії і задачам її розвитку. Визначена складність формування інвестиційної стратегії полягає також у тім, що вона не є незмінною, а вимагає періодичного коректування з урахуванням мінливих зовнішніх умов і нових можливостей росту компанії (фірми).

Вихідною передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії (фірми). Стосовно неї інвестиційна стратегія носить підлеглий характер і повинна узгоджуватися з нею по цілям і етапам реалізації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних факторів забезпечення ефективного розвитку компанії відповідно до обраної нею загальною економічною стратегією.

Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому й інвестиційного ринку, зокрема. В умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід зазначити, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн з розвинутою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років).

Важливою умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної економічної стратегії компанії. Оскільки інвестиційна стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування інвестиційної стратегії допустимий, тому що заключні етапи економічної стратегії компанії можуть не вимагати змін інвестиційної діяльності).

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії компанії є її приналежність до виду економічної діяльності. Результати обстеження окремих компаній США показують, що найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії так званими інституціональними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями і т.п.); менший період (5-10 років) характерний для компаній і фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва засобів виробництва і у видобувних видах економічної діяльності; ще більш короткий період (3-5 років) характерний для компаній і фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва споживчих товарів, роздрібної торгівлі і надання послуг населенню. Очевидно, і в наших умовах таку диференціацію середнього періоду формування інвестиційної стратегії варто вважати доцільною.

І нарешті, однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії є розмір компанії (фірми). Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період.

При цьому формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинне погоджуватися зі стадіями життєвого циклу і цілями господарської діяльності компанії (фірми).

Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності здійснюється по двох напрямках. Один з них охоплює розробку стратегічних напрямків інвестиційної діяльності, інший - розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів. Цей етап є найбільш відповідальним і складним.

Конкретизація інвестиційної стратегії по періодах її реалізації передбачає встановлення послідовності і термінів досягнення окремих цілей і стратегічних задач. У процесі цієї конкретизації забезпечується зовнішня і внутрішня синхронізація в часі. Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії (фірми), а також із прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також з формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

В цілому, оцінка розробленої інвестиційної стратегії здійснюється на основі наступних критеріїв:

1) узгодженість інвестиційної стратегії компанії (фірми) із загальною стратегією її економічного розвитку. При цьому досліджується узгодженість цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

2) внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. У процесі такої оцінки визначається, наскільки узгоджені між собою окремі стратегічні цілі і напрямки інвестиційної діяльності, а також послідовність їхнього виконання;

3) узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем. При цьому оцінюється, наскільки розроблена інвестиційна стратегія відповідає прогнозованим змінам економічного розвитку й інвестиційного клімату країни, а також кон'юнктури інвестиційного ринку;

4) можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу. В процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються потенційні можливості компанії у формуванні фінансових ресурсів, за рахунок власних джерел. Крім того, оцінюється кваліфікаційна підготовленість персоналу і технічна озброєність компанії з позицій задач реалізації інвестиційної стратегії. В окремих випадках розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових, технологічних, сировинних, енергетичних і інших ресурсів;

5) прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. В процесі такої оцінки розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків і їх можливі фінансові наслідки для компанії;

6) результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується, насамперед, на визначенні економічної ефективності їхньої реалізації. Поряд з цим оцінюються і позаекономічні результати, що досягаються в процесі реалізації інвестиційної стратегії (зростання іміджу компанії; поліпшення умов праці її співробітників; покращення умов обслуговування клієнтів і т.п.).

Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з розвитком компанії, в умовах зміни зовнішніх і внутрішніх факторів.