- •Міністерство освіти і науки україни
- •Інвестування
- •Змістовий модуль і. Складові елементи механізму інвестиційних відносин тема 1. Методологічні основи інвестування
- •1.1. Економічна сутність і види інвестицій. Визначення, мета й завдання інвестиційної діяльності.
- •1.2. Інвестиційний ринок
- •1.3. Інвестиційний процес і його реалізація в Україні
- •2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Роки
- •Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності
- •2.1. Суб’єкти інвестиційної діяльності. Склад, права і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності
- •2.2. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.
- •2.3. Інститути спільного інвестування
- •2.4. Організація взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності
- •Змістовий модуль іі. Види та форми інвестування тема 3. Фінансові інвестиції
- •3.1. Ринок цінних паперів та його учасники.
- •3.2. Фінансові інструменти ринку цінних паперів
- •3.3. Стратегія портфельного інвестування
- •3.4. Фондові біржі
- •Тема 4. Інвестиції у виробничий капітал
- •4.1. Реальні інвестиції і їх структура
- •4.2. Показники оцінки ефективності капітальних вкладень
- •4.3. Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні
- •Капітальні інвестиції в Україні в 2011 році
- •Тема 5. Інноваційна форма інвестицій
- •5.1. Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств
- •5.2. Основні напрями державної інноваційної політики
- •5.3. Венчурне підприємництво
- •5.4. Інтелектуальні інвестиції
- •Тема 6. Залучення іноземних інвестицій
- •6.1. Сутність іноземних інвестицій та їх роль для країни – реципієнта
- •6.2. Види іноземних інвестицій
- •Змістовий модуль ііі. Інвестиційне проектування тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •7.1. Розробка інвестиційної стратегії
- •7.2. Інвестиційні ризики та заходи щодо їх зменшення
- •7.3. Методи оцінки інвестиційних рішень
- •Види ризиків і форми їх страхування
- •7.4. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів
- •Тема 8: інвестиційне проектування
- •8.1. Концепція проекту і його життєвий цикл
- •8.2. Проектний аналіз
- •Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу
- •9.2. Фінансування інвестиційних проектів.
- •9.1. Визначення вартості і структури капіталу
- •Вихідні дані для розрахунку середньозваженої вартості капіталу
- •9.2. Фінансування інвестиційних проектів
- •Основні ознаки форм фінансування інвестиційних проектів
- •Глосарій
- •Перелік рекомендованої літератури
1.3. Інвестиційний процес і його реалізація в Україні
Сукупність інвестиційних циклів представляє собою інвестиційний процес.
Саме поняття інвестиційний процес може застосовуватися як до макроструктур, так і до підприємств.
Що стосується підприємства, то основними елементами інвестиційного процесу на ньому є: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування й програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, планування інвестицій, фінансування інвестиційного проекту, проектування й ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача і прийом в експлуатацію, кінцева здача об’єкту в експлуатацію.
Елементами інвестиційного процесу на макрорівні виступають: визначення пріоритетів інвестиційної політики, формування інвестиційної стратегії, нормативно-законодавче регулювання інвестиційного процесу, стимулювання розвитку інвестиційної діяльності, розробка і реалізація інвестиційних програм, міжнародне співробітництво та ін.
Умови протікання інвестиційного процесу визначаються інвестиційною політикою держави (рис. 1.5).
Розбіжності у визначеннях інвестиційної політики, які даються в наукових публікаціях, полягають в різному розумінні не тільки об'єкта інвестиційної політики, але і її цілей. Як правило, метою проведення заходів, які становлять інвестиційну політику, визначається активізація інвестиційних процесів (пожвавлення інвестиційної діяльності, тобто сукупності практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій) чи підйом або пожвавлення економіки, забезпечення ефективності й пропорційності її розвитку, структурна перебудова виробництва, його технічне і технологічне відновлення і модернізація), вирішення соціальних проблем, створення в державі сприятливого інвестиційного клімату.
Виділення безлічі цілей пояснюється частково тим, що одні науковці підходять до визначення інвестиційної політики з боку довгострокових перспектив, інші – короткострокових. Нами пропонується визначення, яке включає обидві сторони й характеризується так: державна інвестиційна політика – це комплекс рішень і заходів, які приймаються з метою встановлення рівноваги між інвестиційним попитом та пропозицією, як у державі в цілому, так і в окремих складових її економічної структури.
Природно, така рівновага не може бути постійною, тому держава змушена приймати нові рішення з метою урівноважування попиту та пропозиції інвестицій. Їхній баланс повинен сприяти розвитку виробництва, інтелектуального і науково-технічного потенціалу, реалізації важливих соціальних програм і, в остаточному підсумку, - досягненню основної мети інвестиційної політики держави, в тім, як і іншої будь-якої економічної політики, - забезпеченню економічного зростання і підвищенню рівня життя населення.
Досягнення цієї мети в Україні можливо за умови формування сприятливого інвестиційного клімату (рис. 1.6), під яким мається на увазі стабільність і привабливість економічних, правових, соціальних і політичних умов у країні-реципієнті, забезпечення раціонального використання залученого капіталу і посилення регулятивної функції держави. Весь процес її реалізації повинен бути опосередкований інноваційним розвитком науково-технічного прогресу.
Перша умова викликана необхідністю залучення коштів для здійснення низки перетворень у сфері національної економіки: реструктуризації, модернізації, технічного переобладнання підприємств, зміни структури економіки за видами діяльності, розвитку сфери послуг, поліпшення соціальних умов життя громадян і т.д.
Рис. 1.5. Стратегічні цілі інвестиційної політики України
За даними західних фахівців для здійснення глибинних трансформаційних процесів, метою яких є досягнення стабільного економічного зростання, потрібно близько 300-400 млрд. дол. Сума дуже значна навіть для держави з більш розвинутою економікою. Україна ж з її гіпертрофованою структурою виробництва, низьким рівнем виробничих сил, нерозвиненим фондовим ринком і наявністю маси інших негативних факторів має величезні труднощі з одержанням необхідних коштів, а проблема їхнього залучення стає надзвичайно важливою. Це підтверджується відповідною динамікою (рис. 1.7).
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ |
|
Економічні умови |
Структура виробничого потенціалу |
|
Розвиненість інвестиційної інфраструктури | ||
|
Стан ринку капіталів і інвестиційних товарів | ||
|
Функціонування банківської системи | ||
→ |
Інноваційна привабливість регіонів, видів економічної діяльності | ||
|
Інноваційна діяльність міжгалузевих корпорацій | ||
| |||
|
|
| |
|
Соціальні умови |
Вартість робочої сили | |
|
Розвиненість соціальної інфраструктури | ||
|
Виконання державної програми приватизації | ||
→ |
Зміна структури форми власності | ||
|
Мотивація фізичних і юридичних осіб відносно процесу приватизації | ||
|
|
| |
|
Політичні умови |
Політична стабільність держави | |
|
Режим іноземного інвестування | ||
|
Валютне регулювання | ||
| |||
|
Досягнення стабільності національної валюти | ||
| |||
|
|
| |
|
Правові умови |
Інвестиційне законодавство | |
|
Податкове законодавство | ||
|
Господарське законодавство | ||
→ |
Регулювання ЗЕД. Створення земельного законодавства | ||
|
Законодавство про підприємництво |
Рис. 1.6. Фактори, що визначають інвестиційний клімат держави.
Як бачимо динаміка вкладень в основний капітал достатньо неоднозначна, тобто стійкого достатньо відчуваного зростання припливу капіталу не спостерігається. Така ситуація обумовлює необхідність пошуку внутрішніх механізмів нарощування інвестиційної активності й створення економічних, політичних і соціальних умов, які будуть сприяти розвитку інвестиційної діяльності вітчизняних і закордонних інвесторів.
Інструментами інвестиційної політики в процесі досягнення цієї мети можуть бути: система оподаткування; облікова й процентна ставка; регулювання діяльності комерційних банків щодо інвестиційної діяльності; грошова політика держави в плані забезпечення стабільності національної валюти; амортизаційна політика; надання дотацій, субсидій і субвенцій, бюджетних позик окремим регіонам з подальшим їхнім перерозподілом за їх пріоритетністю; бюджетна політика й політика державних інвестицій; галузеве й регіональне замовлення; створення стимулів з боку місцевих адміністрацій; конкурентна політика; зовнішньоекономічна політика; цінове регулювання; державна експертиза інвестиційних програм і проектів; приватизаційний процес; земельна політика, інвестиційне законодавство.