2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Роки

Рис. 1.7. Динаміка інвестицій в основний капітал

Крім створення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційна політика повинна бути спрямована на раціональне розміщення залученого капіталу, під яким розуміється дотримання пропорцій між вкладеннями в різні сфери і види економічної діяльності, в об'єкти, які перебувають на різних територіях.

Вирішення даного завдання дозволить забезпечити переважний розвиток тих підприємств, які задовольняють потреби людей, сфери послуг; створювати й розвивати наукомісткі й високотехнологічні області й виробництва; переробні галузі економіки на новій технічній і технологічній базі; розвивати експортні й імпортозамінюючі виробництва, пріоритетні сфери національної економіки. Крім того, варто очікувати, що оптимізація вкладень у територіальному аспекті створить умови для комплексного й пропорційного розвитку всіх районів і регіонів держави на основі раціонального використання конкретних умов, наявності ресурсів, усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання соціально-економічного розвитку, гармонізації загальнодержавних і регіональних інтересів.

Тепер ці завдання, як і завдання формування сприятливого інвестиційного клімату, вирішуються досить важко. З одного боку, держава визначила пріоритети структурної політики, серед яких наукомісткі й високотехнологічні види діяльності; агропромисловий комплекс (у тому числі підприємства, що мають унікальну природну основу, традиції виробництва й експорту різноманітних продуктів харчування (харчова, кондитерська, овочеконсервна, комбікормова)), легка промисловість, що спеціалізується на первинній переробці сільськогосподарської сировини; транзитне перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії; надання міжнародних послуг в області транспорту, зв'язку, телекомунікацій; рекреаційно-туристичні й оздоровчо-лікувальні комплекси Карпат, Причорномор'я, Приазов'я, інших регіонів країни; види діяльності, пов'язані із забезпеченням здоров'я людини, охороною навколишнього середовища.

З іншого боку, те, що дані області є пріоритетними для України, зовсім не означає, що вони приваблюють інвесторів. Адже й справді, зовсім не багато підприємств мають те, що шукають сьогодні інвестори – низькі витрати на виробництво продукції, швидку оборотність капіталу, можливість здійснення спекулятивних операцій.

Необхідність вирішення третьої задачі - посилення регулятивної функції держави щодо забезпечення пропорцій інвестиційної діяльності – пов’язана з можливістю не тільки позитивного, але й негативного впливу іноземного кредитування й інвестування на національну економіку. Так, наприклад, дуже важливо регулювати пропорції зовнішнього й внутрішнього інвестування таким чином, щоб Україна не потрапила в повну залежність від іноземних інвесторів, був дотриманий баланс національних інтересів з мотивацією закордонних інвесторів.

Крім самих пропорцій внутрішнього і зовнішнього інвестування (а також пропорцій внутрішнього інвестування) важливе стимулювання середньо- і довгострокових інвестицій, що переважно вкладаються в реструктуризацію, модернізацію й технічне переобладнання виробництва, з метою раціоналізації видової структури - інтелектуальних і матеріалізованих у сучасних технологічних процесах. І, хоча вже виявилася деяка тенденція росту обсягів довгострокових кредитів, все-таки вони, як відзначає О. Амоша, як і умови для їхнього одержання, не відповідають потребам основної маси підприємств.

Таким чином вирішення задач залучення й раціонального розміщення капіталу не має сенсу без забезпечення його ефективного використання, що передбачає чітке дотримання визначених у проектах і програмах напрямків інвестування, його здійснення на умовах раціональності, економічності й підвищеної відповідальності за результати капіталовкладення.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що досягнення основної мети інвестиційної політики України, тобто забезпечення економічного зростання і підвищення рівня життя населення, можливо за умови - концентрації державних ресурсів і їхнього раціонального використання в ключових напрямках інвестиційної діяльності; створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і іноземних інвестицій, що може поширюватися на всі сфери - митну, податкову, валютну й т.д.; посилення ролі держави в забезпеченні інвестиційного процесу й регулюванні пропорцій інвестиційної діяльності; раціонального вибору пріоритетів серед об'єктів інвестування тощо.

Передбачається, що створення таких умов в інвестиційній сфері буде сприяти розвитку науково-технічного прогресу, визнаного в усьому світі найважливішим фактором економічного зростання.