1.2. Інвестиційний ринок

Інвестиційна діяльність кожного суб’єкта інвестиційних відносин відбувається в межах інвестиційного ринку і за його законами.

Інвестиційний ринок представляє собою сферу прояву інвестиційних намірів і відносин з приводу зміни форми і обсягів капіталу. Об’єктом таких взаємовідносин виступають інвестиційні товари і послуги.

Існує безліч класифікацій ринків. Найчастіше в економічній літературі виділяються: ринок реальних активів і ринок фінансових активів (рис 1.2).

Ринок реальних активів пропонує наступні інвестиційні товари й послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок); устаткування, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні послуги (підрядний ринок); нові технології, патенти, ліцензії й т.д. (ринок інтелектуальних цінностей).

Ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів – боргових зобов’язань з терміном погашення менше року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов’язань по довгострокових кредитах).

Виробництво і рух на ринку вищевказаних товарів забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури, основним завданням якої є обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту (рис. 1.3).

Стан інвестиційного ринку характеризують такі його елементи як попит, пропозиція, ціна й конкуренція. Відповідно до них для кон’юнктури інвестиційного ринку характерні чотири стадії: підйом кон’юнктури, кон’юнктурний бум, послаблення кон’юнктури, кон’юнктурний спад (рис. 1.4).

Рис. 1.3. Інфраструктура інвестиційного ринку

Підйом кон’юнктури характеризується підвищенням активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки в цілому. На даній стадії обсяг попиту на об’єкти інвестування росте, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційних посередників.

Кон’юнктурний бум супроводжується різким збільшенням попиту на всі інвестиційні товари і зростанням цін на них, відставанням пропозиції від попиту і стрімким підвищенням доходів інвестиційних посередників.

Ослаблення кон’юнктурипов’язане зі зниженням інвестиційної активності у зв’язку зі спадом економіки в цілому, відносно повним задоволенням попиту на об’єкти інвестування й деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерна початкова стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об’єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів і інвестиційних посередників.

Кон’юнктурний спадна інвестиційному ринку є найбільш несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найбільш низьким рівнем попиту й скороченням обсягу пропозиції об’єктів інвестування. Ціни на об’єкти інвестування знижуються, а отримання доходів від інвестиційної діяльності стає досить проблематичним для багатьох суб’єктів інвестиційного ринку. Оскільки інвестиційний ринок розвивається циклічно, його розвиток потребує постійної уваги з боку тих суб’єктів інвестування, що прагнуть досягти максимальної прибутковості при мінімальному рівні ризику.

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з наступних етапів:

1. Оцінка макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.

2. Оцінка інвестиційної привабливості виду економічної діяльності.

3. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів.

4. Оцінка інвестиційної привабливості підприємств.

Таким чином, може бути зроблений висновок про те, що інвестиційний ринок являє собою систему, що включає суб’єктів, об’єктів, інфраструктуру, сукупність важелів реалізації ринкового механізму.